Тверде паливо

У сучасних силових газогенераторних установках можуть бути використані майже всі види твердого палива. Однак для газифікацї необхідно підготувати відповідним чином саме паливо й пристосувати пристрій генератора відповідно до його властивостей. Тверде паливо застосовується у газогенераторних установках або у своєму природному стані, або попередньо перероблене (штучне паливо). У природному стані використовують такі види палива, як деревина, розроблена на "чурки" і дрова поколоті, шматковий торф, буре вугілля і антрацит, а у вигляді штучного палива - деревне вугілля, кокс і брикети з торфу, соломи та інших горючих матеріалів.

Основними властивостями твердого палива, що мають важливе значення при його газифікації, є склад палива, теплотворна здатність, розміри шматків, густина матеріалу і активність по відношенню до хімічних реакцій.

Склад палива. Будь-яке паливо складається з трьох груп речовин: горючої органічної маси, негорючих неорганічних речовин і вологи.

Горюча маса являє собою складні органічні речовини, що складаються із сполук вуглецю, водню, кисню і азоту. При горінні і газифікації твердого палива його маса перетворюється у газоподібні продукти, що переходять до складу продуктів згоряння або до складу генераторного газу.

Після згоряння твердого палива залишаються негорючі речовини, зола і шлак.

Волога (вода) завжди міститься у твердому паливі внаслідок його гігроскопічності. В деяких видах твердого палива, як, наприклад, у деревині і торфі, вміст вологи може бути дуже великий. Так, у свіжозрубаній деревині він коливається в межах 40-50%, у свіжодо-бутому торфі - 60-70%, а після тривалого висушування він сягає 15-20%). Для газифікації оптимальним паливо, що містить вологи не більше 20-25%. Тому паливо з вищою вологістю перед використанням для газифікації повинно бути висушеним. Висушування може здійснюватися природним шляхом або штучно - за рахунок тепла додатково спалюваного палива.

Паливо, в якому вміст вологи доведений до 0, тобто коли воно складається лише з горючої маси і золи, зветься абсолютно сухим. Абсолютно сухе паливо у природі не зустрічається.

Охолоджувальнасистема

Охолоджувальна або водяна система має призначення охолоджувати робочі циліндри, кришки, корпуси випускних клапанів, масляний холодильник, випускний колектор, циліндри і повітроохолоджувачі компресорів, а іноді і поршні робочих циліндрів двигунів, j Поршні циліндрів іноді охолоджуються маслом. j

При роботі двигуна потрібно підтримувати температуру води, яка виходить із циліндрових кришок, у межах 80-90°С. Охолодження циліндрів двигунів з більш низькою температурою набагато збільшує втрати теплоти, що знижує економічність двигуна.

Охолодження двигунів прісною водою являє собою замкнену систему, що має ряд значних переваг і властивих їй недоліків. При такій системі в трубопроводах і охолодних просторах двигуна циркулює постійна кількість прісної води, поновлюваної тільки для компенсації витікання через нещільності в трубопроводах. Замкнена система майже не дає відкладень солей у охолодних просторах і дозволяє підтримувати температурний режим постійним і найвигіднішим, що підвищує економічність пристрою і зменшує теплові напруги в охолоджувальних системах двигуна. Інтенсивність охолодження досягається за рахунок покращення поверхонь та більшої швидкості протікання рідини, що збільшує коефіцієнт теплопередачі від стінки до води.

При охолодженні двигуна прісною водою необхідна установка цистерн прісної води і спеціального холодильника, що призводить до збільшення вартості і ускладнення всієї охолоджувальної системи. Нагріта прісна вода, що виходить з двигуна, напрямляється у водохолодильник, після чого вона знову надходить до циркуляційного охолоджувального насоса звичайно відцентрового типу. У замкненій системі охолодження є компенсаційна розширювальна цистерна, що забезпечує підтримання необхідної кількості циркуляційної води. Другий водяний відцентровий насос прокачує забортну воду через холодильники для масла і прісної води. Постійність температури води в охолоджувальній системі двигуна досягається шляхом перепуску частини нагрітої води, минаючи холодильник, у приймальну трубу циркуляційного насоса. Кількість води, скерованої повз холодильник, регулюється температурним регулятором - термостатом. Але з підвищенням температури води вище встановленої межі (70°С) термостат автоматично діє на клапан, зменшуючи надходження води, що йде до циркуляційного насоса повз холодильник. Якщо температура води стає нижче тієї, на котру відрегульований термостат, то останній, діючи на перепускний клапан, збільшує кількість води, яка протікає в обхід холодильника, внаслідок чого зменшується потік води через холодильник.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальні властивості рідких палив	\|	Вплив на довкілля

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.145 сек.