• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 5. ГРОШОВИЙ РИНОК.

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту AD

Оскільки AD має грошову форму, то зв’язок між рівнем цін Р та величиною AD можна отримати із рівняння кількісної теорії грошей (рівняння Фішера):

MV=PY, звідси або , (4.2)

де P – в даному випадку індекс цін, Y – реальний обсяг ВВП на який пред’явлено попит, М – кількість грошей в економіці; V – швидкість обігу грошей.

Між AD і рівнем цін Р існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива AD набуває вигляду від’ємно-нахиленої лінії.

Але AD істотно відрізняється від однотоварного попиту (попиту на окремі види товарів). Однотоварний попит (D) перебуває в оберненій залежності від ціни безпосередньо, а сукупний попит (AD) – опосередковано. Опосередкована залежність AD від ціни виявляється завдяки трьом чинникам, а саме:

1. Ефекту багатства;

2. Ефекту відсоткової ставки;

3. Ефекту імпортних закупівель.

Ефект реальних касових залишків (ефект багатства, ефект Пігу) полягає в тому, що в ринковій економіці багатство домогосподарств представлене у вигляді різних фінансових активів (акцій, облігацій, строкових рахунків). Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних касових залишків (М/Р): при зростанні цін реальні касові залишки знижуються, а це призводить до зменшення споживчих витрат, а вони є складовою частиною сукупних витрат, а це призводить до зменшення сукупного попиту:

(4.3)

Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса)полягає в тому, що із зростанням цін зростає попит на гроші, а за незмінної пропозиції грошей - зростає ставка відсотка:

(4.4)

Ефект імпортний закупівель (ефект обмінного курсу)полягає в тому, що при зростанні рівня цін всередині країни за стабільних цін на імпорт експорт скорочується:

(4.5)

Підвищення рівня цін за інших рівних умов (, V=const) призведе до зменшення попиту на реальний обсяг виробництва, і навпаки.

Крім цінових факторів на AD впливають нецінові фактори, які викликають зміну характеру кривої AD. Зміна попиту призводить до зміщення кривої AD (Рис. 4.2).

Рис. 4.2. Вплив нецінових факторів на AD

До нецінових факторів AD відносять все те, що впливає на:

1. споживчі витрати домогосподарств(добробут споживачів, їх очікування, заборгованість споживачів, зміни подоходного податку);

2. інвестиційні витрати фірм(відсоткова ставка, очікувані прибутки від інвестицій, субсидії, пільгові кредити та ін.);

3. державні витрати(державна політика);

4. чистий експорт (обсяг виробництва в зарубіжних країнах збільшуєекспорт,коливання валютних курсів і т.д.).

Крім того, важливо пам’ятати про ще два нецінових фактори: пропозицію грошей та швидкість обертання грошей (V).

4.2. Сукупна пропозиція

AS – сукупна пропозиція (Aggregate supply) –пропозиція реального ВВП.

AS – обсяг кінцевих товарів і послуг, який може бути запропонований в економіці за різного рівня цін. Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін в країні показує крива AS. На характер кривої AS впливають:

· цінові чинники (відсоткова ставка, рівень цін), які змінюють обсяг сукупної пропозиції (переміщення вздовж кривої AS);

· нецінові чинники (зміни в технології, цінах на ресурси, оподаткування фірм, структури ринку і т.д.), які призводять до зміщення кривої AS.

Крива сукупної пропозиції буває статична і динамічна. На відміну від статичної, динамічна крива AS використовується для оцінки темпів інфляції. Величина сукупної пропозиції визначається в економіці капіталом, працею і технологією, і може бути записана на основі виробничої функції:

Y=f(K,L,T) (4.6)

Форма кривої AS визначається по різному класиками і кейнсіанцями.

Так, зміни величини AS під впливом одного і того ж чинника можуть бути неоднаковими, що обумовлено тим, який період (короткостроковий чи довгостроковий) береться до уваги.

Довгостроковий період– період, протягом якого ціни на ресурси встигають пристосуватись до цін на товари так, щоб в економіці підтримувалась повна зайнятість. Довгострокова крива AS відображає виробничі можливості і будується виходячи із наступних умов:

а) обсяг виробництва обумовлюється лише кількістю факторів виробництва та чинною технологією і не обумовлюється рівнем цін;

б) зміни в факторах виробництва і технології відбувається повільно;

в) економіка функціонує за повної зайнятості факторів виробництва, і отже, обсяг виробництва дорівнює потенційному.

За цих умов крива AS вертикальна.

Рис. 4.3. Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді

Коливання сукупного попиту змінює рівень цін.

Зауважимо, що така модель суперечить реальній економіці. Практика показує, що фактичний ВВП досить часто і на тривалий період відхиляється від потенційного. Це означає, що ринок не може відновити досить швидко сукупну пропозицію на потенційному рівні. Лише в тенденції в межах довгострокового періоду динаміка фактичного ВВП може визначатися динамікою потенційного. Тому класична модель – це модель сукупної пропозиції для довгострокового періоду. Зсуви кривої сукупної пропозиції в довгостроковому періоді можливі лише за зміни величини факторів і технологій.

Зв’язок між ціною і сукупної пропозицією в короткостроковому періоді пояснює кейнсіанська модель. Вона заснована на наступних принципах:

а) неповна зайнятість в економіці;

б) жорсткість номінальної заробітної плати та цін на товари;

в) реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, реальна заробітна плата та ін.) більш рухомі, швидше реагують на ринкові коливання.

За цих умов крива AS у короткостроковому періоді горизонтальна (Рис. 4.4).

Рис. 4.4. Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді

Принципами відносної жорсткості номінальних величин в короткостроковому періоді є:

а) тривалість трудових угод;

б) державне регулювання мінімальної заробітної плати;

в) ступеневий характер зміни цін і заробітної плати;

г) строки дії контрактів на поставки сировини і готової продукції;

д) діяльність профспілок;

е) ефект меню і т.д.

Коливання сукупного попиту справляють вплив на обсяги виробництва, рівень цін при цьому не змінюється, обсяг сукупного випуску зростає.

Сучасні концепції пояснюють відмінність короткострокової AS від довгострокової недосконалістю ринку , тобто негнучкістю цін, та недосконалістю інфляції.

Крива AS в короткостроковому періоді показує, що величина випуску (Y) відхиляється від свого природного (потенційного, ) значення, якщо рівень цін Р відхиляється від очікуваного і описується рівнянням:, де - коефіцієнт, що характеризує інтенсивність реакції підприємств на відхилення фактичних цін від очікуваних.

Особливість короткострокової AS полягає в тому, що вона відображає неоднаковий зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в умовах різного рівня зайнятості. В цьому контексті криву AS можна умовно поділити на три ділянки: горизонтальна, висхідна і вертикальна (Рис 4.5).

На горизонтальній (кейнсіанській) ділянці, яка характеризує економіку в умовах глибокого падіння виробництва, збільшення AD не викликає зростання цін, тому AS збільшується адекватно зростанню AD.

На проміжній (висхідній) ділянці, яка відображає економіку в умовах помірного падіння виробництва, збільшення AD викликає як зростання цін, так і зростання AS.

На вертикальній (класичній) ділянці, що характеризує економіку в умовах повної зайнятості ресурсів, при збільшенні AD AS тимчасово збільшитися не може, тому єдиним наслідком є зростання цін. Слід звернути увагу на те, що вертикальна крива AS зазвичай збігається з довгостроковою кривою AS.

Зміна AD може відбуватися не лише в бік збільшення, а й зменшення. В цьому випадку спрацьовує „ефект храповика”, тобто маховика, який рухає колесо вперед, але гальмує рух при повороті назад (Рис.4.6).

За початкового сукупного попиту точці рівноваги Е відповідають обсяг виробництва і рівень цін . При зменшенні рівня сукупного попиту до рівня рівновага повинна була б встановитися в точці , якій відповідає обсяг виробництва і рівень цін , але цього в реальній економіці не відбувається, оскільки рівень цін зазвичай не знижується. Рівноважна ситуація встановлюється в точці , ціна залишиться на попередньому рівні, а обсяг виробництва впаде до рівня , тобто більше, ніж якби рівновага встановилася б традиційним шляхом. Лінія AS піднімається вгору і встановлюється на рівні . Така „поведінка” цін і кривої AS пояснюється певною ціновою інертністю затрат на виробництво продукції. Підприємець заключає угоду на поставку сировини, оренду приміщення і устаткування, оплату робочої сили за певними цінами, які не може змінити довільно в бік зменшення. Тому, навіть при зменшенні AD він вимушений пропонувати свою продукцію за тими ж цінами, які встановились спочатку. І, щоб не бути у збитку, він не може різко знижувати обсяг виробництва.

4.3. Модель AD-AS як базова модель економічної рівноваги

Перетин кривих AD і AS (довг.) визначає рівноважний обсяг випуску та рівноважний рівень цін.

Шоки (збурення) попиту – різка зміна сукупного попиту, різкі коливання споживчого та інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву AD ліворуч. Точка рівноваги зсувається з т. в т. , обсяг виробництва знижується, рівень цін також; падіння рівня виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад: зростає безробіття, зменшуються доходи.

Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту: а) збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання обсягу грошей (емісія).

Це призведе до збільшення попиту на товари і перемістить криву AD праворуч. Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, з/п і ціни узгодяться, і крива AS переміститься праворуч. Нова крива AD перетне криву AS в т. . Рівень цін впаде до рівня , обсяг виробництва повернеться до свого потенційного рівня .

Шоки сукупної пропозиції – різка зміна сукупної пропозиції:

Економіка може вийти зі спаду самостійно без втручання держави після зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва і високий рівень безробіття призведуть поступово до зниження витрат виробництва та зростання обсягу продукції. З часом крива AS повернеться в положення , рівень цін знизиться до рівня і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка повернеться до т. , в якій крива AD перетинає AS. За зменшення AS держава може вплинути на чинники, які визначають криву AD для зсуву з в . Економіка переміститься з т. Е в т. . Така політика підтримує рівень виробництва в короткостроковому періоді, але рівень цін поступово підвищиться з до .

Питання для самоконтролю

1. Як підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах вплине на зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари (ефект імпортних закупівель)?

2. Як нецінові фактори впливають на криву сукупної пропозиції? Наведіть приклади.

3. Чому, за теорію Кейнса, ціна та заробітна плата мають односторонню еластичність у бік її підвищення? Чому в сучасній економіці цей феномен отримав назву “ефекту храповика”?

4. До яких наслідків у моделі АD–AS призведе затримка з виплатою заробітної плати і пенсій?

5. Розкрийте поняття макроекономічна рівновага.

Програмні запитання

5.1. Пропозиція грошей.

5.2. Попит на гроші.

5.3. Механізм грошового ринку.

Основні терміни і поняття:

Гроші, готівкові гроші, безготівкові гроші, міра вартості, засіб обміну, засіб нагромадження, засіб платежу, грошова маса, грошовий ринок, кредитний ринок, грошово-кредитний ринок, грошова пропозиція, грошовий попит, депозитний мультиплікатор, коефіцієнт готівки, грошова база, грошовий мультиплікатор, грошово-кредитна (монетарна) політика, операції на відкритому ринку, облікова ставка, обов’язкова резервна норма, політика “дорогих” грошей, політика “дешевих” грошей, банківські резерви, обов’язкові резерви, додаткові резерви.

Тематичні тези

1. Пропозиція грошей

Пропозиція грошей () включає в себе готівку (С) поза банківською системою і депозити (D), які економічними агентами можуть бути використані для угод:

(5.1)

Сучасна банківська система із частковим резервним покриттям, що означає, що частину своїх депозитів банки зберігають у вигляді резервів, а іншу – використовують для видачі позик. На відміну від інших фінансових інститутів банки мають здатність збільшувати пропозицію грошей („створювати гроші”).

Кредитна мультиплікація – процес емісії платіжних засобів в рамках комерційних банків.

Припустімо, що депозити першого банку збільшились на 1000 грошових одиниць. При ставці резервування 20% в резерві залишається 200 одиниць, а інші 800 – видаються в позику. Таким чином перший банк збільшив пропозицію грошей на 800 одиниць. Грошова пропозиція тепер складає 1800 грошових одиниць. Вкладники, як і раніше, мають депозити на 1000 грошових одиниць, але й позичальники тримають на руках 800 одиниць. Тобто банківська система із частковим резервним покриттям здатна збільшувати пропозицію грошей. Далі, якщо ці 800 грошових одиниць знову попадуть в банк, то 160 одиниць залишаються в резервах, а 640 – використовуються для видачі кредитів. Третій банк добавить 128 одиниць в резерв, а 512 – для видачі кредитів і т. ін.

Якщо процес продовжується до використання останньої грошової одиниці, то кількість грошей в системі можна визначити:

Початковий вклад: 1000

Позичка І банку: (1-0,2)*1000 = 800

Позичка ІІ банку:

і т. ін.

Підсумкова пропозиція грошей:

В загальному випадку додаткова пропозиція грошей, яка виникла в результаті появи нового депозиту обчислюється за формулою:

, (5.2)

де rr – норма (ставка) банківських резервів;

D – початковий вклад (депозит)

– банківський мультиплікатор грошової експансії (розширення).

Грошова база (гроші підвищеної потужності, резервні гроші) – це готівка поза банківською системою, а також резерви комерційних банків, які зберігаються в НБУ (центральний банк):

, (5.3)

де С – готівка; R – резерви.

Грошовий мультиплікатор m:

ð (5.4)

Грошовий мультиплікатор можна представити через співвідношення готівка-депозити сr (коефіцієнт депонування) і резерви-депозити rr:

(5.5)

Поділивши почленно чисельник і знаменник правої частини на D, отримаємо:

, а , (5.6)

(5.7)

Пропозиція грошей () прямо залежить від величини грошової бази (МВ) і грошового мультиплікатора m.

Національний банк може контролювати пропозицію грошей, перш за все, шляхом впливу на грошову базу. Інструменти грошової політики корегують величину грошової маси, впливаючи на грошову базу або на мультиплікатор. Виділяють три основних інструмента грошової (монетарної) політики, за допомогою яких Нацбанк здійснює корегування грошово-кредитної політики:

1) зміна облікової ставки (ставки рефінансування), тобто ставки, за якою Нацбанк кредитує комерційні банки;

2) зміна норми обов’язкових резервів, тобто мінімальної долі депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати у вигляді резервів (безпроцентних вкладів) в НБУ;

3) операції на відкритому ринку: купівля або продаж Нацбанком державних цінних паперів (використовується в країнах з розвиненим фондовим ринком).

5.2. Попит на гроші

Кількісна теорія грошей визначає попит на гроші за допомогою рівняння обміну

(5.8)

Припускається, що швидкість обігу – величина постійна, так як пов’язана з досить стійкою структурою угод в економіці. При сталості v рівняння обігу має вигляд:

(5.9)

При умові сталості зміна кількості грошей в обігу М повинна викликати зміну номінального ВВП (). Але згідно із класичною теорією реальний ВВП змінюється повільно і лише при зміні величини факторів виробництва і технології. Можна припустити, що Y змінюється із постійною швидкістю, а на коротких періодах Y постійний. Тому коливання номінального ВВП будуть відображати головним чином зміну рівня цін. Таким чином зміна рівня кількості грошей в обігу не справить впливу на реальні величини, а відобразиться на коливаннях номінальних змінних. Це явище називається нейтральністю грошей.

Сучасні монетаристи, підтримуючи концепцію нейтральності грошей для опису довгострокових зв’язків між динамікою грошової маси і рівнем цін, визнають вплив пропозиції грошей на реальні величини в короткостроковому періоді (у межах ділового циклу).

Наведене рівняння (5.8) кількісної теорії називається рівнянням Фішера. Використовується і інша формула цього рівняння, яка називається кембріджським рівнянням:

(5.10)

де — величина, обернена швидкості обертання грошей.

Коефіцієнт К несе і власне змістове навантаження, показуючи долю номінальних грошових залишків (М) в доході ().

Щоб мінімізувати вплив інфляції зазвичай розглядають реальний попит на гроші:

, (5.11)

де – реальні грошові залишки.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші – теорія переваги – ліквідності виділяє 3 мотиви, які спонукають людей зберігати частину грошей у вигляді готівки:

1) трансакційний (операційний) мотив являє собою попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:

(5.12)

2) мотив застереження: попит на гроші за цим мотивом показує, яку кількість грошей економічний агент бажає тримати у випадку непередбачених обставин;

3) спекулятивний мотив: попит на гроші як на майно, пов’язаний із тим, що для економічних суб’єктів існує невизначеність у майбутньому щодо цін активів.

Узагальнюючи два підходи (класичний та кейнсіанський), можна виділити наступні фактори попиту на гроші: рівень доходу; швидкість обігу грошей; ставка відсотка.

Класична теорія пов’язує попит на гроші головним чином з реальним доходом. Кейнсіанська теорія попиту на гроші вважає основним фактором ставку відсотка. Об’єднуючи два підходи можна представити функцію попиту на реальні грошові залишки наступним чином:

, (5.13)

де і – номінальна ставка процента;

Y – реальний дохід.

Якщо припустити лінійну залежність, то отримаємо:

, (5.14)

де k і h – коефіцієнти, які відображають чуттєвість попиту на гроші по доходу і ставці процента.

Функція попиту на гроші показує, що при будь-якому даному рівні доходу величина попиту буде зменшуватись із збільшенням номінальної ставки процента і навпаки, збільшення рівня доходу позна-чається зсувом кривої попиту (Рис.5.1).

Рис. 5.1. Попит на гроші

Емпіричні дані підтверджують теоретичну модель попиту на гроші. Однак існує певний часовий лаг між зміною факторів і реакцією попиту на гроші.

На базі двох основних підходів до аналізу попиту на гроші розвилася множина сучасних грошових теорій. Так, в основі моделі Баумоля-Тобіна лежить трансакційний попит на гроші. Портфельний підхід до попиту на гроші виходить з того, що готівка – лише одна зі складових портфеля фінансових активів економічних агентів.

Загальна функція попиту на гроші виглядає так:

, (5.15)

де – передбачуваний реальний дохід на акції;

– передбачений реальний дохід по облігаціях;

– очікувана інфляція;

W – реальне багатство.

5.3. Механізм грошового ринку

Модель грошового ринку поєднує попит і пропозицію. Спочатку для спрощення можна припустити, що пропозиція грошей контролюється НБУ і фіксована на рівні . Рівень цін також приймемо стабільним, що цілком сприйнятливо для короткострокової моделі. Тоді реальна пропозиція грошей буде фіксована на рівні і представлена вертикальною лінією . Попит на гроші представлений як спадна функція ставки відсотка для заданого рівня доходу. У точці рівноваги . Рухома відсоткова ставка утримує в рівновазі грошовий ринок. Коливання рівноважних значень ставки відсотка і М (грошової маси) можуть бути пов’язані зі зміною екзогенних змінних грошового ринку (рівня доходу, пропозиції грошей). Графічно це позначається зсувом відповідно кривих і . Так, зміна рівня доходу Y, наприклад, його збільшення, підвищує (Рис. 5.2 а), зменшення пропозиції грошей веде до збільшення ставки відсотка (Рис. 5.2 b).

Рис. 5.2. Рівновага на грошовому ринку

Подібний механізм встановлення і підтримування рівноваги на грошовому ринку може успішно працювати в ринковій економіці із розвиненим ринком цінних паперів і стійкими зв’язками поведінки.

Питання для самоконтролю

1. Що таке гроші? Які їх функції?

2. В чому різниця між грошовими агрегатами М1 і М2, М2 і М3?

3. Які основні фактори визначають трансакційний попит на гроші і попит на гроші як на актив?

4. Як визначається рівноважна процентна ставка на грошовому ринку?

ТЕМА 6. ІНФЛЯЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ

Програмні запитання

6.1. Сутність і види інфляції.

6.2. Причини і наслідки інфляції.

6.3. Інфляція та безробіття.

Основні терміни і поняття:

Інфляція, дефляція, інфляція попиту, інфляція витрат, стагфляція, очікувана інфляція, неочікувана інфляція, повна зайнятість, гіперінфляція, крива Філіпса, ефект Фішера.

Тематичні тези

6.1.Сутність і види інфляції

Інфляція являється одним із основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Вона, з одного боку, сигналізує про виникнення в економіці певних диспропорцій між попитом і пропозицією, з іншого – її високий рівень справляє негативний вплив на економічний розвиток.

Інфляція - це зростання загального рівня цін (або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя).

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін (індексу споживчих цін, дефлятора ВВП тощо) як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%:

(6.1)

Темп інфляції показує, як змінилася сама інфляція за певний період (прискорилась чи сповільнилась), і визначається за формулою:

(6.2)

дe , — відповідно, ціновий індекс у поточному і минулому періодах.

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка має місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція – це зниження рівня інфляції (темпу зростання цін).

Інфляція є складним економічним явищем. Залежно від її рівня розрізняють три види інфляції: помірна, галопуюча та гіперінфляція.

Помірна інфляція відображає відносно невисокі темпи приросту цін, коли щорічні темпи інфляції вимірюються однозначним числом, тобто знаходяться в межах до 10%. За помірної інфляції зростання цін сприймається нормальним явищем, яке не справляє істотного впливу на економічну поведінку людей.

Галопуюча інфляція – це інфляція, що вимірюється двозначними або тризначними числами, тобто десятками або сотнями відсотків за рік. Переростання помірної інфляції в галопуючу суттєво впливає на поведінку економічних суб’єктів. При галопуючій інфляція гроші помітно втрачають купівельну спроможність.

Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами, мільйонами або, навіть, більшою кількістю відсотків. Гіперінфляція виникає, переважно, під впливом надзвичайних подій – війна, політичний переворот, революційна зміна економічної системи тощо.

В залежності від основних причин, які викликають інфляцію, вона поділяється на два види: інфляцію попиту та інфляцію витрат.

Інфляція попиту – це таке зростання цін, яке спричиняється надмірним попитом, тобто виникає внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту порівняно із сукупною пропозицією.

Інфляція витрат – це таке зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції (середніх витрат), що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції. Інфляція витрат, як правило, супроводжується скороченням обсягів виробництва. Це означає, що інфляція витрат відбувається одночасно з падінням виробництва. Таке явище отримало назву “стагфляція”. Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфляційну спіраль.

В залежності від можливостей економічних суб’єктів передбачати (прогнозувати) майбутнє зростання цін розрізняють очікувану (прогнозовану) і неочікувану (непрогнозовану) інфляцію.

Очікувана – це така інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали на основі доступної їм інформації.

Неочікувана – це інфляція, яку економічні суб’єкти не передбачали. Фактична інфляція може співпадати з очікуваною, а може й відхилятися від очікуваної.

Відхилення фактичної інфляції від очікуваної зменшує ефективність рішень, які приймаються в економіці. Очікувану інфляцію можна заздалегідь врахувати і звести втрати від неї до мінімуму. Неочікувану інфляцію врахувати неможливо, що завдає шкоди економічним суб’єктам, оскільки при обґрунтуванні своїх рішень вони враховували очікувану інфляцію.

6.2. Причини та наслідки інфляції

Щоб управляти інфляцією, потрібно знати причини (чинники), що її викликають. Серед макроекономістів не існує єдиної думки щодо інфляційних чинників. Прихильники кейнсіанської теорії розглядають це питання у форматі інфляції попиту, а прихильники монетаристської теорії вважають, що причиною інфляції є надмірна кількість грошей в обігу, порівняно з вартістю товарів та послуг за даних цін.

Сучасна макроекономіка і економічна практика переконує, що інфляцію неможна пояснити лише надлишковим сукупним попитом в умовах повної зайнятості або надлишковою грошовою масою. Вона є наслідком великої кількості різноманітних чинників. Всі ці чинники можна поділити на декілька видів:

1. Чинники інфляції попиту:

- надмірний урядовий попит на товари та послуги. Він проявляється у формі бюджетного дефіциту. Інфляція виникає за умов, якщо дефіцит державного бюджету фінансується за рахунок грошово-кредитної емісії, оскільки в цьому випадку зростання сукупного попиту не забезпечується адекватним збільшенням реального ВВП, тобто сукупної пропозиції. У випадку, коли бюджетний дефіцит фінансується за рахунок позик приватного сектору економіки, надлишковий урядовий попит нейтралізується відповідним скороченням приватного попиту, що унеможливлює виникнення інфляції.

- надмірний приватний попит на товари та послуги. Він може виникати внаслідок надмірного кредитування приватної економіки, надмірних урядових трансфертів в приватну економіку, надто оптимістичних ділових очікувань, ажіотажного попиту, сезонних коливань попиту та інших чинників, що забезпечують випереджаюче зростання поточних витрат приватної економіки (приватного попиту) порівняно з обсягом продукції, виробленої у поточному періоді (сукупною пропозицією).

- надмірний іноземний попит на вітчизняні товари і послуги. Він виникає у зв’язку з випереджаючим зростанням експорту порівняно з імпортом.

2. Чинники інфляції витрат:

- внутрішні чинники інфляції витрат: 1) зростання цін на проміжну продукцію (сировину, паливо, електроенергію тощо); 2) зменшення продуктивності ресурсів; 3) випереджаюче зростання заробітної плати порівняно з продуктивністю праці; 4) підвищення податків на продукти; 5) підвищення цін підприємствами-монополістами з метою отримання монопольного прибутку.

- зовнішні чинники реалізуються через імпорт товарів та послуг.

Роль інфляційних очікувань полягає в тому, що економічні суб’єкти, фіксуючи загальне зростання цін у минулому періоді або передбачаючи несприятливу економічну кон’юнктуру у майбутньому періоді, впливають на динаміку цін. Реагуючи на несприятливі очікування, наймані працівники наперед вимагають підвищення зарплати, підприємства підвищують ціну на свою продукцію, комерційні банки піднімають проценти за кредит тощо. В умовах високих інфляційних очікувань гроші стають «гарячими», від яких намагаються якнайшвидше звільнитися. Це підвищує швидкість обігу грошей, що у свою чергу прискорює інфляцію. Отже, інфляційні очікування вносять окремий вклад у загальну інфляцію не залежно від співвідношення між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Інфляція впливає на всі сторони суспільного життя країни і може викликати негативні економічні та соціальні наслідки. Звичайно, що мова йде про високу інфляцію, оскільки помірна інфляція не є проблемою. Розглянемо основні соціально-економічні наслідки інфляції:

- зниження реальних доходів населення. Цей наслідок виникає за умов, якщо темп зростання номінальних доходів людей нижчий від темпу інфляції;

- нецінення фінансових активів. Під впливом інфляції зменшується реальна вартість фінансових активів з фіксованою вартістю. Якщо темп інфляції перевищує процентну ставку, то їх реальна вартість зменшується.

- зниження мотивації до інвестування. Як відомо, інвестиційні кошти вкладаються на тривалий період, в межах якого економічна кон’юнктура і прибутковість капіталу може змінюватися. В умовах нестабільної інфляції, яка не піддається прогнозуванню, у підприємств знижується мотивація до інвестування.

- перерозподіл доходів між приватним сектором і державою.В умовах інфляції існує два шляхи перерозподілу доходів домогосподарств на користь держави. Перший шлях обумовлений тим, що інфляція зменшує реальну вартість грошей або їх купівельну спроможність. Тому домогосподарства несуть певні втрати від зменшення реальної величини своїх грошових залишків (запасів). Ці втрати є інфляційним податком, який отримує держава як емітент грошей. Інший шлях перерозділу доходів домогосподарств на користь держави пов’язаний із прогресивною системою оподаткування особистих доходів. В умовах інфляції номінальна заробітна плата зростає пропорційно інфляції. Але при застосуванні незмінної прогресивної шкали оподаткування податкові платежі домогосподарств зростають швидше, ніж темп інфляції. Отже, темп приросту податкових надходжень в державний бюджет перевищує темп приросту номінальної заробітної плати і цін.

6.3. Інфляція і безробіття

Підтримання інфляції і безробіття на низькому рівні є двома головними завданнями макроекономічної політики держави. При їх вирішенні використовується крива Філіпса у короткостроковому періоді, яка розкриває обернену залежність між інфляцією і безробіттям (рис. 6.1 ).

Крива Філіпса стверджує, що рівень інфляції залежить від трьох факторів:

- очікуваної інфляції;

- циклічного безробіття, тобто відхилення фактичного рівня безробіття від його природного значення;

- шокових змін пропозиції.Рис. 6.1 Крива Філіпса

Три зазначені фактори зводяться воєдино у рівняння кривої Філіпса:

, (6.3)

або

Інфляція =

Очікувана інфляція -Циклічне безробіття + Шоки пропозиції, (6.4)

де - параметр, який показує, наскільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття; цей коефіцієнт завжди більший від нуля.

Зверніть увагу, що перед показником циклічного безробіття стоїть знак "мінус": при високому рівні безробіття спостерігається тенденція до зменшення темпів інфляції.

Антиінфляційна політика – це сукупність заходів державного регулювання, спрямованих на зниження темпів інфляції.

У короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття та призводить до прискорення інфляції. Треба вибирати між:

1) політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття;

2) політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що дає змогу сповільнити інфляцію, але за рахунок тривалого безробіття.

Цей вибір залежатиме від очікуваного рівня інфляції: чим більшим буде цей рівень, тим вище розміщуватиметься крива Філіпса. А це значить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.

Питання для самоконтролю

1) В чому полягає сутність інфляції? Які є способи визначення її рівня?

2) Які існують види інфляції?

3) Чим відрізняється інфляція від звичайного підвищення цін?

4) Які соціально-економічні наслідки інфляції?

Читайте також:

1. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
4. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори
5. Грошовий обіг і його закони
6. Грошовий обіг і його закони.
7. Грошовий обіг і його закони. Поняття інфляції.
8. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
9. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
10. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ
11. Грошовий потік від розміщення 3-літньої облігаційної позики, тис. грн.
12. Грошовий потік від розміщення 5-літньої облігаційної позики, тис. грн.

Переглядів: 2194