• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Оформлення розрахункових документів і порядок їх представлення установам банків

Розрахункові документи, які направляються клієнтами в банк в паперовій формі, повинні відповідати вимогам встановлених стандартів і мати (в залежності від форми) такі реквізити:

а) назва документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки.

Число і рік вказуються цифрами, місяць – літерами. На розрахункових документах, які заповнюються за допомогою технічних засобів, допускається написання місяця цифрами (01 – 12).

в) назва і коди (номера) платника і отримувача коштів;

г) назва банків платника і отримувача, їх місцезнаходження і умовні номера по МФО (код банка);

д) суму платежа цифрами і літерами;

При вказуванні суми цифрами розділовим знаком є кома, а цифрами проставляється як сума у цілих гривнах, так і сума копійок. Наприклад: 123,45.

При вказуванні суми літерами перше слово починається з великої літери, назва грошової одиниці вказується в скороченій формі, а сума копійок – цифрами. Наприклад: Двадцять одна грн. 78 коп.

Якщо сума складається тільки з копійок, то обов’язковим є написання слів “Нуль грн.”, а у випадку відсутності в сумі копійок обов’язково необхідно писати слова “00 коп.”.

е) призначення платежів, найменування товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на основі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше). Замість назви товару може вказуватись його кодове (умовне) значення;

ж) на першому екземплярі (незалежно від способу виготовлення розрахункового документа) – відтиск печатки і підписи відповідальних осіб платника або отримувача коштів;

з) коди бюджетної класифікації та строк надходження платежу (у випадку перерахування коштів до бюджету);

і) суму податку на додану вартість (цифрами) або надпис “без податку на додану вартість”, за винятком розрахункових документів на оплату податків і зборів (обов’язкових платежів);

Банки мають право списувати кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх власників, крім випадків, за яких безперечне списання (стягнення) коштів передбачено законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.

Підприємства самостійно або у відповідності з договором обирають форми розрахунків для здійснення платежів.

Порядок здійснення безготівкових розрахунків через банківські установи регламентується Інструкцією “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою НБУ від 29.03.01 р. № 135 зі змінами №173 від 10.05.02 р.

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись з використанням таких розрахункових документів:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами

- векселями;

- платіжними вимогами;

- інкасовими дорученнями (розпорядженнями);

- банківськими платіжними картками.

Однією з самих поширюваних форм розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення (далі – доручення) – це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, який обслуговує його, перерахувати визначену суму коштів зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Розрахунки платіжними дорученнями – найбільш поширена форма розрахунків, яка застосовується у випадках:

- передплати за товари, роботи, послуги;

- при розрахунках за доставлену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги;

- при перерахуванні податків, зборів органам соціального страхування і Пенсійного фонду.

Доручення приймаються для виконання банками впродовж десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення доручення не враховується.

Перший екземпляр доручення виконує функцію меморіального документа і зберігається в банку платника, другий – віддається платнику з відмітками банка про отримання і виконання доручення.

Платіжна вимога-доручення (далі – вимога-доручення) – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхня – вимога постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платнику) сплатити вартість поставленої за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг;

- нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, яка проставлена у строчці “сума до оплати літерами”.

Вимога-доручення заповнюється отримувачем коштів у відповідності з встановленими правилами в двох екземплярах і посилається безпосередньо платнику через банк. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками впродовж двадцяти календарних днів з дня виписки. День заповнення вимоги-доручення не враховується. У випадку згоди сплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа і здає в банк, який його обслуговує.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків в безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи і надані послуги.

Чек дуже зручний для розрахунків в тих випадках, коли платник не бажає віддавати гроші до того, як отримає товар, а постачальник не хоче передавати товар до отримання гарантій платежу. Також мати чекову книжку дуже зручно при поїздках у відрядження, при придбанні МШП, коли продавець попередньо не відомий.

В бухгалтерському обліку малих підприємств, які використовують спрощений план рахунків депонування грошових коштів для отримання чекової книжки оформляється записом Д-т 313 “Інші рахунки в банках”, субрахунок “Чекові книжки” К-т 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.

Акредитив – це форма розрахунків, при якій банк емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:

- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за доставлені товари, виконані роботи і надані послуги;

- надати правомочність іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Цей спосіб розрахунків широко застосовується у випадках, коли платоспроможність покупця викликає підозри і продавець вимагає попередньої оплати або покупець невпевнений в надійності постачальника і боїться перераховувати гроші. Акредитивна форма розрахунків дозволяє вирішувати виникаючі конфлікти.

Векселя бувають:

- прості;

- переказні (тратта);

Простий вексель уявляє собою просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедателя сплатити власнику векселя у зазначений термін у зазначеному місці зазначену суму.

Переказний вексель (тратта)–вексель, виданий у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж. Особливість переказного векселя у тому, що платіж за ним здійснює не векселедатель, а особа якій він доручив здійснити платіж. При цьому обов’язковою умовою є акцепт векселя платником. Порядок обігу переказних векселів відрізняється від простих векселів тільки на першому етапі.

Обіг будь-якого векселя починається з придбання векселедателем вексельних бланків. Бланки простих і переказних векселів реалізуються тільки установам банків. При їх придбанні покупець в обов’язковому порядку, крім вартості бланку, сплачує державне мито за кожен бланк.

У відповідності до Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2374 –ІІІ векселя можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, за виключенням Мінфіну, Національного банку і комерційних банків України.

Читайте також:

1. I.1. Порядок збільшення розміру статутного капіталу АТ за рахунок додаткових внесків у разі закритого (приватного) розміщення акцій
2. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
3. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
4. II. Порядок разработки индивидуальной программы
5. III ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ РОБОТИ
6. III. Економічна інтерпретація результатів статистичного дослідження банків
7. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
8. IV ПОРЯДОК ПРОВЕДЕНИЯ ОПРОБОВАНИЯ ТОРМОЗОВ
9. IV. Оформлення екскурсії
10. IV. Оформлення скарги
11. IV. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ ТА ПОРЯДОК ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ
12. IV. Строки прийому заяв і документів, вступних екзаменів, конкурсного відбору та зарахування на навчання

Переглядів: 405