Оплата праці розробників

Загальні положення

Відповідно до ст. 1 Закону № 3792 комп'ютерна програма – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його в дію для досягнення певної мети або результату. В такому самому значенні розуміється цей термін і в контексті податкового обліку (пп. 8.2.2 Закону про прибуток). Статтею 8 Закону № 3792 передбачено, що комп'ютерні програми є об'єктом авторського права.

Діяльність з програмування – це процес створення (розробки) програми, який може бути представлений послідовністю таких кроків:

• формулювання вимог до програми та розробка алгоритму;

• кодування (запис алгоритму на вибраній мові програмування);

• відлагодження;

• тестування;

• доопрацювання програми;

• розробка довідкової системи;

• запис інсталяційного CD/DVD-диска.

Програмне забезпечення (далі – ПЗ) зазвичай розробляють програмісти, що працюють у штаті підприємства-розробника та яким встановлено певний посадовий оклад. Оподаткування їхньої заробітної плати нічим не відрізняється від оподаткування зарплати працівників інших галузей господарства. Тобто витрати на оплату праці програмістів та тестувальників, які є працівниками підприємства, в податковому обліку включаються до валових витрат підприємства (пп. 5.6.1 Закону про прибуток), а в бухгалтерському обліку – до виробничої собівартості продукції (п. 11 П(С)БО 16), оскільки можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат та включаються до прямих витрат на оплату праці (п. 13 П(С)БО 16).

Проте, враховуючи залежність якості кінцевого продукту від кваліфікації програмістів, розробники часто йдуть на додаткові заходи їх стимулювання, які найчастіше втілюються у:

• певній системі преміювання (за виконання графіку розробки чи його дострокове виконання, оптимізацію етапів розробки тощо). Премії оподатковуються аналогічно витратам на оплату праці;

• авторській винагороді за кожну продану одиницю програми (роялті). Відповідно до абз. 1 п. 1.30 Закону про прибуток роялті – це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації та і т. п. Тобто під терміном «роялті» слід розуміти платежі за отримання права на користування авторським правом. Сума роялті не обкладається внесками до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Використання авторських прав оформлюється відповідним договором (ліцензійний авторський договір).

Разом з тим до створення ПЗ можуть бути залучені також позаштатні програмісти як зареєстровані, так і не зареєстровані підприємцями. В обох випадках співпраця з ними здійснюється на підставі цивільно-правового договору. Найчастіше такі договори за формою є договорами підряду. Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Ціна, строки та способи виконання роботи визначаються у договорі. Зауважимо, що крім договору підряду розробники часто укладають також додаткові угоди, наприклад, про нерозголошення конфіденційної інформації тощо.

Щодо оподаткування виплат за договором підряду, то все залежить від того, чи зареєстрований виконавець підприємцем.

Якщо виконавець за договором підряду не зареєстрований фізособою-підприємцем, то виплати за таким договором оподатковуються ПДФО за ставкою 15 %. Крім того, у цьому випадку доведеться нарахувати (у розмірі 33,2 %) та утримати (у розмірі 2 %) внески до Пенсійного фонду (п. 1 та п. 4 ст. 4 Закону № 400). Адже відповідно до п. 1 ст. 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі за договорами цивільно-правового характеру. Оподаткування провадиться у межах максимальної величини, що дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. На сьогоднішній день ця сума складає 10035,00 грн. (15 х 669 грн.) (п. 4 ст. 19 Закону № 1058). >>>

Відповідно до змін, внесених до п. 1 ст. 19 Закону № 1533 (набули чинності 13.01.2009 р.), виплати доходу (прибутку) фізичним особам за виконання робіт за договором цивільно-правового характеру, які оподатковуються ПДФО, підлягають оподаткуванню страховими внесками до ФСС на випадок безробіття у межах зазначеної вище максимальної величини (п. 2 ст. 19 Закону № 1533).

Державний центр зайнятості у листі від 19.01.2009 р. № ДЦ-03-227/0/6-09 зазначив, що юридичні та фізичні особи, які уклали договори цивільно-правового характеру зі співробітником, з яким вони перебувають у трудових відносинах, нараховують страхові внески на виплати за договорами на виконання робіт (надання послуг), у розмірі 1,6 %. Якщо ж йдеться про договір з фізичними особами, які не перебувають з названими особами у трудових відносинах, розмір збору збільшується до 2,2 %. >>>

Зазначені виплати не оподатковуються страховими внесками у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, адже базою для їх нарахування є витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які підлягають оподаткуванню ПДФО (ст. 47 Закону № 1105). Страхові внески у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності також не нараховуються, оскільки базою для їх нарахування є фактичні витратина оплату праці найманих працівників, що підлягають оподаткуванню ПДФО (пп. 1 п. 1 ст. 21 Закону № 2240).

Якщо ж виконавець за договором підряду є фізособою-підприємцем, яка сплачує єдиний податок чи знаходиться на загальній системі оподаткування, виплати, що здійснюються на його користь в рамках договору підряду, не оподатковуватимуться ПДФО. Для підтвердження законності ненарахування ПДФО бухгалтеру підприємства-розробника потрібно завчасно потурбуватися про те, щоб виконавець робіт надав необхідні документи, що підтверджують його статус підприємця. Це можуть бути копії свідоцтва про державну реєстрацію підприємця чи свідоцтва про реєстрацію платником єдиного податку.

Стосовно підприємців, які виконують роботи за договором підряду, підприємства-розробники також не нараховують та не утримують внески до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування.

Можливий також варіант, коли реалізація певних частин проекту чи розробка окремих компонентів програми доручається іншим суб'єктам підприємницької діяльності – юридичним особам. У такому випадку вся сума, сплачена субпідряднику, включається до валових витрат відповідно до пп. 5.2.1 Закону про прибуток (оскільки йдеться про витрати, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства). Аналогічна ситуація виникає у випадку, коли виконавцем за договором підряду є фізична особа.

Як зазначалося вище, важливим етапом розробки ПЗ є його тестування. Його суть полягає у тому, що протягом певного періоду з розробленим варіантом програми (так званою бета-версією) працює спеціаліст, для якого вона створюється (наприклад бухгалтер, коли йдеться про розробку ПЗ для бухгалтерів), і фіксує помилки чи незручності, що виникають під час роботи, з метою їх подальшого усунення. Оскільки тестувальнику доводиться витрачати чимало часу для цієї роботи, йому виплачується певна винагорода. Але такі виплати можуть привернути увагу податківців при перевірці, адже, на перший погляд, вони не пов'язані з основною діяльністю розробників. А тому слід завчасно потурбуватися про укладання з тестувальниками, що не перебувають з підприємством у трудових відносинах, договору підряду на виконання робіт з тестування ПЗ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закон № 1587 – Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 р. № 1587-III.	\|	Контрольні марки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.