Нормативно-правовий договір, його відмінність від індивідуально-правових договорів, їх види
Нормативно-правовий договір – це добровільна угода двох і більше сторін, що містить норми права.
Нормативно-правовий договір – це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворчих органів ( суб'єктів правотворчества).
Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. Ратифіковані міжнародні договори України - джерело права України, невід'ємна частина її національного законодавства (ст. 9 Конституції України). У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.
Нормативно-правовий акт як найбільш поширена форма права
Традиційно в темі форма права розгляд джерел права починається з нормативно-правового акту. Це дійсно найпоширеніший у цей час вид джерела, що містить норми (правила поведінки), установлені або визнані державою, забезпечені можливістю державного примуса.
Варто звернути увагу, що й поняття акт взагалі ж уживається в теорії права у двоякому змісті. Один - це акт як дія, другий - це акт як матеріальний (письмовий, електронний) носій інформації, як документ. Саме в останньому змісті й позначається нормативно-правовий акт як джерело права.
Поняття нормативно-правовий акт як джерело права охоплює все велике різноманіття правових норм, що регулюють не менш різноманітні й незліченні соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового й, головне, практичного вживання.
Можна визначити найбільш важливі критерії, по яких безпосередньо або по їхньому сполученню виділяються види нормативно-правових актів. Це наступні критерії: склад нормативно-правового акту, процедура його прийняття, орган, що приймає акт, коло осіб, на яких поширюється його дія, простір і час, які також охоплюються дією акту, втрата юридичного значення, системність, внутрішня структура, організаційні етапи й ряд інших критеріїв.