Верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Ознаки, які відрізняють його від індивідуально-правових та інтерпретаційно-правових актів

Верховенство Закону – панування нормативного акту, прийнятого вищим законодавчим органом країни, над іншими підзаконними актами[62]. У цьому випадку Верховенство Закону розглядається як принцип законності, під яким розуміється відповідність підзаконних нормативних актів і актів правозастосування приписанням конституції й законам. Особливий аспект має принцип Верховенства Закону у федеративних державах, де він є вираженням державного суверенитету на всій території країни. ФЗ мають вищу силу по тимі питанням, які віднесені до виключного ведення федерації або спільному ведення. Ситуація, коли закони суб'єктів федерації суперечать загальфедеральним, може привести до «війни законів» - вкрай негативному й небажаному явищу, що підриває правові основи федерального державного устрою. Верховенство Закону можна розглядати і як формальний принцип правового держави (формальний тому, що в демократичній правовій державі закон повинен відповідати праву). У даному контексті Верховенство Закону означає обмеження держави правовим приписам, закріпленими у формі закона.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституція – основний закон держави	\|	Порядок прийняття законів в Україні: законодавча ініціатива, підготовка, розгляд і обговорення проекту закону, прийняття закону, його обнародування і введення в дію

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.