• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 4. Грошовий ринок.

1. Суть грошового ринку.

2. Економічна структура та індустріальна модель грошового ринку.

3. Попит на гроші.

4. Пропозиція грошей.

5. Рівновага на грошовому ринку.

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки; складова частина грошового обороту, де відбувається збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.

Характерною ознакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар, як гроші. Тут є покупці та продавці, попит, пропозиція, посередники, ціна та ін. Грошовий ринок має свою інфраструктуру, яка забезпечує рух грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Головним елементом цієї інфраструктури є банки.

Основна функція грошового ринку – балансування попиту та пропозиції грошей, формування рівноваги на грошовому ринку, а також встановлення ринкового рівня %, як ціни грошей.

Грошовий ринок має складний механізм функціонування. За видами інструментів він складається з двох взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

· ринок позикових капіталів;

· ринок цінних паперів.

Ринок позикових капіталів охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості, платності.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку, виділяють: ринок грошей та ринок капіталів.

За функціональною ознакою грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківський ринок (на ньому тимчасово вільні ресурси залучаються банками у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни) та відкритий ринок (відбувається купівля-продаж цінних паперів ЦБ).

Основна функція грошового ринку – балансування попиту і пропозиції грошей та формування рівноваги, а також встановлення ринкового рівня % . Він складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів.

За індустріальною побудовою та характером окремих потоків грошей грошовий ринок можна поділити на два великі сектори: сектор прямого фінінсування та сектор опосередкованого фінансування.

Канали прямого фінансування – це переміщення грошей безпосередньо від власників до позичальників. Працюючи в першому секторі , брокери виконують роль звичайних посередників. Тут виділяють такі канали руху грошей: 1. Канал капітального фінансування (продаж фірмами (позичальники) акцій населенню (власники заощаджень)); 2. Канал запозичення за допомогою облігацій та ін. фінансових активів (продаж облігацій ).Суб’єкти цього сектору – фірми, сімейні господарства, уряд, іноз. юрид. та фіз. особи, брокери, а також банки, як продавці та покупці своїх цінних паперів.

Канали непрямого фінансування – це канали, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників.

Попит на гроші – це прагнення економічних суб’єктів мати в своєму розпорядженні певну, зазделегідь визначену, суму грошей. Він відрізняються від попиту на інші товари, тому що гроші бажані не задля самих себе, а для того, щоб купувати за них необхідні товари. Попит на гроші існує на певний момент часу, тобто це явище залишку, а не потоку. Тому його зміна неадекватна прагненню змінити поточні доходи, але задовільнити зростання попиту на гроші можливо без їх зміни. Досягається це через зміну активів, якими володіють економічні суб’єкти. Попит на гроші – попит на запас грошей у певний, фіксований у часі момент.

Маса грошей, яку вони хочуть мати на певний момент складається з двох частин:

· попит на гроші для трансакцій (залишок грошей, необхідний для здійснення поточних платежів – агрегат М1);

· попит нагроші як на активи (залишок грошей, необхідний для заощадження чи нагромадження – „портфель” (набір цінних паперів або інших ліквідних активів), який показує, як (в яких формах) раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

Динаміка кожної з цих частин визначається різними факторами. Залишок поточної каси змінюється в залежності від зміни номінального обсягу ВНП. Із його зростанням маса грошей в потпчній касі повинна збільшуватись, і навпаки (за умови незмінної швидкості грошей в обігу). Залишок грошей як заощаджень змінюється під впливом факторів, які спричиняють зміну оцінки переваг певних видів фінансових активів з боку їх власників (зміна депозитного % та доходності цінних паперів – чим вищий рівень депозитного %, тим нижчою буде оцінка переваг залишків готівкових коштів, які не приносять доходу).

Закономірності зміни попиту відображає крива попиту на гроші, яка показує взаємозв’язок загальної кількості грошей, яку фірми і населення бажають утримувати в себе на даний момент часу з % ставкою. Вона має негативний нахил – ріст ставки % кількість грошей, яку економічні суб’єкти хочуть мати у своєму розпорядженні, зменшується і збільшується бажання володіти фінансовими активами.

Крива попиту на гроші

Md

Чинники, що визначають параметри попиту на гроші:

· зростання динаміки цін - інфляція (Р) ;

· зростання реальних доходів (Y);

· зростання альтернативної вартості збереження грошей (процентна ставка – r).

Мd = f (P, Y, r);

Аспекти попиту на гроші :

· зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, включаючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

· зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

· більш високий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Пропозиція грошей – це бажання господарюючих суб’єктів позичити певну частину своїх грошових коштів з метою одержання доходу.

На мікроекономічному рівні пропозиція грошей залежить від зміни доходності розміщення їх у фінансові активи – чим вища % ставка, тим більша пропозиція грошей, і навпаки.

На макроекономічному рівні банківська система керує пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші.

Крива пропозиції грошей

Мs

Незважаючи на рух, крива пропозиції залишатиметься у вертикальному положенні – загальна маса пропозиції грошей не залежить від % ставки. Зміни у пропозиції грошей можуть бути спричинені зміною задач і цілкй грошово-кредитної політики ЦБ.

У розпорядженні ЦБ знаходяться економічні важелі, опираючись на які, він здатен впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг в країні. До таких факторів відносять :

· грошову базу;

· банківські резерви;

· грошово-кредитний мультиплікатор.

Грошова база –це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого, через грошовий мультиплікатор, формується пропозиція грошей.

Ms = Mh*m

Пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі (Mh) і залежить від величини грошового мультиплікатора (m), який визначає категорію грошей, яка безпосередньо може контролюватись ЦБ.

Структура грошової бази: сума готівки в обігу, залишки кас банків та резервів комерційних банків.При цьому загальний обсяг банківських резервів включає суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у ЦБ.

Банківські резерви – це категорія, яка включає також готівкові кошти, що зберігаються в касах банків, але ці гроші не перебувають в обігу та не входять до грошових агрегатів М0 та М1.

Зв’язок між монетарною базою та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор – це величина коефіцієнта, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операчій на монетарному ринку.

m = 1+c/r+c,

де m – грошовий мультиплікатор;

c – відношення суми готівки до депозитів;

r – норма обов’язкового банківського резерву.

Коефіцієнт грошового мультиплікатора показує у скільки раз зростає ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми обов’язкових резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки та депозитів.Тобто із збільшенням резервної норми величина грошового мультиплікатора зменшується.

Пропозиція грошей прямопропорційна грошовій базі і залежить від величини грошового мультиплікатора

Ms = Mh*1+c/r+c

Взаємодія грошової бази та грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси.

Характер пропозиції грошей перетворює її на визначальний фактор формування рівноважної ставки %.

При заданій масі грошей в обігу рівноважна ставка % відповідатиме точці, у якій крива пропозиції перетне криву попиту ( точка А).

Графічна модель грошового ринку

Ms

Md

Крива пропозиції, що відповідає масі грошей 15 млрд. грн. перетинає криву попиту в точці А, що визначає ставку рівноваги на рівні 2%, при якій попит та пропозиція грошей зрівноважуються і досягається збалансованість грошового ринку. Це означає, що при ставці 2% суб’єкти ринку захочуть мати у своєму розпорядженні 15 млрд. грн. Стільки ж грошей вони зможуть придбати на грошовому ринку баз будь-яких негативних наслідків для грошового обігу.

Надмірної пропозиції грошей не існує взагалі, вона може стосуватися лише попиту на гроші. Тому на грошовому ринку виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів знаходження таких механізмів, які би приводили у відповідність виробництво та споживання інвестицій і нагромаджень.

Зміни у попиті на гроші спричинюють прямопропорційні зміни ставки %. Зміни у пропозиції грошей відбуваються обернено пропорційно зміні % ставки.

Рівність попиту на гроші та їх пропозиції свідчать про рівність на грошовому ринку.

Читайте також:

1. Банківський кредит — найпоширеніша форма кредиту. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
3. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку
4. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори
5. Грошовий обіг і його закони
6. Грошовий обіг і його закони.
7. Грошовий обіг і його закони. Поняття інфляції.
8. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
9. Грошовий оборот і система розрахунків на підприємстві
10. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ ТА ГРОШОВІ ПОТОКИ
11. Грошовий потік від розміщення 3-літньої облігаційної позики, тис. грн.
12. Грошовий потік від розміщення 5-літньої облігаційної позики, тис. грн.

Переглядів: 871