Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 309

і ні — стверджує, що вся влада має належати народу. Зважаючи іu існування наведених точок зору, сьогодні найбільшого рознице, юдження дістав підхід, за якого присутні одночасно і влада народу, і розподіл влади. На єдності та неподільності влади, а і а кож на умовності терміна «розподіл влади», наголошують бага-і о українських вчених, зокрема М. Цвік, О. Фрицький, Ю. Шем-шученко¹. Іноді таку модель організації державної влади нази-н.поть поняттям «інтеграційної системи поділу влади», коли поряд із настановою про розмежування повноважень визначаються і а к і принципи, як співпраця різних гілок влади та їх взаємний контроль. У цілому ж принцип розподілу державної влади сьогодні вважається не стільки умовою демократії, скільки запобіжним за своїм характером інститутом².

Одним із елементів реалізації принципу розподілу влади у демократичній державі є система стримувань і противаг, головне призначення і завдання якої — забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму. Отже, під системою стримувань та противагрозуміють сукупність законодавчо закріплених повноважень, форм, методів і процедур, призначених для забезпечення реалізації принципу розподілу влади, недопущення домінування будь-якої гілки влади та досягнення динамічної стабільності між ними. Найбільш загальними елементами системи стримувань і противаг, які існують у сучасній теорії та практиці конституційного права і використовуються в Україні, є такі:

• різні терміни функціонування державних органів влади;

• різні засоби формування гілок влади;

• відкладальне право вето Президента щодо прийнятих парламентом законів;

• інтерпеляція (запити депутата);

• створення контрольних і слідчих комісій;

Силенко Л. М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як ласіб організації та функціонування державної влади в Україні: Автореф. дис.... ІСЙНД. юрид. наук / КНУ імені Тараса Шевченка. — К, 2000. — С. 8—9.

² Бабенко К. А. Принцип поділу державної влади та сучасні проблеми ЙОГО реалізації в Україні (конституційно-правовий аналіз): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ін-т законодавства Верховної Ради України. — К., 2004. — С 8-9.

310 Глава VII

• інвеститура (вотум довіри) — при формуванні уряд має одержати довіру парламенту;

• право промульгації, під яким розуміють дії глави держави з метою визнання та офіційного оприлюднення прийнятого парламентом закону для забезпечення його чинності та реалізації;

• інститут контрасигнування, за якого акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта;

• колегіальний характер уряду;

• конституційно-правова відповідальність вищих державних органів та посадових осіб¹;

• порядок взаємовідносин між парламентською більшістю та опозицією;

4) принцип конституціоналізму, зміст якого полягає в установленій державою можливості існування лише тих органів держави, що передбачені конституцією, а також у необхідності прийняття цими органами рішень, що ґрунтуються на конституції. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Конституції України ніхто не може узурпувати державну владу, а згідно з ч. 2 ст. 6 органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;

5) принцип законності передбачає здійснення діяльності органів держави на основі закону та прийняття рішень у межах їх повноважень. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

6) принцип забезпечення реалізації прав та свобод особи, змістом якого є створення державними органами та посадовими особами необхідних умов для виконання чи використання суб'єктами конституційно закріплених прав та обов'язків. Так, ч. 2 ст. З Конституції України встановлює, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Силенко Л. М. Зазнач, праця. — С. 10.

Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 311

v твердження і забезпечення прав і свобод людини є головним і її к ж'язком держави;

7) принцип професіоналізму, тобто наявності визначених державою професійних прав та обов'язків, що характеризуються як гіатус посадової особи та надають цим посадовим особам можливість найповніше реалізовувати повноваження від імені дер-і ііви;

8) принцип юридичної відповідальності, тобто обов'язку по-і вдових осіб нести відповідальність перед державою та суспільством у випадку прийняття ними неконституційних та неправомірних рішень. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 111 Конституції України Президент України може бути усунений з поста І порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

§ 3. Поняття, система і види органів державної влади

Поняття «державний орган» і «державна організація» безпосередньо пов'язані.

Державна організація— це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній із сфер суспільних відносин.

Державна організація характеризується наявністю чітко визначеної зовнішньої форми, що визначається такими різновидами організацій:

1) державне підприємство — це колектив працівників, що створюється з метою забезпечення економічних функцій та реалізації матеріальних інтересів суспільства та держави;

2) державна установа — це колектив службовців, що створюється державою з метою забезпечення реалізації соціальних п пересів;

3) орган держави — це колектив службовців та посадових осіб, що створюється з метою реалізації владних повноважень від імені держави.

Конституція України не вживає терміни «державний орган» та «орган держави», хоча вони зустрічаються у чинних законах і а інших нормативно-правових актах. Наприклад, Розділ IV За-

Глава VII

кону України «Про громадянство України» має назву: «Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства». Натомість Конституція України використовує термін «органи державної влади», яким позначається сукупність органів законодавчої, виконавчої та судової влади (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; згідно з ч. З ст. 32 Конституції України кожен громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею).

З нашої точки зору, поняття «орган держави», «державний орган» та «орган державної влади» є тотожними. При цьому для уникнення спорів з приводу змісту цих термінів у нормативно-правових актах варто використовувати той термін, який вживається Основним Законом (тобто «органи державної влади»), відповідно до ч. 2 ст. 8 якого закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і мають відповідати їй.

Положення кожного органу державної влади, врегульоване правовими нормами, утворює його правовий статус, що включає:

1) завдання діяльності органу, що вказують на його певне соціальне призначення;

2) компетенцію органу державної влади, що охоплює конк ретні функції та повноваження стосовно певних предметів ві дання. Функції визначають напрямки, сфери діяльності держав ного органу, а повноваження показують, що конкретно орган може або повинен робити щодо певного предмета відання. Особ ливостями повноважень органу державної влади порівняно з пра вами та обов'язками фізичних осіб є те, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (тоді як реалізація прав фізичними особами здійснюється за пра вилом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»), а та кож те, що значна частина прав органу державної влади є вод ночас його обов'язками (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 147

Конституційно-правові основи ... державної влади в Україні 313

Конституції України Конституційний Суд України одночасно млі право та зобов'язаний вирішувати питання про відповідність мконів та інших правових актів Конституції України і давати офіційне тлумачення Конституції України та законів України). І і ід мати на увазі, що повноваження, пов'язані із самоорганізації ю органу, до його компетенції не входять;

3) акти і дії державного органу, в яких реалізується його компетенція. Наприклад, ч. 1 ст. 117 Конституції України вста-монлює, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання;

1) порядок формування органу, яким найчастіше є обрання ЧИ призначення. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — чо-і криста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування; згідно з ч. 4 ст. 114 Конституції України Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України;

5) внутрішню організацію органу державної влади, яка має важливе значення, зокрема для представницьких органів (наприклад, кількість палат парламенту суттєво впливає на особливості його функціонування);

6) порядок (процедуру) роботи органу державної влади, що включає низку проваджень або процесів. Процедура має не тільки юридичне, а й політичне значення, оскільки демократичність органу багато в чому визначається демократичністю процедур ііого діяльності;

7) юридичну відповідальність державного органу. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 87 Конституції України Верховна Рада України за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, наслідкам чо-

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Глава VI	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.