• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО ВИДИ.

Тема 2. Бухгалтерські документи і матеріали інвентаризації

Господарський облік — це кількісне відображення та якісна харак­теристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку ре­зультатів роботи, контролю за ходом виробництва.

Техніка обліку передбачає кілька етапів. Це насамперед спостере­ження за господарськими процесами та подальше їх обчислення в пев­них показниках, що реєструються за заздалегідь обумовленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завершується узагальненням отриманих даних. Практика свідчить, що тільки з допомогою згрупо­ваних і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва, показників можна успішно управляти економічною діяльністю під­приємства [13, с.15].

У нашій країні облік організовано в єдину народногосподарську систему під державним централізованим керівництвом.

Отже, облік — це насамперед кількісний відбиток і вимір госпо­дарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва, вихо­дячи з різноманітності їхньої суті, потребують наявності різних вимір­ників для кількісного відображення [13, с.16].

У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: нату­ральні, трудові і грошові.

Натуральні — довжини (сантиметри, метри та ін.); ваги (грами, кілограми та ін.); площі (квадратні метри, гектари тощо); обсягу (літ­ри, кубічні метри та ін.).

Трудові вимірникив одиницях часу (дні, години, хвилини).

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) — універсальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських опе­рацій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимір­никах [13, с.17].Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, в державі забез­печується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутрішньо­господарським, статистичним та бухгалтерським [13. с.17].

Усі види обліку (статистичний, бухгалтерський, оперативний) взає­мопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливо­сті. Кількісне відображення та якісну характеристику господарської діяльності з метою контролю і їх управління забезпечує система гос­подарського обліку, що складається з трьох елементів: статистичного, бухгалтерського, оперативного.

Статистичний облік — це планомірне збирання й вивчення ін­формації, яка характеризує кількісну сторону суспільних явищ з ме­тою розкриття їх якісної своєрідності.

Оперативний облік (внутрішньогосподарський, управлінський) — це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними. Він здійснюється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо). Мета управлінського обліку — швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, ре­єстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Як і будь-який вид діяльності, він може бути охарактеризований за допомогою її об'єкта, предмета, методу, а також суб'єктів, що здійснюють цю діяльність. Господарські кошти та їх джерела, господарські процеси і фінансові результати діяльності орга­нізацій виступають як конкретні об'єкти бухгалтерського обліку.

Знання бухгалтерського обліку допомагають викривати різні пра­вопорушення в господарській діяльності, викривати економічні злочи­ни. Оскільки захисні функції бухгалтерського обліку (превентивна, слідоутворююча та охоронна) безпосередньо взаємодіють з протипра­вними діяннями з моменту умислу до моменту його здійснення, то працівникам правоохоронних органів необхідно знати основи бухгал­терського обліку та застосовувати їх при вивченні дисципліни «Судова бухгалтерія» та на практиці.

Виходячи з цього можна визначити предмет судової бухгалтерії: як захисні функції бухгалтерського обліку та закономірності їх вико­ристання в юридичній практиці.

Таке формулювання підкреслює нерозривний зв'язок між: об'єктивним взаємозв'язком протиправного діяння у сфері економіки і бухгалтерського обліку, який ведеться безпосередньо на підприємстві, а також безумовною необхідністю використання цього взаємозв'язку в діяльності правоохоронних органів по розслідуванню і судовому роз­гляду кримінальних справ і цивільно-правових спорів.

Згідно норм чинного законодавства України бухгалтерський облік представляє собою узгоджену систему збирання, реєстрації та уза­гальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання підприємств і їх рух шляхом суцільного, безперервного, документаль­ного обліку всіх господарських операцій.

У вказаному визначенні відображено п'ять основних етапів (стадій) облікового процесу:

• нагляду за обліковим об'єктом;

• вимірювання;

• реєстрація;

• подальша обробка облікової інформації (накопичення, узагаль­нення);

• передача інформації користувачам

це основні відмінності бухгалтерського обліку від других видів обліку — статистичного і оперативного.

Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господа­рюючого суб'єкта.

Бухгалтерський облік, що відображає господарську діяльність під­приємств (рух господарських засобів у процесі розширеного відтво­рення), характеризується особливим, тільки йому належним методом відображення господарських явищ, який базується на загальних поло­женнях діалектичного матеріалізму.

Тому, щоб визначити його предмет як єдине ціле, слід дати грошо­ву оцінку господарським засобам і процесам, потім необхідно обгрун­товано згрупувати економічно однорідні господарські засоби та опе­рації.

Принципи оцінки та групування повинні бути єдині для всіх під­приємств і відповідати вимогам узагальнення даних бухгалтерського обліку.

Об'єкти у бухгалтерському обліку обов'язково відображаються у вартісній оцінці (синтетичний бухгалтерський облік), яка не є обов'язковою для інших видів обліку.

Об'єктами або складовими частинами предмета бухгалтерського облікує:

• майно (господарські засоби та власний капітал);

• зобов'язання підприємства (джерела формування його майна);

• господарські операції (процеси).

По складу і характеру використання майна підприємства його роз­діляють на дві групи:

необоротні активи (основний капітал);

оборотні активи (оборотний капітал).

Необоротні активи включають в себе: основні засоби, обладнан­ня, нематеріальні активи, амортизацію основних засобів, дохідні вкла­дення у матеріальні цінності тощо.

Основні засоби приймають участь у процесі виробництва великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму. їх вартість переноситься на виробляєму продукцію не повністю, а частинами, по мірі зношування .

Нематеріальні активи -»- це об'єкти довгострокового користуван­ня, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природни­ми ресурсами, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмні продукти, мо­нопольні права та привілеї тощо.

Капітальні вкладення — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту тощо.

Фінансові вкладення — це інвестиції підприємства в цінні папери (облігації, паї, акції, боргові цінні папери тощо), надані позички тощо. Фінансові вкладення до 1 року називаються короткостроковими, а бі­льше одного року — довгостроковими.

Оборотні активи (оборотний капітал) складається із матеріальних оборотних засобів, грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, засобів на поточних рахунках тощо.

До складу матеріальних оборотних засобів входят: сировина, ма­теріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тварини на відгодівлі, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі тощо.

Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку та інших рахунках у банківських установах.

Власний капітал — це чиста вартість майна, яка визначається як різниця між вартістю активів (майна) та його зобов'язаннями. Власний капітал складається із статутного, додаткового, резервного, страхового капіталу, власних акцій (долі), нерозподіленого прибутку (непокритих збитків), цільового фінансування (по видам фінансування).

Засоби у розрахунках включають різні види розрахунків: з по­стачальниками і підрядниками, з покупцями і замовниками, по ко­роткострокових та довгострокових позичках, з різними дебіторами і кредиторами, по оплаті праці, по податках, зборах і обов'язкових платежах.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Автоматизовані форми та системи обліку.
5. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Акціонерне товариство, як форма організацій бізнесу. Акції, їх суть і види.
10. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
11. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Переглядів: 895