• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Базисні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі-продажу (поставки)

Світовою економічною системою, у яку інтегрується наша держава, вироблені норми й правила, що регулюють міжнародні торговельні відносини.

При укладанні й виконанні зовнішньоторговельних договорів купівлі-продажу значну роль грає особливий вид звичаїв, що скла­лися в міжнародній торгівлі, — так звані базисні умови поставки.

Базисними умовами в експортно-імпортному контракті на­зивають спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця й покупця щодо доставки товару й встановлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або ушкодження товару із продавця на покупця. Це сформований комплекс типових звичаїв, найбільшою мірою відповідних до характеру даного виду угод. Базисні умови визначають, хто несе витрати, пов'язані із транспортуванням товару від продавця-експортера до покупця-імпортера.

С метою уникнути розбіжностей і спорів щодо тлумачення ба­зисних умов поставки вони були позначені певними торговельними термінами, що найбільш часто зустрічаються і які згодом були си­стематизовані в уніфікованому документі — Міжнародних правилах інтерпретації комерційних термінів (скорочена назва ІНКОТЕРМС) Міжнародною торговельною палатою в 1936 р.

Розвиток міжнародної торгівлі, поява нових видів товарів і способів їхнього упакування, транспортування, нових видів страхування вантажів, обміну даними, проведення фінансових розрахунків привели до необхідності внесення доповнень і змін у правила ІНКОТЕРМС. Нові редакції правил були прийняті в 1953, 1967,1976,1980,1990 і 2000 роках.

У світовій торгівлі правила ІНКОТЕРМС мають рекомендацій­ний характер. Однак деякі країни, у тому числі й Україна, своїм внутрішнім законодавством встановлюють обов'язкове викорис­тання правил ІНКОТЕРМС національними суб'єктами в їхніх зовнішньоторговельних операціях. Так, відповідно до Указу Пре­зидента від 04.10.94 р. «Про застосування Міжнародних правил

інтерпретації комерційних термінів» при укладанні суб'єктами Підприємницької діяльності всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, базисні умови поставки визначаються відповідно до правил ІНКОТЕРМС. Ці правила діють у редакції 2000 року, оскільки відповідно до Указу Президента від 04.10.94 р. № 567/94 опубліковані ІНКОТЕРМС-2000 у газеті «Урядовий кур'єр» ІІ63 від 03.04.2002 р, і № 68 від 10.04.2002 р.

Прийнявши тлумачення термінів ІНКОТЕРМС за основу контр­акту, сторонам доцільно не відтворювати текст ІНКОТЕРМС, а зро­бити відсилання до нього в усьому, що не передбачено контрактом. (Разом з тим вони можуть внести до нього зміни або доповнення, що відповідають умовам, які є прийнятими у даній галузі торгівлі, або обставинам, що склалися при укладанні контракту. Зміст цих змін повинен бути детально обговорений у контракті, оскільки вони можуть істотно вплинути на рівень ціни товару.

В ІНКОТЕРМС-2000 є 13 торговельних термінів, розділених на чотири групи, розташованих у міру нарощування контрактних зобов'язань продавця стосовно покупця. Перша група починається з терміна, відповідно до якого продавець несе один лише обов'язок: надати товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві («Е» -термін — ЕХW). Далі йде друга група, відповідно до якої про­давець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем («Р» -терміни — FCA, FAS і FOB). Третю групу станов­лять «С»-терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймає на себе ризик втрати або ушкодження товару або додаткові витрати, що виникли після від­правлення товару (CFR, CIF, СРТ і СІР). Нарешті, у четверту групу входять «Б»-терміни, при яких продавець несе всі витрати й ризики, необхідні для доставки товару в певне місце в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP).

Посилання на конкретну базисну умову ІНКОТЕРМС виключає невизначеність у виборі права країни, застосовуваного до контракту, а також недостатність інформації і розвитку в тлумаченні термінів.

Із всіх розглянутих вище базисних умов найбільше поширення в практиці міжнародної торгівлі одержали умови СІР (стандартна імпортна ціна) і РОВ (стандартна експортна ціна).

Вибір умови поставки, що найбільшою мірою підходить і про­давцеві. і покупцеві, залежить від конкретної ситуації. Найменш вигідним для покупця є умова ЕХW, при якій продавець надає товар у розпорядження покупця на своєму складі. Одночасно на покупц_я переходять ризик випадкової загибелі товару, всі витрати щодо завантаження, перевезення й страхування товару, оплати митних платежів, тобто для продавця передбачається мінімум обов'язків для покупця — максимум. Найменш вигідним для продавця й найбільш зручним для покупця є умова DDP, що передбачає, що продавець несе всі витрати й ризики з доставки товару на склад покупця. Водночас, користь і незручність тут досить умовні, адже вони прямо відображаються на ціні товару. Тому першорядними тут виступають організаційні питання, а не економічні.

Зрідка економічний фактор превалює. Наприклад, при викорис­танні умови DDP витрати, які несе продавець, доставляючи товар покупцеві, включають платежі в іноземній валюті. При наявності її у продавця в достатній кількості, йому вигідніше всього умова DDP; при недостачі іноземної валюти більш вигідним для нього виявляється EXW (наприклад, він може організувати доставку товару на своєму власному транспорті й т.п.)

Іноді в практиці зустрічається помилкове сприйняття умов ІНКОТЕРМС як договору перевезення і невірне уявлення про те, що правила ІНКОТЕРМС охоплюють всі обов'язки сторін.

По-перше, правила ІНКОТЕРМС мають справу тільки з дого­ворами купівлі-продажу (поставки). При цьому на одну із сторін такого договору покладаються обов'язки щодо укладання з третіми особами договорів перевезення, страхування й митного оформлення товару. Причому, іноді сторона обмежена у визначенні умов таких суміжних договорів. Так, за умовами СЕН або СІР продавець не може доставити товар іншим видом транспорту, крім морського, тому що за цими умовами він повинен надати покупцеві коносамент або інший морський транспортний документ.

Зокрема, між іноземною компанією «К» (продавець ) і українською компанією «Л» (покупець) був укладений зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу устаткування. Відповідно до умов даного договору, продавець зобов'язався продати покупцеві на умовах СІР Іллічівськ, а покупець — прийняти й оплатити устаткування вар­тістю 342£ тисячі євро. Продавець зобов'язаний був доставити товар протягом 45 днів. При цьому устаткування підлягало перевезенню залізничним транспортом. Однак продавець здійснив перевезення морським транспортом, тим самим, виконавши умови перевезення СІР. Під час перевезення устаткування було ушкоджено й доставле­не в місце призначення із запізненням. Покупець зажадав повернення перерахованих коштів і відшкодування збитків.

Суд, розглядаючи дану суперечку, дійшов висновку, що продавець порушив умови договору, змінивши в односторонньому порядку вид

транспортування товару, що спричинило більш тривалий час перевзення і, як наслідок, порушення строку поставки. Суд у своєму рішенні ухвалив розірвати договір і стягнути з продавця на користь покупці суму коштів, що була перерахована на користь продавця. По-друге, велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі купівлі-продажу, взагалі не розглядаються в пра­вилах ІНКОТЕРМС, наприклад, передача права володіння й прав власності, порядку визначення якості товару, порядку звільненая від відповідальності й т.п. Варто підкреслити, що ІНКОТЕРМС не призначено для заміни умов договору, необхідних для повного до­говору купівлі-продажу або за допомогою включення нормативних умов, або індивідуально обговорених умов. Ці питання повинні бути розв'язаними іншими умовами договору купівлі-продажу (поставки).

Правила ІНКОТЕРМС призначені для поставки через національні кордони. Однак ІНКОТЕРМС на практиці найчастіше включають­ся в договори для продажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків. Зокрема, ГК України в ст. 265 закріпив, що будь-які до­говори поставки повинні викладатися відповідно до вимог правил ІНКОТЕРМС. У цих випадках положення правил ІНКОТЕРМС, що стосуються митних процедур, не застосовуються.

Читайте також:

1. II. Укладання господарських договорів способом оферти та її акцепту
2. II. Умови вибору професії.
3. VІ УМОВИ ЗАДАЧ
4. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
5. Автором теорії поетапного формування розумових дій є
6. Аналітичні умови рівноваги довільної просторової системи сил
7. Аналітичні умови рівноваги системи збіжних сил
8. Аналітичні умови рівноваги часткових випадків систем сил
9. Аналогічно доводиться достатність умови існування максимуму.
10. Аналогія як умовивід
11. Базисні і ланцюгові індекси.
12. Базисні показники

Переглядів: 1292