• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття екологічного права

Екологічне право виступає юридичною формою екологічних відносин. Його розвиток і становлення відбувається у широкій на­уковій дискусії, що є цілком виправданим, бо тільки у процесі науко­вого обговорення можна виробити оптимальний підхід до розуміння екологічного права. Висловлені думки про поняття екологічного пра­ва в загальних рисах зводяться у цілому до двох основних напрямків. Одні автори вважають, що екологічне право належить до числа ком­плексних (інтегрованих) галузей права, до складу якої входить декілька самостійних галузей права, які регулюють різні види екологічних відносин. При цьому комплексність екологічного права автори такої думки трактують по-різному¹. Наприклад: а) кожна галузь права, яка входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид еко­логічних відносин, в основі яких лежать різні екологічні об'єкти. Тому й існують такі самостійні галузі права, як земельне, лісове, вод­не, гірниче, фауністичне, атмосфероповітряне та інші; б) екологічне

¹ Див.: Андрейцев В. І. Екологічне право. Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. і вузів. — К.: Вентурі, 1996. — С. 23; Андрейцев В. І. Екологічне право: Особлива частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад. курс.

— К.: Істина, 2001. — 544 с; Бринчук М. М. Зкологическое право (окружающей
средьі): Учебникдля вьісшихучебньїхзаведений. — М.: Юристь, 1998. — С. 74—
76; Яковлев В. Н. Зкологическое право. — Кишинев: Штиинца, 1988. — С.35;

Загальна частина

право — інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм, що регулюють еко­логічні відносини з метою ефективного використання, відтворення, охорони природних ресурсів, забезпечення якості навколишнього природного середовища, гарантування екологічної безпеки, ре­алізації захисту екологічних прав¹.

Водночас отримує розвиток і концепція, згідно з якою еко­логічне право не є комплексною галуззю права, а являє собою са­мостійну галузь права у загальній системі права. Так, Ю. О. Вовк вважає, що природоресурсове (екологічне) право має єдиний пред­мет правового регулювання — суспільні відносини, які складають­ся з приводу раціонального використання й охорони природних ресурсів². Інші автори, підтримуючи таку думку, наголошують на тому, що єдині екологічні відносини подіялються на декілька різно­видів (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, атмосферо-повітряні та інші), які мають свої істотні специфічні особливості і спеціальні правові форми у вигляді підгалузей екологічного права (земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, атмосфероповітряні, природно-заповідні та інші)³. На їх думку, такий підхід до розуміння екологічного права забезпечує його єдність як самостійної (неком-плексної) галузі права і внутрішню диференціацію.

Важливо зазначити, що В. В. Петров, який тривалий час не поділяв таких поглядів, в останніх працях обгрунтовано доводить, що екологічне право з огляду на його предмет є сукупністю од­норідних суспільних екологічних відносин, тому його не слід відно­сити до комплексних галузей права⁴. У літературі справедливо за-значається, що екологічні відносини є єдиними⁵.

¹ Див.: Андрейцев В. І. Екологічне право. Курс лекцій: Навч. посібник для
юрид. фак. і вузів. — С. 23.

² Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана
окружающей природной средьі (Общая часть). — X.: Вища школа. Изд-во при
Харьк. ун-те, 1986. - С. 9 - 13.

³ Див.: Попов В. К. О понятий зкологического права и преподавании его в
вузах // Вестник МГУ. - Серия 11. Право. - 1987. - №5. - С. 37 - 38; Він же.
Предмет, метод і система екологічного права // Екологічне право України
(Загальна частина): Навчальний посібник. — X.: АТ Поліграфічна фірма "Прінтал",
1995.-С. 3-9.

⁴ Див.: Петров В. В. Зкологическое право России. - М.: Изд-во БЕК, 1996.
- С. 55-56.

⁵ Див.: Крассов О. И. Зкологическое право: Учебник. — М.: Дело, 2001. —
С. 39—41; Ерофеев Б. В. Зкологическое право России: Учебник. — 2-е Розділ І. Предмет, метод, принципи та система екологічного права

Викладене дає підстави зробити висновок про те, що у науці йде активний пошук оптимального розуміння сутності екологічного права, його місця в системі права. Найбільш аргументованою є дум­ка тих авторів, які розглядають екологічне право як самостійну (не-комплексну) галузь права з підгалузевою структурою.

Викладене дозволяє зробити висновок, що екологічне право якгалузь праваявляє собою систему правових норм, які регулюють еко­логічні відносини з приводу приналежності, використання, забезпечен­ня екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів у їх нерозрив­ному зв 'язку з природним середовищем, охорони навколишнього природ­ного середовища з метою реалізації інтересів відповідних суб'єктів та підтримання сталого екологічного розвитку, екологічної рівноваги в країні та окремих її регіонах.

= § 4. Метод правового регулювання екологічних відносин

Під методом правового регулювання суспільних відносин вза­галі розуміють сукупність засобів та прийомів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини через поведінку суб'єктів. Це загальне визначення методу правового регулювання суспільних відносин у своїй основі стосується й методу регулювання еко­логічних відносин.

Загальновідомо, що метод правового регулювання визначається з урахуванням характеру суспільних відносин. Отже, суспільні відносини, що регулюються, характеризують способи й прийоми впливу на них. В юридичній літературі виділяють два основних ме­тоди правового регулювання: диспозитивний, який характери­зується автономією і рівноправ'ям сторін відносин, що регулюють­ся; імперативний, що базується на владно-імперативній основі.

Якщо виходити з цієї універсальної класифікації методу право­вого регулювання, то немає необхідності в обов'язковому визна­ченні методу для кожної галузі права, оскільки зазначені елементи охоплюють основні способи та прийоми впливу на суспільні відно­сини. Однак використання вказаних методів не виключає, а навіть передбачає встановлення додаткових та специфічних способів впливу на суб'єктів відносин, що регулюються, з урахуванням їх характеру. Крім того, в літературі справедливо стверджується, що метод правового регулювання є багатоелементним явищем і може запозичати прийоми і способи впливу на суб'єктів у однорідних галузей права, формуючи при цьому певні специфічні риси методу

Загальна частина

Розділ І. Предмет, метод, принципи та система екологічного права

самостійної галузі права¹. Такий висновок слід визнати вірним, оскільки це дає можливість визначити змішаний метод правового регулювання певних суспільних відносин, які складають предмет відповідної галузі права.

Для екологічного права характерним є змішаний метод правового регулювання, який включає у себе диспозитивні і імперативні спо­соби і прийоми правового регулювання екологічних відносин. Змішаний метод правового регулювання відповідного кола сус­пільних відносин обумовлений самим їх характером. При визначенні методу вирішальне значення має екологічний фактор, зокрема, еко­логічні відносини виникають з приводу певних природних об'єктів, тісно пов'язаних між собою, розвиваються за своїми природними за­конами і складають єдину екологічну систему (навколишнє природ­не середовище).

Диспозитивний метод використовується частіше за все при ре­гулюванні відносин власності на природні об'єкти, договірних відносин, відносин щодо сумісного використання природних об'єктів, при розв'язанні еколого-правових спорів, при відшкоду­ванні збитків різних видів тощо. В умовах розвитку ринкових відно­син цей метод правового регулювання певних видів екологічних відносин отримуватиме більш широке застосування, звужуючи сферу використання імперативного методу. Оптимальне поєднан­ня двох методів правового регулювання екологічних відносин — єдино вірний шлях належного правового регулювання. Однак при всій важливості диспозитивного методу в регулюванні екологічних відносин неможливо обійтися без використання імперативного методу регулювання цих відносин. Екологічна система розви­вається за законами природи, тому управління у галузі екології по­винно бути науково обґрунтованим, тобто таким, яке не припускає порушення природних і правових імперативів. Не всі екологічні питання можуть вирішити самі власники природних об'єктів або природокористувачі, наприклад, при виникненні надзвичайних екологічних ситуацій, коли йдеться про вжиття термінових заходів щодо переселення людей у безпечні регіони, ліквідацію наслідків аварій, які призвели до забруднення природного середовища, при здійсненні необхідних охоронних екологічних заходів тощо. У та­кому разі слід переважно використовувати владні приписи, обов'яз­кові для виконання. Нерідко власниками природних ресурсів, при-

¹ Див.: Шемшученко Ю. С. Правовьіе проблеми зкологии. — К.: Наукова думка, 1989. -С.71-72.

родокористувачами припускаються порушення екологічних норма­тивів, стандартів, лімітів на використання цих ресурсів, тому при­писи контролюючих органів про усунення виявлених недоліків є обов'язковими для виконання особами, яким вони адресовані. У цих випадках владний метод є виправданим.

Владна діяльність компетентних органів необхідна також у про­цесі відтворення природних об'єктів. Не можна, наприклад, питан­ня відтворення лісів передавати тільки на розгляд лісокористувачів. Відтворення і відновлення лісів — об'єктивна екологічна необхід­ність, оскільки ліси є джерелом кисню — основи формування озо­нового шару, ліси необхідні для задоволення багатьох потреб людей. Дану проблему можна вирішувати не лише способом економічного стимулювання лісокористувачів, але й шляхом адміністративних приписів, які зобов'язують певних осіб здійснювати конкретні дії для відтворення лісів. Аналогічний підхід повинен бути і щодо інших природних об'єктів, які мають відтворюватися. Коло відносин, що регулюються переважно адміністративним методом, досить широке.

Отже, метод правового регулювання екологічних відносинба­зується на поєднанні імперативних та диспозитивних способів та прийомів впливу норм екологічного законодавства на суб'єктів та­ких відносин.

Читайте також:

1. D (правая) S (левая)
2. I. ТЕОРИЯ И ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
3. II. Поняття соціального процесу.
4. II. Права та обов'язки адміністрації організації, що проводить туристську подорож
5. II. ТЕОРИЯ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
6. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
7. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
8. L. Понятие права
9. O ексклюзивний розподіл на правах винятковості.
10. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
11. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
12. XV. Реалізація права вступників на вибір місця навчання

Переглядів: 1094