Договірні органи, створені відповідно до Конвенції про подолання всіх форм дискримінації щодо жінок та Конвенції проти тортур, мають повноваження на проведення незалежних розслідувань, пов'язаних з потенційним порушенням цих Конвенцій. Ці повноваження включають в себе потужності для проведення місії по встановленню фактів у зацікавлених державах, але тільки за надання дозволу відповідною державою. Ці запити можуть бути застосовані, якщо договірний орган отримує достовірну інформацію про те, що або тортури, або дискримінація щодо жінок у даний час систематично практикується в країні[32].
Інші стандарти ООН
Організація Об’єднаних Націй виробила також стандарти, що не мають обов’язкової сили, інструкції та рекомендації щодо окремих прав людини.
Вони не мають прямої юридичної сили ні в міжнародному, ні в національному праві, але впливають на розвиток права і політики, і на тлумачення права та положень договорів.
До них, наприклад, належать:
• Пекинські Мінімальні Правила щодо адміністрування ювенальної юстиції[33];
• стандартні мінімальні правила щодо поводження з в’язнями[34];
• базові принципи щодо незалежності правосуддя[35];
• Паризькі принципи щодо статусу національних інституцій з прав людини[36].
Члени та працівники Парламентів, які працюють над питаннями прав людини, можуть також бажати отримати інформацію і рекомендації, які становлять складову міжнародної системи права прав людини і моніторити стандарти, що розвиваються, через свою роботу. Наприклад, протягом 2010 року Генеральна Асамблея ООН погодилась щодо резолюції про право на чисту воду і санітарні умови[37]. Очевидно, що ця резолюція, хоча й прийнята з сильним протистоянням, матиме вплив на всі питання в сфері прав людини, що стосуються доступу до води.