Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Закон прав людини Великобританії 1998 року: відновлення первинного наміру парламенту.

 

Закон про права людини 1998 року інкорпорує ЄСПЛ в національне законодавство у Великобританії. Він вимагає, щоб усі державні органи діяли у спосіб, сумісний з Конвенцією. Цей обов'язок не поширюється на приватні організації, за винятком, коли вони виконують "публічні функції". У 2004 році Спільний комітет з прав людини дійшов висновку, що національні суди нівелюють початковий намір парламенту, надаючи занадто вузьке тлумачення поняття «публічна функція». Парламент прагнув забезпечити, аби Закон про права людини 1998 року застосовувався щодо будь-якого приватного підрядника, який “виступає у ролі держави”, тобто бере на себе виконання певних її функцій щодо надання основних державних послуг з використанням державних коштів. Комітет рекомендував, щоб уряд втрутився у цю ситуацію і надав аргументи на користь більш широкого судового тлумачення Закону про права людини 1998 року.

 

У 2006 році Спільний комітет повторно рекомендував внесення змін до законодавства з метою уточнення обсягу Закону про права людини 1998 року. Після цієї доповіді, Палата Лордів вирішила розглянути це питання на прикладі провідної справи, яка була «політично чутливим» питанням і стосувалась захисту гарантованих конвенцією прав під час надання фінансування державою обслуговування в приватних житлових будинках для престарілих. Палата лордів висловила думку, що це не публічна функція. І громадянське суспільство, і преса здійснила чималий тиск на уряд, щоб той вжив відповідних заходів.

 

Після подальших дій з боку Спільного комітету, в 2008 році уряд запровадив спеціальне законодавство для забезпечення того, щоб фінансовані державою установи інтернатного типу було віднесено до таких, що виконують «публічні функції» які підпадають під дію Закону про права людини 1998 року. Спільний комітет продовжує закликати до більш широкої інтерпретації поняття "публічна функція", наприклад, щодо надання приватними організаціями соціального житла і внесення відповідних змін в національне право.

 

Складний механізм, призначений для виконання зобов'язань держави і для надання основних державних послуг матиме значний вплив на механізми і методи захисту прав людини в межах цієї держави. На практиці це може означати, що виконавча, законодавча та судова влада має конкретні обов'язки щодо забезпечення дотримання мінімальних стандартів. Це може бути досягнуто шляхом забезпечення того, щоб повноваження ключових державних установ та осіб, які надають державні послуги, були оформлені таким чином, який відображає міжнародне право прав людини, що персонал цих установ отримує підготовку та навчання, що спрямовані на заохочення дотримання прав людини; і що, приватні особи можуть оскаржити виконання ними своїх обов'язків до національних судів на підставі порушень прав людини. Як пояснювалося вище, ролі для кожної з гілок влади можуть бути визначені в Конституції держави, за законом або за звичаєм і практикою. Хоча практика змінюється від держави до держави, наявність розуміння щодо структури, повноважень та обов'язків ключових державних установ, агентств та інших органів, а також актуальної інформації про діяльність та практику, матиме важливе значення для парламентарів, що необхідно враховувати для дотримання прав людини на практиці.

 


Читайте також:

  1. II. Закон кийка та ікла
  2. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  3. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  4. III закон Ньютона
  5. IV. ДІЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ І ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
  6. IV. Закони ідеальних газів.
  7. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  8. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
  9. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
  10. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
  11. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
  12. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.




Переглядів: 452

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Захист прав в Україні. | Приклад питань для парламентарів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.