Україна: Уповноважений з прав людини

Конституція України передбачає створення інституту Уповноваженого з прав людини (статті 55, 101). Уповноважений призначається Парламентом та є підзвітним безпосередньо парламенту. Його повноваження є дуже широкими і визначаються у Конституції та у Законі України про Уповноваженого парламенту з прав людини. Уповноважений може брати участь у процесах прийняття політичних та законодавчих рішень, готувати доповіді про загальні питання прав людини, що викликають занепокоєння, а також втручатись у конкретні справи, включаючи справи, які слухаються Конституційним судом[84].

До завдань Уповноваженого також належить:

- захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України;- додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина суб'єктами, зазначеними у статті 2 цього Закону; - запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; - сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; - поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;- запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;- сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу.

На додаток до щорічних у разі необхідності Уповноважений може представити Верховній Раді України спеціальну доповідь (доповіді) з окремих питань додержання в Україні прав і свобод людини і громадянина. Наприклад, у 2010 році Уповноважений підготувала Спеціальну Доповідь про стан дотримання та захисту прав дитини в Україні.

Національний план дій на забезпечення прав людини

Віденська декларація і Програма дій (1993р.) містять рекомендацію для держав щодо прийняття національних планів дій на забезпечення прав людини. Ціллю їх є удосконалення просування та захисту прав людини. Це досягається шляхом висунення до держав вимог про проведення оцінки поточного стану справ із захистом прав людини у країні; визначення ділянок, де є можливості поліпшення ситуації; а також створення планів дій.

Для забезпечення його ефективності план потребує підтримки та реалізації з боку уряду, але його успішність залежить від залучення всіх секторів, включаючи громадянське суспільство і парламентарів. Офіс Верховного комісара з прав людини розробив докладні керівні принципи для держав щодо процесу підготовки національного плану дій із забезпечення прав людини. У цих принципах визнається, що підготовка першого плану вимагатиме від держави значного обсягу міркувань та організаційних зусиль, а також те, що дієвість такого плану залежатиме від ряду елементів. До них належать:

потреба у потужній політичній підтримці;

прозорість та налагоджена співпраця для визначення плану;

комплексна оцінка базису прав людини;

реалістичне визначення пріоритетності проблем та дії на упередження в їх вирішенні;

встановлення критеріїв якості роботи і процедур оцінки досягнутого;

адекватний розподіл ресурсів для досягнення цілей плану.

Очевидно, що для успішної розробки та реалізації національного плану дій на забезпечення прав людини парламентарі можуть взяти на себе цілу низку завдань, включаючи:

заклик до створення плану або до поновлення існуючого плану;

забезпечення політичної підтримки плану;

моніторинг діяльності уряду із створення плану, включаючи сприяння прозорості та відкритій конкуренції;

контроль змісту та задач будь-якого плану;

обговорення кроків, які здійснює уряд для реалізації плану;

прийняття законів, яких вимагає план;

забезпечення адекватних бюджетних асигнувань для вирішення розставлених за пріоритетністю завдань плану.

Ліван: національний план дій на забезпечення прав людини

У листопаді 2010 року Рада із забезпечення прав людини при Робочій групі Загального періодичного огляду для Лівану відмітила, що у цій країні ведеться розробка Національного плану дій на забезпечення прав людини із залученням дотичних міністерств, громадянського суспільства та міжнародних організацій. До положень Національного плану входило наступне:

Створення НІЗПЛ у руслі Паризьких принципів: на розгляді Міністерства юстиції перебуває проект закону, якій, окрім іншого, передбачає створення механізмів для боротьби з тероризмом у відповідності до положень Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань.

Створення інституту Омбудсмена: відповідний закон був прийнятий у 2005 році, і уряд здійснював кроки для призначення на цю посаду відповідної особи.

Створення Бюро з прав людини при Міністерстві внутрішніх справ та у муніципалітетах, Генеральному директораті сил внутрішньої безпеки; крім того, розглядалася можливість створення Управління з прав людини у Міністерстві внутрішніх справ.

Створення Генерального директорату з прав людини та свобод громадян у Міністерстві юстиції.

Розвиток ефективних стосунків з міжнародними правозахисними організаціями[85] .

Мозамбік: перший проект Національного плану дій на забезпечення прав людини

У серпні 2010 року уряд Мозамбіку оприлюднив свій перший проект Національного плану дій на забезпечення прав людини для проведення консультацій. Проект плану готувався групою консультантів, запрошених Міністерством юстиції за технічної та фінансової підтримки ПРОООН, Європейської комісії та Офісу Високого Комісара ООН з прав людини.

Запропоновані пріоритетні ділянки робіт п’ятирічного плану включали у себе забезпечення доступу до води, продуктів харчування, санітарно-гігієнічних умов, освіти та медичних послуг; зміцнення громадянського суспільства; реагування на випадки застосування катувань і насильства правоохоронними органами; питання корумпованості судової системи; права ув’язнених і затриманих; питання альтернативних видів покарання; а також ратифікацію тих міжнародних інструментів у царині прав людини, які очікують своєї ратифікації.

План дій на забезпечення прав людини: запитання для парламентарів

Чи існує у вашій країні національний план дій на забезпечення прав людини?

Якщо ні – чому?

Коли парламент востаннє перевіряв національний план дій на забезпечення прав людини?

Чи виконує уряд завдання, поставлені в існуючому плані дій на забезпечення прав людини?

Чи виділяються кошти, необхідні для виконання пріоритетних завдань національного плану дій на забезпечення прав людини?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Грузія: парламент та діяльність Омбудсмена	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.