Товар і його властивості

Основоположною категорією товарного виробництва є “товар”. Однак історично та логічно цій категорії передувала категорія “благо”. Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають інтересам, цілям та прагненням. Блага поділяються на економічні та неекономічні.

Неекономічні благанадаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.).

Економічні блага- це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Економічні блага дуже різноманітні. Залежно від критеріїв їх можна класифікувати на такі види: матеріальні, нематеріальні, особисті, суспільні, прямі (споживчі), непрямі (виробничі), довгострокові (багаторазового використання), короткострокові (одноразового використання), теперішні, майбутні, взаємозамінювані (субститути), взаємодовнюючі (комплементарні).

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару. Товар - це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Найважливішими характеристиками товару є його споживна вартість і вартість.

Споживна вартість- це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживну вартість,а суспільну споживну вартість,тобто є споживною вартістю для інших.

Вартість товару- це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.

Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття - мінової вартості. Мінова вартістьє певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якій споживчі вартості одного роду обмінюються на споживчі вартості іншого роду.

Наведена вище концепція товару і його властивостей в економічній науці відома як теорія трудової вартості. Ця теорія була започаткована ще класиками політичної економії – А. Смітом і Д. Рікардо. Згодом вона розроблялась К. Марксом і його прихильниками.

Однак у сучасній неокласичній економічній теоріїіснують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як “корисність”, “цінність”та “рідкість”товару.

Якщо порівнювати категорії “споживна вартість” і “корисність”, то на перший погляд ці категорії є синонімами, між ними немає різниці. Вони ніби виражають одне і те саме - здатність економічних благ задовольняти потреби людини, бути корисними для неї. Але це не зовсім так.

У класиків споживна вартістьє об’єктивною, абстрактною якістю будь-якого товару або послуги, які виробляються для того, щоб задовольняти людські потреби. Отже, споживна вартість для них - це корисність товару взагалі, безвідносно до потреб конкретної людини.

Корисністьу неокласиків, на відміну від споживної вартості, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Один і той самий товар з однаковою споживчою вартістю може мати зовсім різний ступінь корисності для окремих споживачів. Наприклад, корисність хліба різна для ситої і голодної людини, цигарки - для людини, що палить, і тієї, яка не палить, та ін. Але всі ці товари, незалежно від різної корисності для різних людей, не втрачають своєї об’єктивної основи - споживної вартості.

Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисностіконкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому цінність для них категорія суб’єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб’єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості. Люди оцінюють товари та послуги не тільки тому, що на виробництво їх витрачена суспільно необхідна праця, а й тому, що вони мають корисність. З їхнього погляду, лише корисність товарів та послуг може надавати затратам праці так званого суспільно-необхідного характеру. Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності.

Поєднання вартості й цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні. Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару. Ціна зумовлює можливість одночасного прояву інтересів виробників і споживачів. Тільки вартість є рушійним мотивом для товаровиробника, так само як цінність - рушійний мотив для споживача.

З позицій неокласичних поглядів, цінність благ залежить також і від їхньої рідкості,тобто від жагучості потреб та кількості благ, які здатні ці потреби задовольняти.

Рідкість- характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

4.1.3. Сутність і функції грошей

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Гроші мають багатотисячолітню історію. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістичнапояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для здійснення обміну товарів [1].

Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавчими актами держави, на думку ряду вчених, є не дуже переконливими [2, c.136].

Еволюційна концепція стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну[3].

На ранньому етапі розвитку людського суспільства появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну (Т1-Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2.У міру розвитку товарного виробництва та насичення ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався, оскільки інтереси учасників товарної угоди не збігалися. Для того, що отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задовольнив би партнера обміну, а з часом і товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквіваленнтом.

У різних народів роль загальних еквівалентів виконували різні товари[4]. З розвитком товарних відносин роль товару-посередника, який виконував функцію загального еквівалента, закріпилась за дорогоцінними металами – сріблом та золотом, а згодом – тільки за золотом [5]. З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звичайні товари, на другому – особливий товар – гроші, що виконують роль загального еквівалента. Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Т1-Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1-Г-Т2).

Сучасні західні економісти визначають сутність грошей, виходячи з їх функцій [6].

Отже, найзагальніші ознаки грошей: мають суспільне визнання, є засобом збереження вартості, абсолютно ліквідним засобом обміну, мають властивість загальної обмінюваності, використовуються як посередник обміну товарів і послуг.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Примітки	\|	Ринок: сутність, функції. Механізм ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.