Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ключові положення методики викладання психології.

Термін «методика навчання» розуміється як вчення про методи навчання.

Методика навчального предмета — галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмета.

Основною метоюкурсу «Методика викладання психології» полягає в розгляді теоретичних і методичних питань викладання психології в середніх і вищих навчальних закладах.

Методика викладання курсу психології базується на ідеях філософії космізму, в якій простежуються три проблеми:

1. людина і космос (розвиток сутнісних сил людини);

2. людина і суспільство (розвиток відносин і концепцій моральності, цінностей, творчості);

3. людина і культура (народження, розвиток і передача людського досвіду як цінності для іншого).

Теоретико-методологічною базою викладання психології виступають принципи гуманістичної психології і педагогіки, гештальтпсихології, культурно-історичний підхід до проблем розвитку психіки, а також діяльнісна психологія та психологія особистості.

Об'єктом навчальної діяльності при викладанні психології є психологічна реальність.

Предметом виступає оволодіння різними способами дії з психологічною реальністю.

Викладання психологічних дисциплін потребує специфічної організації психологічного простору.Це обумовлено, перш за все, тим, що навчальний матеріал з будь-якого курсу психології структурується таким чином: структура – функція – розвиток (тобто: що це таке? як це можна відчути, оцінити? як можна управляти цим процесом?)

До характерних особливостей організації психологічного простору відносять організацію специфічної комунікації, засновану на

- особистісних сенсах,

- формуванні позитивного відношення до специфіки предмету психології як науки,

- формуванні установки на отримання знань, створення особливого психологічного клімату в колективі, в якому предмет спілкування – «я сам».

Організація навчання психології припускає реалізацію низки принципів навчання. Принципи навчання - це науково обґрунтовані рекомендації, правила, норми, які регулюють процес навчання. Принципи залежать від цілей навчання і дидактичної концепції.

Принципи викладання психології спираються на загальнодидактичні принципи навчання. Проте їх використання в навчанні психології має свою специфіку. У чому вона виявляється? Наведемо характеристики специфічних принципів, важливих саме для вивчення психологічних дисциплін.

1. Принцип науковостівимагає, щоб навчальний матеріал відповідав сучасним досягненням наукової та практичної психології, не суперечив об'єктивним науковим фактам, теоріям, закономірностям. Цей принцип має особливе значення для вивчення психології внаслідок того, що існує велика кількість навколонаукових психологічних книг, які містять донаукові знання життєвої психології або езотеричні знання. Ці знання, безперечно, дуже привабливі, але недостовірні, недостатньо доведені. Їх використання в рамках навчальних занять дискредитують наукову психологію і позбавляють студентів правильної орієнтації в достовірних психологічних знаннях. Дотримання принципу науковості означає, що інформація, яка повідомляється повинна бути доказова. Цього можна досягти за рахунок опису відповідних методів психологічних досліджень.

2. Принцип системностіпередбачає, що навчальний матеріал вивчається в певній логічній послідовності, яка надає системне уявлення про навчальну дисципліну. Теми навчальної програми повинні бути структуровані і систематизовані. Це досягається поділення матеріалу на логічні розділи і теми, потім встановлюються порядок і методика роботи з ними, в кожній темі виділяються змістовні центри, головні поняття, ідеї, структурується матеріал заняття, встановлюються зв'язки між теоріями і фактами. Від однієї теми до іншої, від одного курсу до іншого повинні зберігатися певна спадкоємність і міжпредметний зв'язок.

3. Принцип єдності раціонального і емоційного. Відповідно до цього принципу навчання може бути ефективним тільки у тому випадку, коли студенти і учні усвідомлюють цілі навчання, необхідність вивчення даного предмету, його особистісну або професійну значущість, виявляють усвідомлену цікавість до знань. В той же час безпосередній емоційний інтерес до психологічних фактів і феноменів – найбільш сильний стимул до вивчення психології. Відповідно до даного принципу неправильно будувати викладання предмету тільки на переконанні студентів в тому, що їм це потрібно і корисно, тим самим виправдовуючи нецікаве проведення занять. З іншого боку, неправильно вибирати з курсу психології тільки цікаві теми, які привертають мимовільну увагу.

4. Принцип єдності науково-орієнтованого і особистісно-орієнтованого навчання психології. Психологія як навчальний предмет має свою специфіку в порівнянні зі всіма іншими дисциплінами. З одного боку, це наука, яка має свій об'єктивно-науковий зміст, також як інші природні і гуманітарні науки. Тому вона повинна вивчатися об'єктивно і неупереджено. З іншого боку, предмет цієї науки єособистісно значущим для кожного студента. Саме тому у слухачів виникає потреба приміряти отримувані знання до себе, застосувати їх з метою самопізнання. Дотримання принципу єдності в цьому відношенні означає збереження необхідного балансу науково-орієнтованого і особистісно-орієнтованого змісту на заняттях з психології.

5. Принцип єдності теоретичного та емпіричного знання. Даний принцип є конкретизацією дидактичного принципу єдності конкретного і абстрактного. Відповідно до цього принципу у викладанні психології повинні оптимально поєднуватися логічні обґрунтування теоретичних ідей та конкретні емпіричні факти, приклади, які їх ілюструють. У викладанні психології зустрічаються дві крайності – надмірне захоплення теоретичними міркуваннями, які не підкріплюються конкретними фактами і прикладами, або необґрунтоване звернення до опису цікавих психологічних досліджень, експериментів, дослідів, прикладів з області практичної психології без розгляду психологічної теорії, яка лежить в їх основі.

6. Принцип доступностіполягає в необхідності співвідношення змісту і методів навчання з категорією студентів, їх освітніми намірами, віковими особливостями, рівнем їх розвитку. Відповідно до цього принципу необхідно переходити від простого до складного, від відомого до невідомого.

7. Принцип наочностіполягає у використанні органів чуття і образів при навчанні. Найважливіше значення мають зорові образи. По-перше, зоровий аналізатор у значної частини студентів має провідне значення. А по-друге, зорове сприйняття інформації сприяє кращому розумінню матеріалу. Безумовно, використання образів інших модальностей (слухової, тактильної, кінестезичної) також може підвищити ефективність навчання. Єдність наочного (образного) і вербального змісту – найважливіша психологічна основа розуміння навчального матеріалу.

8. Принцип активності в навчанніполягає в тому, що ефективне засвоєння знань студентами відбувається тільки за умови їх самостійної активності у навчанні. Реалізація цього принципу може досягатися за рахунок: 1) формування потреби в психологічних знаннях; 2) діалогічної форми навчання; 3) проблемного підходу в навчанні; 4) широкого використання практичних методів навчання (у вигляді навчальних експериментів, тестів, психологічних тренінгів).

9. Принцип зв'язку вивчення психології з життям, з практикою. Сутність принципу полягає в тому, що психологічні поняття і закономірності повинні пояснюватися та ілюструватися не тільки науковими дослідженнями, але й прикладами з реального життя, з яким стикаються учні. Важливо, щоб вони бачили практичну застосовність і користь психологічних знань в повсякденному житті. Вивчення психології повинне стимулювати використання отриманих знань у вирішенні практичних завдань пізнання інших людей, самосвідомості й саморозвитку.

10. Навчання психології повинне носити розвиваючий характер. Цей принцип вказує на те, що викладання психології виконує особливу місію. В результаті вивчення курсу психології головну цінність представляє не знання психологічних теорій, понять, закономірностей, а краще розуміння внутрішнього світу інших людей і самих себе. Тому важливим є засвоєння психологічних засобів самопізнання і саморозвитку, вдосконалення своєї пізнавальної діяльності, успішний і гармонійний розвиток відносин з іншими людьми, а також краще розуміння себе як особи.

11. Принцип мотиваційної готовності аудиторії. Цейпринцип достатньо новий для дидактики, більшою мірою відноситься саме до викладання психологічних дисциплін. Принцип мотиваційної готовності аудиторії був введений в практику в процесі формувального педагогічного експерименту. Він передбачає врахування і безпосередню орієнтацію викладача на те, що найбільш значущим є для аудиторії в даний момент і тому буде найбільш продуктивним.

Навчальні завдання викладання навчальних предметів обумовлюються принципами навчання. Вони необхідні для підбору методів і прийомів навчання. Пропонуємо класифікацію завдань Толлінгерової, яку модифіковано з орієнтацією на особливості викладання психології.

Таксономія навчальних завдань при вивченні психології.

1 група – завдання, що вимагають відтворення знань: - завдання на пізнавання - завдання на відтворення окремих фактів, даних, понять; - завдання на відтворення тексту
2 група – завдання, що потребують простих розумових операцій: - завдання на визначення фактів (вимірювання, вирішення простих завдань тощо) - завдання на перерахування й опис фактів (список, перелік); - завдання на перерахування і опис процесів і прийомів діяльності; - завдання на аналіз і синтез; - завдання на порівняння і розрізнення; - завдання на впорядковування (класифікація, категоризація); - завдання на визначення відносин (причина, слідство, мета, засіб, вплив, функція, спосіб і так далі); - завдання на вирішення простих завдань, що припускають маніпуляції з невідомими величинами та їх пошук за правилами.
3 група – завдання, що потребують складних розумових операцій: - завдання на трансформацію (переклад, вираз знаків в словах); - завдання на інтерпретацію (пояснення сенсу, значення і тому подібне); - завдання на індукцію і дедукцію; - завдання на аргументацію; - завдання на оцінку.
4 група – завдання, що потребують узагальнення знань: - завдання на складання конспектів, резюме; - завдання на складання доповіді, звіту; - завдання на самостійні письмові роботи, проекти;
5 група – завдання, що потребують продуктивного мислення: - завдання на застосування на практиці; - завдання на вирішення проблемної ситуації; - завдання на постановку мети, проблемних питань; - завдання на евристичний пошук на базі спостереження і конкретних емпіричних даних; - завдання на евристичний пошук на базі логічного мислення; - оформлення в письмовому тексті вирішення проблемних завдань; - завдання на аналіз і узагальнення емпіричних даних, феноменів; - групові вирішення проблем з відкритою структурою.
6 група – завдання на рефлексію: - завдання, що дозволяють студентам освоїти процедури рефлексії щодо структури дії пізнання, запам'ятовування, пригадування; - завдання на побудову стратегій сумісного й індивідуального вирішення тих чи інших проблем; - завдання на вибір способів міжособистісної взаємодії і спілкування в ході сумісного рішення завдань; - завдання на формування «відчуття ситуації», пошук інтуїтивних рішень в складній конфліктній ситуації

 

Перші 2 групи можуть бути продуктивно використані в різних наукових дисциплінах.

Завдання групи 3 можна застосовувати в психології під час інтерпретації символів, асоціацій, використання символічних аналогів.

Вирішення завдань групи 4 відбувається в рамках психологічних описів, пояснень. Завдання 5-ї групи – під час проведення тренінгів, спостережень, діагностики, коли певні висновки знаходяться через евристичні методи. Завдання групи 6 реалізуються в особливій навчальній взаємодії, яка означає формування певного стилю «відчуття ситуації», розвитку інтуїції.

Успішне вирішення цих завдань забезпечує результативність навчання психології.

Результатами навчання психології можуть бути:

- психологічні знання (поняття, факти, ідеї, закони наукової психології, способи психологічної діяльності);

- психологічні уміння (то, чим стають для самої людини ті знання і способи дії, яких він набуває в процесі навчання. Наприклад: мнемічні уміння, уміння реагувати на конфлікт, самоконтроль поведінки в стресових ситуаціях і так далі)

- навички (звичка мислити і діяти відповідно до психологічної культури);

- досвід творчої самодіяльності;

- оволодіння культурою психічної діяльності;

- формування емоційно-ціннісного відношення до психологічної реальності і дійсності в цілому;

- формування деяких якостей особистості (упевненість, емпатія, креативність, толерантність та ін.).

Розвиток особистості студента в аспекті вивчення психології необхідно розглядати не тільки як результат, але і як процес самосвідомості, самопізнання. Істотним повинні стати не тільки віддзеркалення миру, але і віддзеркалення себе в світі, свого стану, свого відношення до світу, своєї актуальної та майбутньої поведінки.

1.3 Основні проблеми викладання психології.Аналіз літератури і практичної діяльності викладачів психологічної науки дозволяє виділити низку проблемних питань, пов'язаних з викладанням цієї науки.

По-перше, актуальними є складнощі, що виникають під час пошуків відповіді на питання про змістовне навантаження предмету – «Чому навчати». Це питання відображує проблемність, дискусійність, багатьох положень, які складають основи психологічної теорії.

По-друге, звертає на себе увагу слабке, недостатнє використання в методиці викладання психології відкритих в психологічній науці закономірностей, існуючих підходів. Наприклад, не можна не відмітити величезний розрив між ступенем обґрунтованості і використання активних методів у викладанні психології й тими її положеннями, які повною мірою реалізуються лише в наукових дослідженнях психологів, але не у викладанні психології.

Наступною проблемою, або навіть бар’єром викладання психології є готовність студентів до вивчення курсу психології. На перший погляд, готовність студента повинна забезпечувати успішність засвоєння психологічних знань. Але на практиці, ті знання внутрішнього світу людини, які сформувалися у студентів через власний емпіричний досвід, можуть відрізнятися від бачення психологічного факту в світлі наукового знання. Лише поступовий розвиток рефлексії як здібності ставити собі запитання «Що я роблю», «Яким чином» та «Чому» - створюють підґрунтя для розуміння фактів поведінки інших людей.

Студенти відчувають складнощі при засвоєнні тих розділів психології, які пов’язані з питаннями про чинники та джерела розвитку особистості, а також критичним аналізом вітчизняних та зарубіжних теорій особистості. Розуміння цих розділів пов'язано з усвідомленням основних теоретичних положень про особистість.

Підвищений інтерес у студентів до психологічних знань пояснюється потребою вирішення власних проблем в даний момент, а не з майбутньою професійною діяльністю. Тому актуальною є проблема підвищення загальної психологічної культури студентів, формування гуманістичної позиції, усвідомлення професійного статусу психолога.

Ще одна проблема методики викладання психології пов’язана із практичною частиною підготовки студентів. Завдання, які пропонуються на практикумах зазвичай вчать вимірювати показники психічного життя людини в параметрах «більше - менше», «вижче - нижче», «скоріше - повільніше». Тобто вимірювання здійснюється в кількісних шаблонних показниках психіки людини. Тому у студентів виникають складнощі під час якісного оцінювання своєрідності внутрішнього світу людини. Необхідно стежити за тим, щоб практичні завдання не були розвагою, робити акцент різноманітних способах збору та інтерпретації інформації.

 

Питання для самоперевірки.

1. На якому етапі розвитку знаходиться «Методика викладання психології» та яке місце вона займає серед інших психологічних дисциплін.

2. Наведіть приклади досліджень науковців у питаннях методики викладання психології.

3. Що виступає теоретико-методологічною базою методики викладання психології.

4. Назвіть об’єкт, предмет навчальної діяльності у викладанні психології.

5. Які дидактичні принципи викладання психології Вам відомі. Надайте їх характеристику.

6. Що може виступати результатами навчання психології.

7. Окресліть основні проблеми викладання психології та шляхи їх усунення.


Читайте також:

  1. I. Загальні положення
  2. I. Загальні положення
  3. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
  4. III. Вправи з початкового положення стоячи.
  5. ORG - Встановити положення в сегменті
  6. Активні методи навчання психології.
  7. Базові (ключові) цінності.
  8. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
  9. Безпека» і «небезпека» як ключові категорії в безпеці життєдіяльності
  10. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
  11. Біохімічна ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ занять фізичною культурою і спортом з особами різного віку та статі
  12. В 30-х роках було зроблено спробу систематизувати курс методики викладання літератури. Виходять такі праці.




Переглядів: 4457

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розділ 1. Лекційний курс з дисципліни | Історія викладання психології в Європі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.017 сек.