• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Заключення

Велике значення для здоров’я людини і її безпеки має харчування. Воно повинне бути не тільки раціональним, але й небезпечним. Знання та уміння надавати першу долікарську допомогу при харчових отруєння - мають цінність –ціною в життя.

РОЗШИРЕНИЙ КОНСПЕКТ

лекції №5

«Техногенні аварії. Основи забезпечення пожежної безпеки на транспорті і промислових об’єктах»

ПЛАН

Вступ

1. Таксономія техногенних небезпек та їх наслідки.

2. Основи забезпечення пожежної безпеки на транспорті і промислових об’єктах.

Заключення

Вступ

Проблема надзвичайних ситуацій техногенного характеру є актуальною для України. Щорічно Україна втрачає під час ДТП більше 5000 людей. Кожної доби – 470 дорожньо-транспортних пригод, у яких гинуть до 10 чоловік. За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій протягом 2013 року в Україні зареєстровано 61114 пожеж, на яких загинуло 2494 людини, травмовано – 1584. Матеріальні втрати склали 2 млрд. 952 млн 584 тис. грн.

Аналіз структури НС, пов'язаних з техногенними чинниками, свідчить, що найбільш значущі серед них — аварії на АЕС, хімічно небезпечних об'єктах, шахтах і вибухонебезпечних об'єктах та транспортні катастрофи.

1. (перше питання лекції)

Виникнення будь-якої надзвичайної ситуації викликається сполученням дій об'єктивних та суб'єктивних факторів. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 15 липня 1998 року "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" затверджено "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій".

Згідно цьому Положенню... терміни мають таке значення:

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

Потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові, хімічні речовини та біологічні препарати, гідротехнічні і транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення НС.

Економічні збитки від НС – оцінені відповідним чином втрати, спричинені цією ситуацією.

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Класифікація НС – система, згідно з якою НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака НС – технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.

Порогове значення класифікаційної ознаки НС – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної аварійної ситуації, перевищення якого відносить ситуацію до рангу надзвичайних і потребує відповідного рівня реагування..

Класифікація НС сприяє створенню ефективного механізму оцінки подій, що можуть статися у прогнозований термін, та визначенню ступеню реагування на відповідному рівні управління.

Загальними ознаками НС є:

§ наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності;

§ заподіяння економічних збитків;

§ істотне погіршення стану довкілля.

У процесі визначення рівня НС послідовно розглядаються три групи факторів:

§ територіальне поширення;

§ розмір заподіяних (очікуваних) економічних збитків та людських втрат;

§ класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій.

Відповідно до територіального поширення та обсягів технічних та матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків НС.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня - це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремої області, але не менше 1 % обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

Надзвичайна ситуація місцевого рівня - це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують можливості потенційно-небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів;

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Таблиця 1. - Класифікація НС по масштабах

Техногенні НС_________________________

Рис. 1. - НС техногенного характеру

У залежності від масштабу, надзвичайні події (НП) поділяються на аварії, при яких спостерігаються руйнування технічних систем, споруджень, транспортних засобів, але немає людських жертв, і катастрофи, при яких спостерігаються не тільки руйнування матеріальних цінностей, але і загибель людей.

Незалежно від походження катастроф, для характеристики їхніх наслідків застосовуються критерії:

· Число загиблих під час катастрофи;

· Число поранених (загиблих від ран, що стали інвалідами);

· Індивідуальне і суспільне потрясіння;

· Віддалені фізичні і психологічні наслідки;

· Економічні наслідки;

· Матеріальний збиток.

У залежності від виду виробництва, аварії і катастрофи на промислових об'єктах і транспорті можуть супроводжуватися вибухами, виходом ОХР, викидом радіоактивних речовин, виникненням пожеж і т.п.

Таблиця 2. Імовірність виникнення смертельних нещасних випадків в різних галузях (Україна)

Найбільший «внесок» у НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ та їх глобальні забруднення навколишнього середовища дають теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку теплових електростанційприпадає 35% сумарного забруднення води і 46% повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води: для отримання однієї кіловат-години електроенергії теплові електростанції витрачають близько 3л води (атомні — ще більше: 6-8л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу температуру, що стає причиною не тільки хімічного забруднення, а й теплового фізичного впливу.

Металургійні підприємствавідрізняються високим споживанням ресурсів і великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ, коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бенз(а)пірен). Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот, анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт (у світі налічується понад 600млн. автомобілів) дає 70-90% забруднень у містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення Землі, то стає зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо безпосереднього впливу на людей. У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, діоксид азоту, свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін.). Взаємодія вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до утворення озону(0₃).

Якщо в атмосфері на висоті 25км високий вміст озону є необхідним для захисту органічного життя від жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення дихальних шляхів й ураження легень.

Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об'ємом забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). У стічних водах підприємств цієї промисловості налічується понад 500 компонентів, причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

Досить значна кількість забруднюючих речовин потрапляє в природне середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших збитків завдає застосування пестицидів — щорічно у світі їх використовують 4млн. т, але зрештою лише один їх відсоток (40 000 тонн) досягає мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських культур. Решта впливає на інші організми, потрапляє в ґрунти й водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягти попередніх результатів, необхідна все більша їх кількість. При розкладанні пестицидів у ґрунті, воді, рослинах часто утворюються більш стійкі й токсичні метаболіти. Щорічно у світі стається 500 тис. випадків отруєння пестицидами.

Значне забруднення ґрунтів і, як наслідок, — сільськогосподарських культур, пов'язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно в світі їх вноситься на поля 400-500 млн. т.

Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких часто містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

Аварії на гідротехнічних спорудженнях

Небезпека виникнення затоплення низинних районів відбувається при руйнуванні гребель, дамб і гідровузлів. Безпосередню небезпеку представляє стрімкий і могутній потік води, що викликає поразку, затоплення і руйнування будинків і споруджень. Жертви серед населення і різні руйнування відбуваються через велику швидкість величезної кількості води, що усе змітає на своєму, шляху.

Висота і швидкість хвилі прориву залежать від розмірів руйнування гідроспорудження і різниці висот у верхньому і нижньому б'єфах. Для рівнинних районів швидкість руху хвилі коливається від 3 до 25 км/год, в гірських місцевостях доходить до 100 км/год.

Значні ділянки місцевості через 15-30 хвилин звичайно виявляються затопленими шаром води товщиною від 0,5 до 10 м і більш. Час, протягом якого території можуть знаходитися під водою, коливається від декількох годин до декількох діб.

По кожному гідровузлі маються схеми і карти, де показані границі зони затоплення і дається характеристика хвилі прориву. У цій зоні заборонене будівництво житла та підприємств.

У випадку прориву греблі для оповіщення населення використовуються всі засоби: сирени, радіо, телебачення, телефон і засоби гучномовного зв'язку. Одержавши сигнал, треба негайно евакуюватися на найближчі піднесені ділянки. У безпечному місці знаходитися доти, поки не спаде вода чи не буде отримане повідомлення про те, що небезпека минала.

При поверненні на колишні місця остерігатися обірваних проводів. Не вживати продукти, що знаходилися в контакті з водяними потоками. Воду з відкритих колодязів не брати. Перш, ніж ввійти в будинок, треба уважно оглянути його і переконатися, що немає небезпеки руйнування. Перед входом у будинок обов'язково провітрити його. Сірниками не користуватися – можлива присутність газу. Прийняти всі міри для просушування будинку, підлог і стін. Забрати вологе сміття.

Аварії на транспорті

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозяться небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі в вагонах. Зумовлюється це тим, що в вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Аварії на залізничному транспорті можуть бути викликані зіткненням потягів, їх сходом з рейок, пожежами і вибухами. При загорянні безпосередню небезпеку для пасажирів представляють вогонь і дим, а також удари з конструкцією вагонів, що може привести до забитих місць, переломам чи загибелі людей.

Для зменшення наслідків можливої аварії пасажири повинні строго дотримувати правила поведінки в потягах. У вагонах забороняється; провозити легкозаймисті, вибухонебезпечні і токсичні речовини, користатися електроприладами, крім бритов; запалювати сірника, свічі, курити в не встановлених місцях; викидати недокурки; розміщати валізи й інші речі на верхніх полках без відповідного кріплення.

Аварії в метрополітені. Надзвичайні ситуації на станціях, у тунелях, у вагонах метрополітену виникають у результаті зіткнення і сходу з рейок потягів, пожеж і вибухів, руйнування несучих конструкцій ескалаторів, виявлення у вагонах і на станціях сторонніх предметів, що можуть бути віднесені до категорії вибухонебезпечних, самозаймистих і токсичних речовин, а також падіння пасажирів із платформи на шляху. При надзвичайній ситуації пасажири оповіщаються за допомогою гучномовного зв'язку. Евакуація зі станції може здійснюватися чи ескалаторами на прибуваючих потягах.

Аварії на автомобільному транспорті. Автомобільний транспорт є джерелом підвищеної небезпеки, а безпека учасників руху багато в чому залежить безпосередньо від їхній самих. Закон України «Про дорожній рух»визначає правові й соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Велике значення при аваріях має психологічний чинник, зокрема емоційний стрес. Для пасажирів, зовсім не підготовлених та не обізнаних з обставинами можливих аварій, цей чинник відіграє негативну роль. Люди, які підготовлені, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити при їх виникненні, вчинять менше помилок під час аварійної ситуації, що може врятувати їм життя. Тому необхідно, щоб кожний пасажир з метою підвищення особистої дорожньо-транспортної безпеки знав аварійні ситуації, характерні для того чи іншого виду транспортних засобів, послугами якого він скористався, був добре обізнаний із засобами індивідуального та колективного захисту, що знаходяться на транспортному засобі, знав методи їх використання.

Одним із правил безпеки є неухильне виконання вимог дорожніх знаків. Якщо ж усупереч прийнятим мірам не вдається уникнути шляхово-транспортного пришестя, то необхідно керувати машиною до останньої можливості, приймаючи всі міри для того, щоб піти від удару з зустрічним автомобілем, тобто згорнути в кювет, чи чагарник забір. Якщо ж це нездійсненно – перевести лобовий удар у ковзний бічний. При цьому потрібно упертися ногами в підлогу, голову нахилити вперед між рук, напружуючи всі м'язи, упертися руками в кермове чи колесо передню панель.

Пасажир, що сидить на заднім сидінні, повинний закрити голову руками і завалитися на бік. Якщо поруч дитина, міцно пригорнути його, накрити собою і також упасти на бік. Як правило, після удару дверей заклинює, і виходити приходитися через вікно. Машина, що упала у воду, може якийсь час триматися на плаву. Вибиратися з її потрібно через відкрите вікно. Зробивши першу допомогу, необхідно викликати «швидку допомогу» і ДІБДД.

Аварії на морському і річковому транспорті. При аварії корабля за розпорядженням капітана рятувальна команда здійснює посадку пасажирів у шлюпки і на плоти в наступній послідовності: спочатку діти і жінки, поранені і старі, а потім – здорові чоловіки. У шлюпки завантажується також питна вода, ліки, продовольство, ковдри та ін. Усі плавучі засоби з врятованими повинні триматися разом і, якщо є можливість, плисти до чи берега до траси проходження пасажирських судів. Необхідно організувати чергування за спостереженням за обрієм, повітрям; їжу і воду витрачати ощадливо. Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць (3%). Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гинуть (33%).

Помилки екіпажу призвели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і т.ін. Втрата шансів на порятунок може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.

Гіпотермія становить головну небезпеку для пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах. Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання необхідно голову тримати якомога вище над водою, тому що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

Читайте також:

1. В заключення приведу наступну узагальнену таблицю.
2. Заключення
3. Заключення
4. Заключення
5. Заключення
6. Заключення
7. Заключення
8. ЗАКЛЮЧЕННЯ
9. ЗАКЛЮЧЕННЯ

Переглядів: 498