• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Загальні положення.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра безпеки

життєдіяльності

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних робіт з курсу БЖД для

бакалаврів усіх професійних напрямків

денної і заочної форм навчання

Практична робота № 1

Оцінка ризику у побуті

(4 години)

Мета і завдання роботи.

Мета: засвоїти методологію визначення ризику

Завдання: визначити кількісну оцінку небезпеки.

Завдання на підготовку до практичної роботи.

Студент повинен засвоїти методологію визначення ризику згідно загальним положення і списку наведеної літератури і підготувати протокол практичної роботи. В протоколі вказують назву, мету і завдання роботи.

Знати: мету і зміст практичної роботи, методологію визначення ризику, методи розрахунку ризику на виробництві і в побуті.

Вміти: кількісно оцінити розміри ризиків.

Список літератури

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка ризику на виробництві і в побуті».

2. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» // Вісник Верховної Ради. - №29. -2007. - с. 1001-1011.

3. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005. - 304с.

Загальні положення.

Будь-яка діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, яка може стати причиною захворювання, травми, погіршення самопочуття, смерті. Потенційна небезпека може існувати явно і неприховано і виявлятися в своїх наслідках або результатах, котрі інколи важко передбачити.

Ризик, як кількісна оцінка небезпеки, є загальноприйнятим в усьому світі. Під ризиком розуміють частоту реалізації небезпеки. Нескінченно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі. І чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Прагнення людини і суспільства завжди були спрямовані на досягнення нульового ризику. Однак всесвітній досвід життя людини об’єктивно вказує на ілюзію цього прагнення. Тому сучасне суспільство прийняло концепцію прийнятного (допустимого) ризику, графічна інтерпретація визначення якого наведена на рис. 3.1.

Вона показує, що рівень допустимого ризику є категорія соціально-економічного характеру, яка безпосередньо залежить від коштів, що вкладені в систему безпеки. Зрозуміло, що їх розмір не може бути безкінечним, тому ще може поставити під загрозу існування самого суспільства. З цього випливає, що кожне суспільство, кожна держава самостійно визначає рівень ризику в залежності від свого економічного і морально-етичного стану. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ОЗДН) визначає ризик як кількісну міру небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них.

Складність категорії ризику сприяла розробці методології його визначення, яка, в свою чергу, спричинила появу ряда методів розрахунку ризику. До базових з них відносяться: інженерний, модельний, експертний, соціологічний, статистичний, комбінований методи.

Інженернийметод базується на розрахунку імовірності виявлення небезпек, їх імовірним аналізі і побудові «дерев небезпек».

Імовірність виявлення небезпек визначається за формулою:

, (3.1)

де – імовірність виникнення події A;

m ,n – відповідно кількість несприятливих і загально можливих випадків події А.

Імовірний аналіз небезпек зводиться до визначення імовірності одночасного виникнення небезпечних подій і розрахунку їх суми:

. (3.2)

Побудова дерева подій або помилок чи відмов передбачає графічне зображення послідовностей виникнення подій, встановлення причин і ланцюгів їх відмов, що в результаті дозволяє визначити надійність реалізації головної події. Побудова дерева відмов здійснюється за допомогою дедуктивного та індуктивного методів.

Модельний метод передбачає побудову моделей впливу небезпек типу:

Визначення ризику в модельному методі здійснюється за допомогою практично всіх відомих методів моделювання: математичних, фізичних, логічних тощо.

Експертний метод полягає в оцінці події за допомогою висновків фахівців-спеціалістів, яких відбирають за коефіцієнтом компетентності:

, (3.3)

де k, k₁ k₂ k₃ – відповідно коефіцієнти компетентності, рівня теоретичного знання проблеми, самооцінки практичного досвіду, самооцінці здатностей до випробувань.

До групи експертів включають фахівців з коефіцієнтом компетентності 0,5 < k < 1. За допомогою експертного метода визначають не тільки одиничні показники безпеки, а також групові і узагальнені:

, , (3.4)

де k_заг, k_jгр – відповідно узагальнений і груповий показник безпеки;

m_і – коефіцієнт вагомості і-го показника;

q_і – показник, за яким здійснюється оцінка.

Рівень безпеки сукупності подій визначається співвідношенням:

, (3.5)

де k – рівень безпеки сукупності подій;

k_баз – базовий показник безпеки.

Соціологічний- це чотирьохетапне дослідження, яке базується на зборі первинної соціологічної інформації, підготовці її для комп’ютерного опрацювання, інтерпретування результатів, формування висновків та рекомендацій. Суть цього методу передбачає проведення достатньо глибоких досліджень з формулюванням мети дослідження, визначенням об’єктом і предмета досліджень, обґрунтуванням методів досліджень, розробкою програми дослідження тощо.

Статистичний– ґрунтується на статистичних даних прояву небезпек і відноситься до найбільш розповсюдженого. За статистичним методом ризик обчислюється за формулою 3.1.

Комбінований – базується на використанні декількох методів.

В теорії і практиці оцінки ризику існують також евристичні методи, методи аналогій, комплексні тощо, які в тій чи іншій мірі доповнюють або повторюють вищенаведені основні методи. Тому їх інтерпретація не має вирішального значення і не наводиться.

Сучасний рівень травматизму і нещасних випадків з летальним наслідком в Україні у кілька разів перевищує відповідні в країнах з розвитою ринковою економікою. При цьому найбільший рівень травматизму в Україні спостерігається на приватних підприємствах, зокрема, у харчовій промисловості, яка більше ніж на 90% приватизована.

Аналіз причин нещасних випадків під час професійної діяльності свідчить про прямий зв'язок травматизму з порушенням правил техніки безпеки і технології ведення робіт, з необережністю та поспіхом у роботі.

Середньостатистичні дані травматизму природного і техногенного характеру в Україні свідчать, що 75% травм обумовлені людським фактором, 15% – технічним і 10% – природним. Таке співвідношення вказує на актуальність і пріоритет в дослідженнях людського фактора. Його значимість, за дослідженнями багатьох авторів, виявляється переважно в побуті, тобто в невиробничій діяльності людини. Такий стан пояснюється, насамперед, традиційною психологічною настановою людини: «Побут – це безпека». Але реалії науково-технічного прогресу, активізація діяльності сучасної людини та її прагнення до комфортних умов існування сприяють підвищенню ризику життя у побуті.

Існуючий стан небезпеки життя сприяє розробці і впровадженню ОЗДН, який зобов’язав визначити критерії оцінки ризику життя в суспільстві. За допомогою цих критеріїв пропонується встановити гранично допустимий рівень ризику, як міри безпеки життя людини.

Сьогодні Німеччина, Франція, Австрія, Росія і Україна оцінку безпеки проводять за допомогою інженерного методу з використанням таких показників, як:

, , , , (3. 6)

де k_ч, k_Т, k_Н – відповідно показники частоти, тяжкості травматизму і непрацездатності , що припадає на 1000 працюючих;

n_ч, n_НП – відповідно кількість нещасних випадків і днів непрацездатності;

І_ПР – інтегральний показник професійного ризику;

Е_ш, Е_П – відповідно суми відшкодування шкоди потерпілим і фактичних витрат на оплату праці.

Читайте також:

1. I. Загальні збори АТ
2. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
3. I. Загальні положення
4. I. Загальні положення
5. I. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА.
6. II. Загальні вимоги до розробки екскурсії
7. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
8. IV. Загальні висновки
9. IV. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПЕРШУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ ПОТЕРПІЛИМ.
10. IV. Загальні рекомендації щодо безаварійної та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва
11. Overall Reflection Properties - Загальні Властивості Віддзеркалення
12. XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА)

Переглядів: 642