Ручні порошкові вогнегасники ВП-1 «Момент», «Турист», «Супутник».

Малолітражні вогнегасники ВП-1 усіх серій в основному використовуються для гасіння пожеж на автотранспорті та в побутових умовах.

При гасінні загоряння за допомогою вогнегасника ВП-1 («Момент») (рис. 1.4.) потрібно взяти його одною рукою знизу біля днища корпусу 6, другоюзверху та піднести до вогнища пожежі на відстані 1-2 м. Вдарити головку бойка 14 об тверду поверхню. При цьому бойок проколює алюмінієву пробку балончика 9 з вуглекислотою. Вуглекислота надходить через отвір діафрагми 3, шар поропласту 4 і отвір в кришці стакана 5 в корпус 6, розріджує порошок і викидає його під тиском через сприск 13 у вигляді плоского струменя, що розширюється. Струмінь порошку направляють так, щоб хмара порошку цілком покрило вогнище горіння.

Вогнегасник ВП-1 «Турист» перериваної дії, багаторазового використання, з ручним способом приведення в робочий стан. Він складається з поліетиленового корпуса з запірно-пусковою головкою. У корпус засмоктується вогнегасильний порошок і за допомогою автомобільного насоса створюється тиск 0,25-0,4 МПа, яких можна контролювати шинним манометром. Для приведення вогнегасника «Турист» в дію потрібно витягнути чеку, перевернути вогнегасник, направити розпилювач на вогнище пожежі і натиснути на запірно-пускову головку. Під тиском стиснутого повітря струмінь порошку викидається через розпилювач. Струмінь порошку направляється так, щоб його хмара накрила вогнище горіння. Заряджений вогнегасник порошком ПСБ. При використанні слід зняти кришку й енергійно струшуючи висипати порошок на вогнище пожежі для того, щоб над полум'ям утворилася хмара порошку. Вогнегасник ефективно працює при температурі –50…+50⁰С.

Порошкові вогнегасники ВП-2, ВП-5Б, ВП-2(з), ВП-9(з), ВП-50, ВП-100(з)призначені для гасіння загорянь лужних металів, легкозаймистих рідин, електричних установок під напругою. Їх використовують частіше на виробництві, в адміністративних будівлях і у побуті при температурі від мінус 50 до плюс 50⁰С.

Рис. 1.5. Порошковий вогнегасник ВП-2: 1 - корпус; 2 - балончик; 3 - сифонна трубка; 4 - насадка-розпилювач; 5 - пускова кнопка; 6 - запобіжна чека; 7 - важіль керування клапаном; 8 – ручка.

3.5.5. Автоматичні системи пожежогасіннявідносяться до найбільш розповсюджених стаціонарних систем і підрозділяються на спринклерні (рис. 1.6.) та дренчерні (рис. 1.7.) установки.

Вони являють собою розгалужену мережу трубопроводів зі спринклерними або дренчерними головками (рис. 1.8.) і розташовуються під стелею приміщення, яке потребує захисту, або в інших місцин - залежно від типу і властивостей вогнегасних речовин.

У спринклерних установках водорозпилювачі головки одночасно є датчиками. Вони спрацьовують при підвищенні температури у зоні дії спринклерної головки. Сплав, який з'єднує пластини замка, що закриває вихід води, плавиться, замок розпадається і розпилена, завдяки спеціальній розетці вода, починає падати на джерело займання. Кількість спринклерних головок визначають з розрахунку 12 м² підлоги на одну головку.

Дренчерна головка за зовнішнім виглядом мало відрізняється від спринклерної, але вона порожниста і не має замка. Вмикання дренчерної установки при пожежі у приміщенні, що потребує захисту, здійснюється або за допомогою пускового вентиля, який відкривається вручну, або за допомогою спеціального клапана, що діє за принципом спринклерної головки та об'єднує до 8 дренчерів. В обох випадках вода потрапляє до всіх дренчерів і в розпиленому стані одночасно починає зрошувати всю площу, над якою розташовані дренчерні головки. Таким чином можуть створюватися водяні завіси або здійснюватися гасіння пожежі на великій площі. Замки спринклерних головок та контрольні клапани дренчерних установок розраховані на температуру розкривання 72, 93, 141 та 182°С в залежності від небезпечної температури у приміщенні, що потребує захисту.

Спринклерні та дренчерні установки безперервно удосконалюються. На даний час застосовують дренчерні установки для гасіння пожеж повітряно-механічною піною, у яких звичайні дренчери замінені пінними, а керування автоматизоване. Кран автоматичного пуску зв'язаний із температурним датчиком, що знаходиться безпосередньо у приміщені.

В розглянутих автоматичних системах пожежогасіння замість води може використовуватися вуглекислота.

4. Контрольні запитання

1. Горючі речовини. Джерела запалювання.

2. Які чинники пожежі небезпечні для людини?

3. Класи пожеж.

4. Необхідні умови розвитку пожеж.

5. Способи припинення процесу горіння.

6. Які горючі речовини не можна гасити водою?

7. Характеристика піни.

8. В чому полягає принцип гасіння пожежі інертними газами?

9. Вибір вогнегасної речовини та основні елементи устаткування водяного пожежогасіння.

10. Типи вогнегасників.

11. Які вогнегасники найбільш ефективні для гасіння різних нафтопродуктів, електрообладнання та цінних матеріалів?

12. Призначення і будова спринклерної системи вогнегасіння.

13. Призначення і будова дренчерної системи вогнегасення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Порядок проведення роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.