Тема: Поняття про хворобу, здоров’я. Принципи класифікації хвороб. Зовнішні та внутрішні хвороботворні чинники. Роль спадковості та конституції в патології.

Лекція №3.

План:

1. Нозологія. Поняття здоров'я, норми.

2. Роль конституції в патології

3. Хвороба. Стадії.

4. Смерть. Форми. Стадії. Ознаки біологічної смерті.

5. Етіологія. Патогенез.

6. КПР.

Нозологія(від грец. nosos - хвороба) - вчення про життєдіяльність хворого організму, про виникнення, перебіг і завершення хвороби. Здоров'я і хвороба - дві форми життя.

Норма - це середньостатичні показники або межі фізіологічних коливань, які вивчені на підставі обстеження багатьох, іноді десятків тисяч людей. Саме поняття "норма" мінливе. Це не застигле поняття, норма змінюється залежно від умов зовнішнього середовища. Н-д: у людей, які проживають на рівні моря вміст гемоглобіну не перевищує 160 г/л; у осіб, які проживають на висоті 4 -5 км, вміст зростає до 210 г/л.

Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність вад або хвороб.

Хвороба - це порушення життєдіяльності організму під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, яке характеризується обмеженням пристосовності з одночасною мобілізацією компенсаторно - пристосовних механізмів.

Кожна хвороба починається з пошкодження. Пошкодження виникає під впливом хвороботворного агента. Хвороботворні чинники поділяються на:

- екзогенні фактори (зовнішні) - природні та соціальні;

- ендогенні фактори (внутрішні ) - спадковість, вік, стать.

Хворобу слід розглядати як нерозривну єдність двох начал :руйнівного і захисного.

Роль конституції в патології. Конституція - це сукупність морфологічних і функціональних особливостей організму, які склалися на спадковій основі у взаємодії із зовнішнім середовищем і визначають його реактивність. Родоначальником вчення про конституцію вважають Гіппократа. Серед клініцистів розповсюджена класифікація М.В.Чорноруцькогу, яка включає три конституційні типа:

1) Астенічний - поздовжні розміри в них значно більші, ніж поперечні.У астеніків переважає гіпотонія, виразкова хвороба шлунка, туберкульоз.

2) Гіперстенічний - характерен переважний ріст у ширину, масивність і вгодованість. У гіперстеніків переважають хвороби серця та судин (атеросклероз, інфаркти, гіпертонічна хвороба).

3) Нормостенічний - поздовжні розміри пропорційні поперечним. Крім домінуючих конституційних типів, існують аномальні (спотворені) варіанти конституції - діатези (від лат. Diathesis - схильність). Вони проявляються здебільшого у дітей.

Виділяють 3 основні типи діатезів:

а) єксудативно - катаральний - зустрічається у дітей до 1 року. В основі-висока схильність до алергічних реакцій негайного типу (бронхіальна астма, екзема, кропивниця).

б) лімфатико - гіпопластичний - характеризується зростанням лімфоїдної тканини і ендокринними розладами ( аденоїдні розростання, збільшення селезінки ). Ці люди схильні до вірусних та бактеріальних захворювань.

в) нервово-артритичний - характеризується порушенням пуринового, ліпідного і вуглеводного обмінів ( подагра, ожиріння, артрит, псоріаз, неврастенія).

Стадії розвитку хвороби.

1) Латентний ( прихований ) або інкубаційний (при інфекційних хворобах) - він триває до появи перших хворобливих симптомів. У цей період відбувається мобілізація компенсаторно - пристосовних механізмів.

2) Продромальний період - характеризується появою неспецифічних, загальних ознаків: слабкість, погане самопочуття, головний біль та ін.

3) Період розпалу хвороби - характеризується наявністю властивих їй симптомів. У цей період розвиваються компенсаторні механізми, а також можуть виникати ускладнення.

4) Завершення хвороби - повне і неповне видужання, рецидив, перехід у хронічну форму, ускладнення, інвалідність, смерть.

а) повне видужання - коли явища хвороби зникають безслідно, немає жодних змін, які нагадували б про перенесену хворобу.

б) неповне видужання - характеризується наявністю стійких анатомічних і функціональних дефектів , які сформувалися під час хвороби і збереглися після її закінчення.

в) рецидив - це повторний спалах хвороби після деякого періоду її відсутності. Найчастіше рецидивують інфекційні хвороби, якщо в організмі зберігаються інфекції (тиф).

г) ускладнення - приєднання до хвороби таких патологічних змін, які прямо не пов'язані з причинним фактором (н-д: пролежні у лежачих хворих).

д) хронічна форма - коли після яскравих клінічних прояв хвороби з'являються клінічні прояви в'ялого, затяжного характеру із тривалими ремісіями.

е) інвалідність - коли залишаються стійкі органічні зміни у органах або наявність відсутності одного (чи багатьох) органів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні види ендогенних ком: 1. Печінкова кома	\|	Смерть.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.