МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Тема: Імунопатологічні процеси. Алергія.Лекція №4. План: 1. Поняття про імунокомпетентну систему. 2. Імунодефіцитний стан. 3. Імунна толерантність. 4. Алергія. Стадії. Види. 5. Десенсибілізація.
Імунітет - це механізм захисту організму від речовин з ознаками генетичної чужерідності. Антигени (чужерідні речовини) -це органічні речовини мікробного, тваринного, рослинного і синтетичного походження. Потрапивши в організм, антигени викликають комплекс імунологічних захисних реакцій: синтез антитіл (АТ), стимуляцію специфічних що до АГ клітинних реакцій, формування імунологічної толерантності та імунологічної пам'яті. Імунна система складається з центральних органів (кістковий мозок, загрудинна залоза, пейєрові бляшки) та периферичних органів (селезінка, лімфовузли, мигдалики). Реакції імунітету здійснюються імунокомпетентними клітинами: Т- і В-лімфоцитами та макрофагами. Ці клітини формують три системи імунітету: 1) А-система - представлена макрофагами. Вони першими взаємодіють з АГ та дають "антигенний сигнал" для Т-системи. 2) Т-система - представлена Т-лімфоцитами (в лімфовузлах, селезінці, тимусі). Т-лімфоцити поділяються на Т-кілери (вбивці), Т-хелпери (допоміжними В-системи), Т-супресори (пригнічують активність В-системи). Т-система формує протипухлинний імунітет. 3) В-система - представлена В-лімфоцитами (в стінці кишечнику, апендиксі, лімфовузлах). З В-лімфоцитів синтезуються антитіла (АТ). Антитіла - це особливі білки, які утворюються у відповідь на появу антигена і спеціально зв'язуються з ним. їх називають імуноглобулінами.
Основні види імунопатологічних процесів: 1) Гіпофункція - імунна недостатність (імунодефіцитний стан), імунодепресивний стан, імунна толерантність. 2) Гіперфункція -алергія. 3) Дисфункції.
Види імунологічної недостатності:
1) первинна імунологічна недостатність - вона буває вродженою та спадковою. а) порушення дозрівання Т - лімфоцитів (недостатнє утворення, функціональна неспроможність Т - лімфоцитів ); б) порушення дозрівання В - лімфоцитів (порушення синтезу АТ ); в) поєднання порушення Т - та В - системи.
2) Вторинна імунологічна недостатність -викликається в наслідок дії неспецифічних впливів, при цьому блокується утворення АТ проти багатьох антигенів. Н-д: при масивному ураженні кісткового мозку ( пухлини, метастази та розростання сполучної тканини ), при гострих та хронічних інфекційних хворобах ( грип, кір, туберкульоз ), при опроміненні, після хірургічного видалення тимусу, при лейкозах, у виснажених хворих (які втратили багато білків через голодування, опіки ). Імі/нодепресія може бути викликана лікувальними впливами: введенням цитостатиків, глюкокортикоїдів, при опроміненні хворих пухлинами.
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - викликається вірусом імунодефіциту людини ВІЛ. Проявляється ознаками депресії Т-системи імунітету і різким зниженням опірності організму до бактерії, вірусів, грибків, патогенних найпростіших. ВІЛ передусім пошкоджує Т - хелпери і макрофаги. Проникнув в клітину, він довго (до 10 років ) може залишатися в неактивному стані. При цієї хворобі організм стає беззахисним перед патологічними мікроорганізмами, пригнічується протипухлинний імунітет. Імунна толерантність. Імунна толерантність - це відсутність реакції систем на АГ, внаслідок чого не утворюються ані АТ, ані імунні клітини. Види: 1) Фізіологічна - це відсутність клітинної чи гуморальної імунологічної реакції на власні антигени. Це толерантність виробилася під час ембріонального розвитку. 2) Патологічна - це відсутня, або слабка реакція імунної системи на пухлині клітини ( внаслідок порушень Т - системи). 3) Штучна ( лікувальна ) - пригнічення імунної системи за допомогою ліків (імунодепресантів), іонізуючого опромінення та ін. Штучну толерантність використовують у клінічній трансплантології.
Трансплантація - перещеплення тканин і органів у межах того самого організму або від одного до іншого. Види трансплантації: а) аутотрансплантація - перещеплення власної тканинию; б) ізотрансплантація - перещеплення тканини (органа) одно яйцевому близнюку; в) алотрансплантація - від людини до людини; г) ксенотрансплантація - від одного біологічного виду до іншого (свиня - людина). Головна перешкода трансплантації - трансплантаційний імунітет, в основі якого антигенна несумісність тканин донора і реципієнта. Потреби трансплантації зумовили появу штучної імунодепресії за допомогою іонізуючих променів, клюкокортикоїдів, ліків -імунодепресантів. Ця імунодепресія характеризується специфічністю - позбавлення імунної відповіді тільки проти даного антигена. Найкращі результати дає аутотрансплантація ампутованих органів ( реплантація пальців, кінцівок ). Без пригнічення імунної системи вдається трансплантація рогівки, хряща ( вони позбавленні судинної системи, тому не мають імунореактивності ). Серед внутрішніх органів найчастіше трансплантуються нирки. Алергія- це підвищена та якісно змінена імунологічна реакція організму на дію речовин антигенної природи, яка супроводжується пошкодженням тканин. Алерген - речовина, яка викликає алергію. Види алергенів: а) зовнішні - мікробні, рослинні, тваринні, харчові, побутові; б) внутрішні - можуть стати власні тканини та органи: мозок, кришталик, статеві залози, щитовидна залоза. Під час ембріонального розвитку вони були відділені від імунної системи гістогематичним бар'єром, у зв'язку з чим до них не виробилася толерантність. Також до ендогенних алергенів відносяться денатуровані білки тканин організму (під дією температури, опромінення ); в) гаптени - речовини, які викликають алергію тільки в комплексі з білками організму. Н-д: пеніцилін, ацетилсаліцилова кислота.
Стадії алергічної реакції:
1) Імунологічна стадія - починається з моменту первинного контакту організму з антигеном. В цій стадії відбувається: розпізнавання АГ, утворення АТ, сенсибілізація (збільшення чутливості організму до алергену), розмноження лімфоцитів. Закінчується стадія утворення зв'язку АГ з АТ або з сенсибілізованими лімфоцитами.
2) Біохімічна стадія - активізується або синтезується медіатори алергії, комплемент і протеолітичні ферменти лізосом. Комплемент - це* система білків плазми, які активуються під впливом комплексів АГ-AT. Активація комплемента призводить до стимуляції фагоцитоза.
3) Патофізіологічна стадія - це завершення алергічної реакції пошкодженням клітин, тканин, органів під дією медіаторів алергії. Появляються порушення функцій органів, виникають алергічні хвороби: екстрасистоли і пароксизмальні тахікардії, геморагічний синдром, бронхіальна астма, алергічний риніт, фіброз легень, аутоімунний тироїдит, хвороба Аддисона, алергічні неврити і інші.
Види алергій: 1) Реакції гіперчутливості негайного типу (ГНТ) -є проявом гуморального імунітету. В основі - цитотоксичні, цитолітичні (через дію циркулюючих в крові АТ або комплементу на поверхні клітин крові) реакції. Перебіг ГНТ гострий. Механізм ГНТ - імуннокомплексний. Превалірують альтернативно-ексудативні реакції над репаративними процесами. Медіатори: гістамін, серотонін, анафілотоксин, кініни. Ексудат: фібринозний, фібринозно-геморагічний. Н-д: феномен Артюса, сифіліс, туберкульоз, системний червоний вовчак, гломерулонефрит.
2) Реакція гіперчутливості сповільного типу (ГСТ) -є проявом клітинного імунітету. Перебіг ГСТ хронічний. В основі -гранулематозне запалення. В ГСТ беруть участь сенсибілізовані лімфоцити та макрофаги. Медіатор: лімфокіни. Н-д: бактеріальна алергія, аутоалергія та інші. Анафілаксія - ГНТ, яка виникає при парентеральному введенні алергена. АТ фіксуються на базофілах, епітеліоцітах, гладеньких міоцітах. При повторному надходженні АТ утворюються імунні комплекси АТ-АГ на мембранах цих клітин, що призводить до загибелі клітин і звільнення БАР (медіаторів). Види анафілаксій: а) загальні - анафілактичний шок, сироваткова хвороба. б) місцеві - атопія (риніт, бронхіальна астма), поліноз, кропивниця, набряк Квінке, феномен Артюса. Анафілактичний шок - характеризується стрімким початком і бурхливим перебігом. Причини: лікувальні препарати (вакцини, гормони, антибіотики), 4Шки харчових продуктів (молока, яєць), отрути комах, паразитарні антигени. Симптоми: порушення дихання, тахікардія, падіння АД, блювота. Хворі гинуть від серцево-судинної недостатності або в наслідок набряку гортані. Феномен Артюса - вогнище гіперергічного запалення (з некрозом), коли імунні комплекси осідають у стінках судин і навколо них, порушуючи кровообіг у мікроціркуляторному руслі, просвіт судин заповнюється агрегатами тромбоцитів. При відторгненні некрозу удаляється і алерген. Поліноз - викликається квітковим пилком і характеризується запаленням дихальних шляхів і очей. Сироваткова хвороба - виникає після введення лікувальних сироваток (протидифтерійної, протистолбнячної), гамаглобуліну. Проявляється хвороба по мірі появи АТ (зразу - після повторного введення сироватки, через 7-12 днів - після першого введення сироватки). Підвищується температура тіла, збільшуються лімфатичні вузли, розпухають суглоби, з'являється кропивниця, порушуються функції нирок.
Види десенсибілізації. Десенсибілізація - це створення штучної імунодепресії з метою запобігання алергічним реакціям або усунення їх проявів. Види: а) специфічна - використовують метод Безредки при введенні лікувальних сироваток. Сироватку вводять невеликими дозами, повторно. б) неспецифічна - за допомогою медикаментів, які гальмують активність медіаторів алергії (інгібітори протеолітичних ферментів, антигістаміни), захищають клітини від їх впливу (наркотичні і спазмолітичні засоби), за допомогою опромінювання, введення хімічних імунодепресантів і антілімфоцитарної сироватки. Це актуальна проблема в трансплантології.
Читайте також:
|
||||||||
|