ЛЕКЦІЯ 2.ТЕМА: ФІЗІОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

Морфологічні властивості мікроорганізмів

Мікроби – це одноклітинні безхлорофільні організми прокаріотичного типу. За формою розрізнюють коло видні, палочковидні та ізвитні мікроби. Це було початком розвитку морфологічного періоду в мікробіології. Свої спостереження голандський вчений Левенгук описав в роботі під назвою „Тайны природы, открытые Антики ван Левгуком” (1695).

Коловидні (кокові) мікроби за формою нагадують коло, але бувають овальні, плоскі, односторонні, вогнуті або злегка витягнуті. Коловидні форми з’являються у разі розділення клітин в одній, двох, трьох взаємоперпендикулярних або різних площинах. При розділенні клітин в одній площині клітині можуть розподілятися попарно, в зв’язку з чим такі форми мають пару діплококов. Якщо розділення має місце в одній площині та клітини з’єднані між собою у виді ланцюгів, - це стрептококи. Розгалужене розподілення клітин або утворення скопищ має місце при розподіленні коків в різних площинах; такі форми мають назву стафілококи.

Паличковидні бактерії уявляють собою окремі палички,звязані між собою в лінії або системи. Серед паличковидних форм, що образують спори, розподіляють бацили та клостридії. Бацили – аероби. Клостридії – анаероби. Палички, як і коки, розташовуються попарно або ланцюгами.

Ізвиті форми мікробів визначають не тільки по довжині та діаметру, але й по кількості завитків. Вібріони нагадують по формі кому. Спіріли – ізвиті форми, які образують до 3-5 завитків. Спірохети – тонкі довгі ізвиті форми з кількома завитками.

Їх розміри визначаються в мікрометрах (мкм) (10^{-6 м за системою СІ). Діаметр коловидних форм 0,7-1,2 мкм; довжина паличковидних 1,6-10 мкм, ширина 0,3-1мкм. Віруси мають ще менші розміри. Їх розміри визначають у нанометрах (1 нм = 10-9 м). Нитчасті форми мікробів досягають довжини в декілька десятків мікрометрів. Для того щоб уявити розміри цих істот, достатньо сказати, що в одній краплі води може вміститися декілька мільйонів або міліардів мікробів.}

Розміри деяких мікробів, мкм

Мікроби	Довжина	Ширина
Картопляна бацила	3,0-10,0	0,7-1,0
Ацидофільна бактерія	4,0-9,0	0,6-0,9
Туберкульозні бактерії	2,4-4,0	0,3-0,5
Стафілококи	0,9	0,9

Контрольні питання

1. Що вивчає мікробіологія?

2. З яких словосполучень складається назва науки „мікробіологія”?

3. Які самостійні дисципліни входять до складу мікробіології?

4. Мікроорганізми як живі істоти.

5. Класифікація мікробів.

6. Основні класи мікроорганізмів.

7. Морфологічні властивості мікробів.

Мета:вивчення фізіологічних властивостей мікроорганізмів та обміну

Речовин у мікробній клітині.

План

1. Фізіологічні властивості мікроорганізмів

2. Хімічний склад мікробної клітини

3. Обмін речовин у мікробів

4. Засоби біологічного окислення, що використовують мікроорганізми

1,Фізіологічні властивості мікроорганізмів.

Процеси, збудниками яких являються мікроорганізми, люди знали і використовували з давніх давен. Вони навчились виготовляти виноградне вино, квас, кумис, кисле молоко, сир та інші продукти.

Так більш ніж 2000 років назад в Індії і Китаї володіли мистецтвом лікування деяких хвороб. В той час щеплення проти оспи робили приблизно так, як в наш час. Матеріали для щеплення використовували розтерті стінки пустул, в котрих вміщувався збудник захворювання.

Фізіологія – наука, яка вивчає обмін речовин, процеси харчування, тип дихання мікроорганізмів, їх зв’язок з навколишнім середовищем.

Враховуючи оптимальні умови існування кожного виду мікроорганізмів можна цілеспрямовано регулювати їхню життєдіяльність, тобто створювати справжні умови для їх існування (коли це необхідно), і, навпаки, - гальмувати або зовсім припиняти їх розвиток, продовжуючи тим самим термін зберігання харчових продуктів.

Харчові речовини, які надходять у клітину, використовуються для побудови складових структур (конструктивний обмін) та забезпечення клітини енергією (енергетичний обмін).

Процеси асиміляції й дисиміляції складають обмін речовин у цілому.

Надходження речовин в клітину та виділення продуктів обміну в оточуюче середовище проходять у мікроорганізмів через всю поверхню тіла. Завдяки величезній поверхні клітини порівняно з її об’ємом мікроорганізму обумовлюється дуже активний обмін речовин. Надходження питомих речовин у клітину складний та недостатньо ще вивчений процес. Можливість проникнення речовин із зовні в клітину обумовлена багатьма факторами здатністю розчинятися в компонентах цитоплазматичної мембрани або вступати з ними в хімічну взаємодію, концентрацією речовин в клітині, електричним зарядом клітини та інше.

Найбільш відомі два засоби проникнення речовин в клітину: осмос та адсорбція (специфічний перенос). Активна роль в цих процесах належить цитоплазматичній мембрані.

Осмос представляє собою дифузію речовин в розчинах через напівпровідну перепонку (мембрану).

Відомо, що через такі мембрани можуть дифундувати речовини, які знаходяться в стані розчину. Виникає осмос під дією різниці осматичного тиску в розчинах по обидві сторони напівпровідної мембрани. Цитоплазматична мембрана є осматичним бар’єром, який регулює потрапляння до клітини та вихід з неї розчинених речовин. Білки та крохмаль, що не розчинюються водою, утворюють колоїдні розчини, які можуть бути засвоєні клітиною. Вони проникають до неї лише після розщеплення на більш прості речовини (вуглекислий газ та воду).

Таким чином при осматичному проникненні питомих речовин до клітини двигомою силою є різниця осматичних тисків між середовищем та клітиною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація мікроорганізмів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.