Предмет вивчення психології безпеки праці

Психологія – наука, яка вивчає об’єктивні закономірності психічної діяльності і формування психічних властивостей особистості. Під психічними властивостями особистості розуміють потреби, інтереси, звички, наполегливість, спостережливість, працелюбність, здібності, темперамент, харкактер тощо. До психологічної діяльності належать такі процеси, як відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, увага, емоції тощо.

Розділ психології, який вивчає психічну діяльність та особистість людини в процесі праці, розробляє практичні рекомендації з питань професійного відбору, організації трудових колективів, побудови безпечних режимів праці та відпочинку, називається психологією безпеки праці.

Предмет вивчення психології безпеки праці є трудова діяльність людини з точки зору вимог безпеки, які вона ставить до психічних якостей особистості та психічних професів, особливості особистості працюючих, міжособистісні відносини в трудових колективах, суспільно-історичне та конкретне виробниіе середовище, в якому здійснюється трудова діяльність, предмет, знаряддя та продукти праці.

Завдання психології безпеки праці полягає в тому, щоб привести умови праці людини, її діяльність у відповідність з її можливостями, зробити цю діяльність найбільш ефективною, економною у розумінні затрат сил та енергії, оптимальною з фізичної точки зору і, як наслідок, безпечного для життя та здоров’я працюючого.

Таким чином, психологія безпеки праці, використовюючи психологічні закономірності, вивчає умови успішного професійного навчання, підвищення якості і полегшення трудової діяльності та забезпечення безпеки праці людини.

Нині психологія праці розвиваються за 4-ма основними напрямками:

1) психологічна трудова експертиза, яка вивчає питання професійної орієнтації, профвідбору та причини помилкових дій в трудовій діяльності;

2) психологія професійного навчання, яка об’єднує проблеми, пов’язані з формуванням трудових навичок;

3) інженерна психологія, яка є розділом ергономіки;

4) дослідження психологічних питань організації праці.

Основнини проблемами цього напрямку є проблеми втоми, режиму праці та відпочинку, монотонності тощо.

Методи дослідження, які використовуються у психології праці: спостереження, бесіда, лабораторний експеримент, виробничий експеримент.

Метою спостереження, як методу психології, є виявлення професійно значущих особливостей психічних процесів шляхом вивчення та зіставлення зовнішніх проявів у діяльності людини, міміки, мови, робочої пози, результатів праці тощо. За допомогою простого спостереження можна одержати такі відомості (напружена поза, скованість рухів, часте дихання, сильне потовиділення, метушливість у роботі), які дають змогу створити уяву про умови праці, стан робітника, його настрій, організацію трудового процесу і безпеки праці. Спостереження, як правило, доповнює об’єктивну реєстарцію показників: фотографування робочої пози, кінозйомки робочих рухів, запис рухів окремих частин обладнання, різних ділянок тіла, просторові виміри робочго місця, діапазону дій, хронометраж робочих операцій, заміри сенсомоторних реакцій тощо.

Велику питому вагу серед методів психологічних досліджень займає бесіда, яку психолог проводить за програмою чітко установленою метою. Іноді в психології використовують метод заочної бесіди, за допомогою анкет. Перевага цієї форми бесіди полягає в тому, що вона є масовим дослідженням.

Лабораторний експеримент у психології праці будується за принципом моделювання тієї діяльності, яка досліджується і може бути двох видів: синтетичний, коли в лабораторії прагнуть відтворити всі умови даної трудової діяльності, та аналітичний, коли в лабораторії відтворюється який-небудь фактор або елемент трудової діяльності.

Найбільш повнішим методом дослідження психології праці є виробничий експеримент, який проводиться безпосередньо в цеху, на полі, в кабінеті локомотива, в польоті. Перевагою є те, що особливості психічної діяльності досліджуються в умовах реальної праці, а не є об’єктом спостереження.

8.3. Особливості психічної діяльності людини під час праці

1) Пам’ять

Пам’ять – властивість психіки людини запом’ятовувати,зберігати та відтворювати у свідомості явища, дії, редмети, емоції, які мали місце в минулому.

Пам’ять необхідна для оволодіння працівником безпечними прийомами праці, а також для прийняття правильного рішення при нестандартних чи аварійних ситуаціях. Набуття індивідуального досвіду називають навчанням. Воно можливе завдяки пам’яті.

Залежно від того, що запам’ятовує людина, можна виділити наступні види пам’яті:

- Рухова – лежить в основі навчання рухів, вироблення побутових, спортивних і трудових навичок, ходьба, навичок писемного мовлення.

- Образна – допомогає запам’ятати й відтворити в уяві обличчя людей, картини природи, знаки, звуки навколишнього середовища, музичні мелодії. Образна пам’ять особливо добре розвинута у письменників, артистів, художників, музикантів.

- Емоційна – зберігає пережиті людиною почуття. Доведено, що запам’ятовуванню сприяють біологічно активні речовини, які виділяються під час емоційного збудження. Емоційна пам’ять в тій чи іншій мірі розвинена в кожної людини. Завдяки емоційній пам’яті ми можемо співчувати іншим.

- Словесна – полягає в запам’ятовуванні, збереженні й відтворенні прочитаних, почутих або вимовлених слів.

- Слухова – дозволяє контролювати роботу механізмів і машин, своєчасно сприймати аварійні звукові сигнали.

- Зорова – завдяки якій, наприклад, робітник запам’ятовує технологічні операції, які вимагають особливої уваги.

По відношенню до пам’яті існують ще такі поняття, як її об’єм, точність відтворення і забування.

Об’єм пам’яті – це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після однарозового пред’явлення.

Точність відтворення – це сукупність відповідності засвоєного матеріалу відтворюваному. На розвиток і якість пам’яті впливають фізичний і психічний стан людини, її тренованість, професія, вік.

Пам’ять погіршується з віком. До 20-25 років пам’ять покращується і до 30-40 років залишається та тому ж рівні. Потім здатність запам’ятовувати й згадувати поступово йде на спад. Професійна пам’ять збрігається і в похилому віці.

Людина краще запам’ятовуватиме матеріал, коли повторюватиме учбовий матеріал частіше і потроху, ніж рідше і багато. Через кожні 40 хвилин потрібно робити перерву на 10-15 хвилин. При вивченні матеріалу людина краще відтворює його наступного дня. Повторювати матеріал слід ерез 2-3 години, а не раз за разом. Веливе значення для запам’ятовування має інтенсивність уваги. Краще прочитати 2 рази уважно, ніж 10 разів неуважно. Самостійне повторювання уголос завжди дає більший ефект, ніж механічне, навіть багаторазове читання матеріалу. Особливо відповідальний і тяжкий матеріал корисно повторювати безпосередньо перед сном, оскільки сон створює сприятливі умови для закріплення результатів запам’ятовування.

Забування – це закономірний процес, який оберігає нашу пам’ять від надлишкової, непотрібної інформації і дозволяє звільнити місце для сприймання нової, необхідної. Але на жаль, забувається і потрібний матеріал. Основний засіб проти забування – повторення.

Увага

Увага – це концентрація свідомості на якому-небудь об’єкті чи діяльності з своєчасним відвертанням від всього іншого.

В залежності від волі розрізняють пасивну і активну увагу. Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників (сильний звук, яскраве світло) і триває до тих пір, коли вони діють. Пасивна увага робітника виникає при зміні шуму у добре знаному ним працюючому механізмі.

Активна увага – це свідома увага, яка виникає від вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об’єктів і явищ з наперед поставленою метою. В діяльності робітника активній увазі належить основна роль, завдяки їй він свідомо сприймає необхідні об’єкти виробничої обстановки, що забезпечує безпеку праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фізіологія праці.	\|	Мислення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.