Компетенція ЄС

Структурний підхід

Структура організації ЄС накладає відбиток і на його систему права.

До 2009 р. окремо виділялось комунітарне право, до якого входили : 1) акти Європейської спільноти, 2) акти в сфері зовнішньої політики та політики безпеки, 3) акти щодо співпраці поліції та судових органів в кримінально-правовій сфері. На сьогодні Консолідована версія Договору про Європейський союз змінив таке положення речей, надавши праву ЄС більш цілісного характеру.

Складниками інституційної структури згідно з Консолідованою версією 2007 р. є Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада (Міністрів), Європейська Комісія, Суд, Центральний банк та Рахункова палата. Вони приймають відповідні нормативні та інші правові акти. В той же час Лісабонський договір (Консолідована версія про Функціонування ЄС) 2007 р. значно скоротив кількість видів таких актів, ліквідувавши особливі джерела, які видавались в рамках другої опори союзу («загальні стратегії», «загальні акції», «загальні позиції» в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки) та третьої опори (рамкові рішення тощо).

В якості «правових актів Союзу» Договором залишені тільки ті. Які видаються з 1950-х рр. в рамках ЄСпівтовариства (а також Євроатому). Вони будуть видаватися від імені ЄС в цілому : регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки.

В дійсний час акти ЄС згідно зі структурним підходом можна поділити на законодавчі (приймаються Парламентом ат Радою ЄС. Частіш за все спільно) та інші правові акти (приймаються і ЄПарламентом), які в свою чергу поділяються на делеговані та виконавчі (приймаються в основному ЄКомісією). Прецедент не право розробляється Судом ЄСпівтовариств, Трибуналом першої інстанції та спеціалізованими трибуналами, які в Договорі зазначені як «Суд ЄС».

Самостійне значення в системі права ЄС набувають норми, які закріплюють правове положення людини і громадянина. Про це свідчить, наприклад, введення громадянства ЄС, прийняття Хартії основоположних прав ЄС (разом з Лісабонськими домовленостями), а також прийняття відповідних нормативних актів інституціями ЄС.

Ще однією частиною права ЄС є право Шенгенських угод. Його головна особливість полягає в тому, що вони зародилось і розвинулось спочатку окремо від ЄС. Тільки у 1999 р. ЄС включив шенгенське право в свою правову систему в якості особливого компоненту. Більшість положень шенгенського права сконцентровані в актах Шенгенського виконавчого комітету.

Юридичні кордони діяльності ЄС характеризує поняття компетенція, яка складається з предметів відання та повноважень.

Предмети відання — ті сфери суспільного життя, щодо яких ЄС може приймати нормативні акти та інші рішення.

Повноваження — права і обов’язки ЄС у підвідомчих йому сферах суспільного життя. Як і в інших організаціях, повноваження ЄС здійснюють його керівні органи, які за останньою редакцією установчих договорів називаються «інститути».

За своєю суттю компетенція ЄС є владною, оскільки передбачає видання органами Союзу загальнообов’язкових норм та індивідуальних приписів.

За походженням компетенція ЄС похідна : вона створена за рахунок поступки державами-членами частини своїх суверенних прав на користь національних інститутів ЄС.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функціональний підхід	\|	Основна компетенція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.