Вироблення політичних напрямів

Співвідношення політичних напрямів і договорів

Структура політики Співтовариства формується засновницькими договорами. У зв'язку з цим слід розрізняти, з одного боку, Договір про заснування Європейського Союзу, а з іншого — Договір про функціонування ЄС. Останній є рамковим договором, який містить принципи, алебільш загального характеру, які мають бути прийняті й введені в дію. У цьому випадку формулювання політичних напрямів наражається на проблему вибору між різними політичними альтернативами,що потребує обережних і уважних підходів.

Єдине обмеження, накладене на органи ЄС, які займаються розробкою політичних напрямів, полягає в тому, що законодавство, яке є результатом їх роботи, має ґрунтуватися на статтях договору. Однак, навіть цю вимогу можна обминути з огляду на "всеосяжність" статей Договору про заснування Європейського Співтовариства.

Процес вироблення політичних напрямів

У більшості випадків саме Комісія виступає в ролі ініціатора політики Співтовариства. Справді, Рада згідно зі ст. 168 Договору про функціонування ЄС може вимагати від Комісії проведення досліджень, які вона вважає необхідними для розв'язання спільних завдань, і вносити до неї відповідні пропозиції. Однак саме Комісія буде нести відповідальність за політичні наслідки впровадження цих пропозицій. Вносячи пропозиції щодо політичних напрямів. Комісія незмінно дотримується принципу консультацій. Спочатку вона проводить дискусії з тими, на кого ці пропозиції можуть вплинути, — на політичному рівні, а також на рівні професійних спілок і державних службовців. Після цього вона приступає до детальних роз’яснень змісту політичних пропозицій за допомогою своїх спеціалізованих підрозділів, зокрема юридичної служби. Це дає їй можливість виробити остаточну позицію, яку вона передає на розгляд до Ради. Як тількиосновні напрями політики будуть узгоджені. Комісія починає розглядати практичні деталі впровадження цих пропозицій. Для того щоб з ясувати практичний зміст пропозицій, організовують засіданняекспертів із числа державних службовців зацікавлених країн. Ці експерти повністю поінформовані про наміри своїх урядів і можуть кваліфіковано проконсультувати Комісію щодо шансів прийняття цих пропозицій на національному рівні. До того ж це буде основою для законодавства, спрямованого на впровадження цих політичних пропозицій.

Після узгодження політичних напрямів можна починати втілювати їх у життя. Політична пропозиція рідко реалізується лише в одному законодавчому документі. Дуже часто трапляється, що з неї походить велика кількість нормативних актів. Це потребує скоординованих дій, а також прийняття розкладів їх реалізації. Іноді видається так звана Біла книга, в якій детально викладається запропонована, але ще формально не підтверджена законодавча програма. Найнаочніший приклад — "Біла книга Кокфілда щодо єдиного ринку" (the Cockfield White Paper on the Single Market). її висновки були схвалені на засіданні Глав урядів у 1985 р. і викладені в Єдиному європейському акті 1986 р. Загальна законодавча програма може бути прийнята для вже схвалених політичних напрямів. Такими були, наприклад, загальна програма 1969 р. щодо усунення технічних бар'єрів у торгівлі й Програма 1961 р. про скасування обмежень щодо свободи наданняпослуг.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та класифікація законодавчих процедур	\|	Прийняття законодавства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.