Вироблення та реалізація раціональних управлінських рішень.

В основі раціональних рішень лежить не емпіричний досвід керівника, а об’єктивний аналіз умов, в яких діє організація в даний момент, та прогноз даних умов на перспективу. Таке рішення приймається і виробляється за декілька етапів.

І етап: Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення.

На даному етапі визначається так зване проблемне поле, його ознаки та формулюються питання, які необхідно вирішити.

Ознаки:

- проблеми завжди мають певний зміст (що?);

- пов’язані з конкретним місцем (де?);

- пов’язані з певним часом виникнення необхідності розв’язання та часткової повторюваності (коли?);

- кількісними параметрами (скільки?);

- колом осіб, які можуть бути винними у виникненні проблем, ініціаторами або учасниками її вирішення (хто?);

- іноді буває досить цінним вияснення причин виникнення проблеми (чому?).

Одну і ту ж проблему можуть породжувати різні причини. В такому випадку говорять, що проблеми мають різну внутрішню структуру та взаємозв’язок між окремими її елементами.

Найбільш важливим моментом аналізу проблеми є виявлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між окремими складовими та елементами проблеми. Цей взаємозв’язок може бути односторонній чи двохсторонній, обернений чи прямий, строгий чи нестрогий.

Причинно-наслідковий аналіз проблеми також дає можливість вияснити фактори її виникнення:

- внутрішні (недосконала структура організації, помилкові критерії її оцінки і т.д.);

- зовнішні (техногенні фактори, соціально-економічні умови тощо).

Результатом причинно-наслідкового аналізу є класифікація проблем, яка може здійснюватись за рядом ознак:

- за ступенем важливості для організації;

- за масштабністю, тобто за кількістю осіб (членів організації), інтереси яких дані проблеми займають;

- за ступенем ризику, тобто ймовірністю виникнення небажаних для організації наслідків чи подій в результаті виникнення проблеми;

- за терміновістю: терміновість проблеми, як правило, знаходиться в обмеженому зв’язку з її важливістю. В момент свого виникнення важливі проблеми не є “горящими”, що дає формальну можливість для керівників перенести їх вирішення на пізніший строк, а потім в метушні (суєті) і взагалі забути;

- за ступенем формалізації: одні проблеми легко формулюються, розчленяються на окремі елементи, між якими легко прослідковуються взаємозв’язки. Їх зручно виражати кількісними показниками, що відкриває пряму дорогу для математичного моделювання та вирішення їх за допомогою формальних методів.

Інші проблеми структуризуються тільки в основному, кількісно описати в них вдається тільки основні параметри. Прості – взагалі не структуризуються і піддаються тільки якісному опису.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність та класифікація управлінських рішень.	\|	ІІ етап: Збір та обробка інформації.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.