• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 2. Суспільство та основи правосвідомості, правової культури та правового виховання. Поняття та ознаки громадянського суспільства і правової держави.

Форма роботи: Лекція.

Мета лекції: Ознайомити студентів з поняттям та змістом правосвідомості, правової культури і правового виховання. Розкрита значення право виховних процесів у формуванні громадянського суспільства та правової держави.

План:

1. Поняття та види правосвідомості і правової культури.

2. Правове виховання як спосіб підвищення рівня правосвідомості і правової культури. Форми правового виховання.

3. Правова та правомірна поведінка – поняття та їх ознаки.

4. Поняття законності, правопорядку та дисципліни.

5. Громадянське суспільство і правова держава.

Короткий зміст лекційного матеріалу:

1. Правосвідомість розглядають як вид суспільної свідомості, що криє в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій і компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують ставлення людини, суспільних груп і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, форм і методів правового регулювання.

Правова свідомість поділяється на:

- буденну свідомість – сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів, емоцій та інших якостей основної маси громадянського суспільства;

- професійна свідомість – характеризується сукупністю юридичних професійних правових знань, які формуються завдяки навчанню та професійної діяльності;

- наукова свідомість – сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок юристів-науковців відносно чинного чи ладанного права.

За ступенем узагальнення правову свідомість поділяють на:

- масову – всього населення держави;

- групову – певної групи населення;

- індивідуальну – конкретного суб’єкта права.

Правова культура – глибокі знання і розумінні права, ретельне виконання його вимог як усвідомленої необхідності та внутрішньої переконаності

Показники рівня правової культури:

- право відповідає вимогам справедливості;

- високий рівень правосвідомості громадян та посадових осіб;

- високий рівень культури творення та реалізації права;

- високий рівень якості правоохоронних органів.

Правове культура має певну структуру, що охоплює правову психологію(правові почуття, емоції тощо), правову ідеологію(правові ідеї, теорії, поняття тощо) та елементи поведінки(правові вміння, навички).

2. Правове виховання розглядають у широкому розумінні – вплив усіх правових факторів на суспільне життя та у вузькому розумінні – цілеспрямований вплив на свідомість конкретного суб’єкта з метою формування якісної правової поведінки.

Процес правового виховання охоплює:

- суб’єктів – державні органи, організації, громадяни;

- об’єктом – є свідомість людини її інтелект і здатність оцінювати і здійснювати певні правові явища;

- метою – є формування правосвідомості громадян.

Форми правового виховання:

- правове навчання – під керівництвом досвідчених юристів оволодівання правовими знаннями, навичками та вміннями;

- правова агітація – вплив на свідомість через колективні та індивідуальні співбесіди, виступи тощо;

- правове пропаганда – цілеспрямована діяльність на формування правової свідомості через засоби масової пропаганди;

- юридична практика – діяльність різних юридичних суб’єктів права.

Особливу цінність для підвищення рівня правосвідомості має правове самовиховання.

3. Під правовою поведінкою розуміють передбачену нормами права соціально значущу поведінку індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.

Ознаки правової поведінки: соціальне значення, знаходження поведінки під контролем свідомості та волі людини, регламентованість поведінки правом, підконтрольність поведінки державі, здатність за собою тягнути юридичні наслідки.

Механізм правової поведінки утворюють сукупність способів та засобів за допомогою яких здійснюється регулювання поведінки людини(законність, правосвідомість, правове культура тощо).

Правова поведінка поділяється на правомірну і протиправну. Правомірна поведінка – це суспільно необхідна. Бажана і допустима під кутом зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що проявляється у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки: об’єктивна можливість і необхідність; бажаність і допустимість; відповідність інтересам громадянського суспільства; гарантованість і охорону державою; відповідність поведінки нормам права.

Критерії диференціювання правомірної поведінки:

- за складниками юридичних фактів – юридичні вчинки та індивідуальні акти;

- за формою реалізації права – додержання, виконання, використання, правозастосування;

- за змістом правовідносин – здійснення суб’єктивних прав, свобод, юридичних обов’язків, законних інтересів;

- за формою вияву на зовні – дія чи бездіяльність;

- за способом детермінації – активна і пасивна;

- за способом формулювання в нормативних актах – прямо і побічно передбачена правовими нормами.

Протиправна поведінка включає в себе правопорушення та його склад(розказати про склад правопорушення).

Види юридичної відповідальності:

- позитивна – сумлінне виконання своїх обов’язків перед державою, суспільством та окремою особою;

- ретроспективна – виникає між державою і правопорушником внаслідок застосування державно-правового примусу.

4. Під законністю слід розуміти правовий режим точного виконання чинних законів усіма суб’єктами права у сфері правотворчості й право реалізації. В інших сферах життєдіяльності людей; режим за якого забезпечуються права і виконуються обов’язки людиною, державою і громадянським суспільством

Засади законності:

- зверхність закону;

- єдність законності;

- незаперечність закону в соціальній практиці;

- реальний характер законності;

- забезпечення прав людини;

- невідворотність відповідальності;

- взаємозв’язок законності й доцільності, законності й культурності, законності й справедливості та ін.

Результатом законності визнають правопорядок – це реалізовані правові норми в системі суспільних відносин, у яких діяльність суб’єктів права є правомірною. Правопорядку притаманні такі вимоги: не порушення загальноправових заборон; охорона прав людини; невідворотність юридичної відповідальності.

Виділяють суспільний порядок - суспільні відносини відповідають нормам права і соціальним нормам; громадський порядок – порядок у громадських місцях

Дисципліна – своєчасне і точне виконання вимог, що випливають із нормативних та індивідуально-правових актів, технологічних, організаційних, моральних, громадських та інших соціальних норм. Види дисципліни: державна, партійна, виробнича, трудова, військова, навчальна та ін.

5. Громадянське суспільство – це спільність вільних, незалежних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливості бути власником, користуватися економічною свободою та надійним соціальним захистом, брати активну участь у політичному житті та в інших сферах життєдіяльності.

Ознаки громадянського суспільства:

- приватна власність, вільна праця;

- існування вільних політичних партій;

- багатоманітність виховання, освіти, науки, культури;

- незалежні засоби масової інформації;

- вільний розвиток сім’ї;

- преважне регулювання поведінки людини при допомозі етичних норм;

Громадянське суспільство можна реалізувати лише в правовій державі. Обгрунтування теорії правової держави дали І. Кант і Г.-В.-Ф. Гегель. Термін „правова держава” набув поширення після видання праць німецького державознавця Р. Моля в 30-х роках 19ст.

Правова держава – держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою. а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Ознаки правової держави:

- сприймається як об’єднаність і солідарність усіх людей;

- панує право як загальна міра свободи;

- вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та ефективність його реалізації;

- взаємна відповідальність особи і держави;

- ефективна діяльність правоохоронних органів та їх високий професіоналізм;

- високий рівень правосвідомості та правової культури;

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Поняття соціального процесу.
4. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.

Переглядів: 988