• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Екологічне право України.

План:

1. Екологічне право України: поняття і предмет його правового регулювання. Принципи екологічного права.

2. Екологічні права та обов’язки громадян.

3. Екологічна експертиза в Україні. Правові підстави проведення.

4. Природно-заповідний фонд. Види ПЗФ та їх правове регулювання.

5. Особливості правової відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Самостійне опрацювання:

1. Правова охорона рослинного та тваринного світу.

2. Правова охорона атмосферного повітря та водних ресурсів.

3. Порядок використання та правової охорони надр.

4. Правове регулювання лісогосподарської діяльності.

5. Правовий режим виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу.

Короткий зміст лекційного матеріалу:

1. Розбудова засад екологічного права розпочалася з розвитку екологічної науки. В перше термін екологія(від грецького „йокос” – житло і „логос” – наука) було вжито німецьким біологом Геккелем у 1866 році. Звісно, виникнення екологічних проблем спонукало до їх правового регулювання, яке в першу чергу потребувало розвитку відповідної концепції.

Дана концепція була розроблена В. Костецьким у 1992 році і отримала назву „екологічного дерева”. Стовбуром цієї концепції виступає Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”. Кореневу систему акти природоресурсового права(земельний, лісовий, водний кодекси та ін. нормативні акти). Крону – акти превентивного характеру(Закони „Про екологічну експертизу”, „Про зону надзвичайної екологічної ситуації тощо).

За юридичними ознаками екологічні норми поділяються на три великі групи: природоохоронні, еколого безпечного значення та норми, пов’язані з раціональним використанням природних ресурсів. За юридичною силою: на законодавчі та підзаконні; за обсягом правового регулювання – на комплексні та галузеві; за змістом юридичних приписів – на заборонні, попереджувальні, відновлювані, заохочувальні та каральні.

Правові акти про охорону довкілля мають спільні предмет, об’єкт, принципи, цілі та інші ознаки, які й утворюють природоохоронне законодавство і право.

Правові акти пов’язані з раціональним використанням і відтворенням природних ресурсів утворюють природноресурсове законодавство і право.

Екологічне право – це комплексна галузь права, яка об’єднує правові норми, що регулюють різноманітні відносини в сфері охорони довкілля. Система екологічного права утворена окремими галузями права і не має поділу на Загальну та Особливу частини.

Предметом екологічного права є нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Метод екологічного права є комплексним і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему.

Принципи екологічного права:

- пріоритетність вимог екологічної безпеки;

- гарантування екологічної безпеки для життя і здоров’я людини;

- збереження просторової та видової різноманітності природних об’єктів;

- обов’язковість екологічної експертизи;

- гласність і демократизм при прийнятті рішення;

- наукове обгрунтування використання природних ресурсів;

- безоплатність загального та оплатність спеціального використання;

- стягнення плати за забруднення довкілля;

- використання міжнародних правових актів.

2. Ст. 13 Конституції України говорить, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси. Які знаходяться в межах території України та її континентального шельфу є об’єктами права власності Українського народу.

Ст. 50 Конституції України надає кожному право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, якість продуктів тощо. Така інформація не може бути прикритою.

Ст. 66 Конституції України покладає обов’язок на громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки.

Аналогічні екологічні права передбачені статтею 9, Закону „Про охорону навколишнього природного середовища”. Дана стаття передбачає право громадян на участь та інформацію щодо всіх екологічних проектів, на об’єднання в громадські природоохоронні формування, держання екологічної освіти, судового позову.

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;

в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;

є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;

и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки.

Обов’язки ж передбачені статтею 12 цього ж закону(берегти, не порушувати екологічні права, вносити плату та відшкодовувати збитки).

Громадяни України зобов'язані:

а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;

г) вносити штрафи за екологічні правопорушення;

д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.

Екологічні права громадян забезпечуються:

а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів;

в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

3. Екологічна експертиза в Україні здійснюється на підставі Закону „Про екологічну експертизу”. Екологічна експертиза - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань, об’єднань громадян, що ґрунтується на експертно-науковому дослідженні стану навколишнього середовища.

Метою екологічної експертизи є запобігти негативному впливу антропогенного фактору на екологічний стан природи.

Принципи екологічної експертизи:

- гарантування безпечного навколишнього середовища для людей;

- збалансованість екологічних, економічних та людських інтересів;

- наукова обгрунтованість;

- державне регулювання;

- законність.

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Суб’єктами екологічної експертизи можуть бути державні орган та громадські організації. Висновок громадської експертизи має рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведені державної експертизи. Строк дії висновку екологічної експертизи – 3 роки.

Експертизу проводить особа, яка має певну фахову підготовку. Володіє методикою екологічної оцінки. Має досвід роботи в даній галузі – 3 роки.

Експерт має право:

1) одержувати на свою вимогу відомості та матеріали, необхідні для проведення екологічної експертизи;

2) ставити питання про відхилення поданих на екологічну експертизу матеріалів, які не відповідають вимогам природоохоронного законодавства, екологічним стандартам і нормативам та врахування яких потребує додаткових досліджень, пошукових робіт чи виділення додаткових капіталовкладень;

3) вносити пропозиції про залучення до проведення екологічної експертизи висококваліфікованих спеціалістів, науковців, створення належної матеріально-технічної та інформаційної бази;

4) на викладення особистої думки щодо висновків проведеної екологічної експертизи.

Експерт екологічної експертизи зобов'язаний:

1) дотримувати встановлених строків та порядку здійснення екологічної експертизи, норм і вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

2) забезпечувати всебічне, комплексне, об'єктивне, якісне і ефективне проведення екологічної експертизи;

3) своєчасно готувати обгрунтовані та об'єктивні висновки;

4) обгрунтовувати пропозиції про повернення документації на об'єкти екологічної експертизи на доопрацювання;

5) вносити відповідні пропозиції щодо вдосконалення форм і методів проведення екологічної експертизи;

6) заявляти самовідвід за наявності особистої заінтересованості щодо конкретного об'єкта екологічної експертизи.

Незалежність експерта екологічної експертизи забезпечується:

1) проведенням екологічної експертизи у встановленому законодавством порядку;

2) виконанням еколого-експертних функцій відповідно до вимог законодавства незалежно від розпоряджень посадових осіб державних органів, об'єднань громадян та інших формувань;

3) свободою вибору форм і методів еколого-експертного аналізу і оцінки та викладення особистої думки з питань проведеного аналізу;

4) забороною втручатися будь-кому в проведення екологічної експертизи, за винятком випадків порушення експертом вимог законодавства;

5) захистом порушених прав експерта у встановленому законодавством порядку.

Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:

1) порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи;

2) надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта екологічної експертизи;

3) надання дозволів на спеціальне природокористування; фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища без позитивного висновку екологічної експертизи;

4) здійснення екологічної експертизи неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та іншими формуваннями;

5) недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку державної екологічної експертизи;

6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;

7) ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів;

8) підготовка свідомо неправдивого висновку державної екологічної експертизи.

Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення в галузі екологічної експертизи.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Верховна Рада України.
7. А/. Право власності.
8. Аграрне право
9. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
10. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 845