Особливості розрахунків з використанням систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22 електронний розрахунковий документ – це документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами. В банківській діяльності електронний розрахунковий документ використовується як засіб ініціювання банківських операцій, пов’язаних з рухом грошових коштів в процесі користування платіжними картками та іншими засобами дистанційного керування рахунком (системи „Клієнт-банк”, „Інтернет-банкінг”, GSM-банкінг тощо).

. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток.

В усіх випадках для підтвердження волі клієнта на здійснення банківської операції використовуються електронні підписи. Для банківських пластикових карток даним підписом виступає необхідність введення персонального ідентифікаційного номеру (PIN-коду). Для систем дистанційного керування рахунком, згідно з чинним законодавством, обов’язковим є використання електронного цифрового підпису.

Платіжна картка — це емітована банком України чи іноземним банком (іноземною небанківською установою) банківська платіжна картка відповідно до діючого законодавства, за допомогою якої власник картки має можливість здійснювати оплату товарів, послуг і одержувати готівку.

Картки можуть бути кредитовими, коли картки використовуються для купівлі товарів за кредитною лінією, яка використовується автоматично в межах встановленого банком ліміту, або для одержання певної суми коштів через банкомат із рахунку, відкритого власнику картки в банку (дебетові картки), в межах залишку коштів на рахунку.

Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам-підприємцям - корпоративні платіжні картки.

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України. Банки-резиденти мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем і здійснювати емісію платіжних карток міжнародних платіжних систем, призначених для застосування за межами України, за наявності банківської ліцензії і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юридичний зміст вексельної форми розрахунків.	\|	Поняття валютних цінностей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.