• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кола уваги.

К.С. Станіславський, говорячи про сценічну увагу актора, виділяв три кола уваги: мале, середнє, велике. При малому колі увага концентрується на одному предметі (лампа, книга тощо), при середньому — на кількох об’єктах, при великому — на багатьох.

Слід зазначити таку закономірність: чим більше коло уваги, тим розсіянішою є увага й тим менше піддається вона свідомому керуванню. В зв’язку з цим К.С. Станіславський давав пораду: коли відбувається втрата контролю над увагою, коли вона ніби розчиняється у просторі, потрібно негайно зосередитись на якомусь конкретному найближчому об’єкті, встановивши мале коло уваги. Згодом коло уваги можна розширювати.

Ці поради є корисними й стануть у пригоді для вчителя.

5. Педагогічні умови, що визначають увагу учнів на уроці.

Умови, що стимулюють та підтримують увагу учнів на уроці:

1. Порядок на робочому місці.

2. Самонагадування.

3. Поділ уроку на блоки, постановка до них запитань.

4. Словесний звіт про те, що зроблено, що потрібно зробити.

5. Практичне застосування набутих теоретичних знань.

6. Наукова організація праці.

7. Дотримання дидактичних умов розвитку уваги.

Умови, що сприяють розвиткові уваги учнів на уроці:

1.Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми, мети, завдань уроку), актуалізація опорних знань, умінь, навичок учнів.

2.Формування й розвиток в учнів уміння виконувати поставлені завдання без будь-яких зволікань.

3.Організація співпраці вчителя й учнів.

4.Ретельно продуманий зміст навчального матеріалу, забезпечення послідовності та доступності його викладу.

5.Дотримання жвавого, енергійного мовленнєвого тону.

6.Забезпечення живого контакту з учнями, спостереження за ними, дотримання індивідуального підходу до кожного з них.

6. Уважність. Виховання уважності.

Уважність —важлива властивість особистості, що істотно залежить від інтересів і потреб особистості, рівня сформованості її свідомості, волі, характеру.

Виховання уважності неможливе без самовиховання уваги. Виховання стає особливо ефективним, коли мета виховання співпадає з метою особистості.

Бути уважним — означає, як писав в одній зі своїх книг С.Соловейчик, думати про те, що розповідають, а думати, в свою чергу, означає задавати питання та відповідати на них. Бути уважним — означає вміти відчувати щонайменші зміни у стані й самопочутті інших людей, вчасно надати їм допомогу та підтримку або ж, навпаки, залишити людину у спокої, не бути нав’язливим, проявити такт.

Термін “уважність” має важливій індивідуальний зміст. Під ним розуміємо якість, яка розкриває особливе ставлення до людей, особливу спрямованість особистості на інших.

К.Д.Ушинський влучно підмітив, що, з метою отримання об’єктивної інформації про внутрішнє життя, інтереси людини, слід придивитись й дослухатись, до чого вона особливо уважна.

З віком уважність змінюється. Так, у початкових класах без повсякчасного управління увагою учнів проводити уроки практично неможливо. Від четвертого до шостого класу кількість помилок уваги зменшується більш як у 2 рази. Разом з тим схильність учнів перетворювати серйозну справу в гру, їх підвищена емоційність, різкі коливання настрою роблять роботу учнів середніх класів не завжди передбачуваною. У роботі з підлітками багато що залежить від майстерності вчителя, його вміння “перетворювати” учнів із пасивних статистів педагогічного впливу на активних зацікавлених співучасників спільної справи.

Вихованню уважності сприяють спеціальні вправи. Ряд прийомів та вправ на розвиток уважності були запропоновані К.Д.Ушинським ще у минулому столітті. Не втратили вони актуальності й у наші дні:

1. Вчителеві насамперед слід сформулювати й висловити запитання, а потім, дещо згодом, назвати ім’я того, хто повинен відповідати на нього.

2. Слід заохочувати підняття рук учнів, котрі можуть відповісти на запитання, задане якомусь конкретному учневі.

3. При читанні вголос кожна помилка читаючого повинна викликати підняття рук.

4. Необхідно підбирати спеціальні вправи для розвитку уваги: незакінчені речення, котрі слід закінчити; питання, що потребують відповіді; помилки, які потрібно виправити.

5. Доцільно практикувати продовження читання тексту, виконання завдання учнями по черзі за вказівкою вчителя або товариша.

6. Корисними є незначні покарання за неуважність і винагорода за прояв уваги.

7. Сприймання і спостережливість.

Сприймання людини людиною —важлива складова частина розуміння людини людиною, передумова формування цілісного враження про іншу особу.

Сприймання навчального матеріалу — відображення у свідомості людини зовнішніх властивостей, якостей і ознак предметів або явищ, які в даний момент часу діють на органи відчуттів.

Сприймання безпосереднє — сприймання, джерелами якого виступають наочність, екскурсія, лабораторна, практична робота, експеримент, суспільно корисна праця тощо.

Сприймання опосередковане — сприймання об’єктів, предметів, явищ з допомогою усного й друкованого слова.

Спостережливість — риса особистості, що полягає у постійній спрямованості її сприймання на певне явище природи, суспільства, мистецтва тощо.

Спостережливість — своєрідний синтез трьох психологічних процесів: зовнішньої мимовільної уваги, мислення й довготривалої пам’яті.

Найхарактернішою ознакою спостережливості є те, що вона функціонує не як результат спонукання з боку інших, а виключно з власної ініціативи, як вияв внутрішньої розумової активності людини; і є основою її інноваційної діяльності.

8. Практичні завдання на розвиток спостережливості й пам’яті.

Слабка пам’ять є по суті не що інше, як слабка увага і погана спостережливість, спрямовані одночасно на кілька предметів. Тому слід систематично розвивати вольову увагу і навички концентрації думки спеціальними вправами.

Вправа 1.Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, заплющивши очі, образно уявіть його собі у всіх подробицях. Розплющивши очі, ще раз подивіться й визначте, які деталі (подробиці) були забуті.

Вправа 2.Вивчену річ спробуйте намалювати по пам’яті. Потім визначте, що Ви забули намалювати.

Вправа 3.Опишіть по пам’яті риси обличчя добре знайомої Вам людини. Потім, спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть непомічені риси її обличчя.

Вправа 4.Подивіться на 7-15 дрібних предметів і потім по пам’яті опишіть їх.

Вправа 5.Спробуйте якнайкраще роздивитися підкинутий і падаючий предмет. Потім опишіть його з найбільшою точністю.

Вправа 6.Огляньте кімнату, запам’ятайте, що в ній є. Потім, заплющивши очі, відтворіть образ побаченого у найдрібніших подробицях.

Вправа 7.Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої Вам людини і спробуйте із заплющеними очима ніби почути її. Потім повторіть цю фразу вголос, а під час зустрічі зі знайомим порівняйте “оригінал” з імітацією.

9. Уява. Мрія. Фантазія.

Уява — це психічний процес, що полягає у створенні людиною нових образів, думок на основі її попереднього досвіду.

Уява тісно пов’язана з абстрагуючою діяльністю мисленням.

Мрія — особливий вид уяви, що полягає у створенні образів бажаного майбутнього.

Від інших видів уяви мрія відрізняється тим, що включає активну діяльність свідомості, яка використовує при цьому минулі відчуття й сприймання, життєвий досвід, накопичені знання та пристрасне бажання здійснити задумане. Мрія — важлива категорія духовного життя людини.

Фантазія — процесстворення людиною нових образів на основі пережитого.

Фантазія — суто людська психічна властивість, необхідний компонент творчої діяльності. Фантазія тісно пов’язана з уявою і мрією. Може бути як реалістичною, так і пустою та беззмістовною.

Зауважимо, що здібність до творчості носить назву креативності.

Читайте також:

1. Види уваги.
2. Властивості уваги.
3. Поняття уваги. Головні характеристики.
4. Прояву уваги.
5. Розвиток уваги.
6. Розвиток уваги.

Переглядів: 2318