Поняття уваги. Головні характеристики.

2. Рівні уваги: безпосередня, посередня, післяпосередня.

3. Розвиток уваги. Роль уваги у професійній та педагогічній

діяльності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на відповідних предметах або явищах. Спрямованість психічної діяльності носить вибірковий характер. Зосередженість передбачає відвертання від всього іншого, поглибленість у відповідну діяльність. Головні характеристики уваги як пізнавального процесу: стійкість та коливання, динамічність, розподіл та переключення.

Стійкість уваги характеризується її довготривалістю та ступенем концентрації на весь період збереження. Стійкість уваги підвищується, коли людина має справу із достатньо складним об`єктом. Дана характеристика у значній мірі залежить також від інтересів людини, наявності вольових зусиль, значення діяльності.

Динамічність уваги виявляється у зрушенні її стійкості на протязі тривалої роботи.

Розподіл уваги – характеристика, з якою пов`язана можливість одночасного успішного виконання двох або більше видів діяльностей. Головною умовою успішного розподілу є автоматизація одного із видів діяльностей, що виконуються одночасно.

Переключення уваги – здатність швидко переходити від однієї діяльності до іншої. Успішність переключення найчастіше залежить від значення нової діяльності для людини.

За характером походження увага може бути посередньою, безпосередньою та післяпосередньою. Це так звані рівні уваги.

Посередня увага характеризується наявністю відповідної мети та вольових зусиль. Наприклад, необхідно бути уважним, щоб вірно вирішити задачу.

Безпосередня увага виникає за умов відсутності вольових зусиль. Вона пов`язана з потребами людини, з тим, наскільки діяльність викликає зацікавленість. Відповідного значення набуває також і характер подразнювача (його розмір, колір, подовженість дії). Наприклад, завжди привертає увагу яскравий об`єкт (одяг, автомобіль та ін.) або об`єкт, що становить контраст із навколишнім середовищем (чорна хмара на синьому небі, пляма на скатертині та ін.).

Післяпосередня увага походить із посередньої, але поступово перетворюється у безпосередню. У даному випадку особливого значення набуває не лише мета діяльності, а й сама діяльність викликає відповідну зацікавленість, і вольові зусилля на досягнення мети зникають. Наприклад, конспектуючи необхідну літературу, студент примушує себе бути уважним, але по мірі знайомства з матеріалом у нього виникає інтерес до даної проблеми і, як наслідок, вольові зусилля зникають.

Увага – важлива та необхідна умова ефективності всіх видів діяльності. Особливого значення набуває її характер, розподіл та переключення. У педагогічній діяльності неабияке місце займає післяпосередня увага, що тісно пов`язана як із методами навчання, так і з педагогічною майстерністю викладача.

ПАМ`ЯТЬ

1. Поняття пам`яті. Головні процеси пам`яті.

2. Види пам`яті.

3. Роль пам`яті у навчальній діяльності.

Пам`ять – запам`ятовування, збереження та подальше відтворення людиною її попереднього досвіду. Пам`ять забезпечує єдність та взаємозв`язок усіх пізнавальних процесів людини.

Пам`ять складається із окремих процесів. До них належать: запам`ятовування, збереження, відтворення та забування матеріалу.

Розподіл пам`яті за видами обумовлений особливостями діяльності, у якій безпосередньо відбуваються її процеси.

1. За характером психічної активності існують такі види пам`яті: пам`ять руху, емоційна пам`ять, пам`ять образна та словесно-логічна.

Пам`ять руху – запам`ятовування, збереження та відтворення різноманітних рухів та їх систем. Даний вид пам`яті служить підставою для формування різноманітних практичних навичок. Наприклад, ходити, плавати, писати.

Емоційна пам`ять – пам`ять на почуття. Емоції відіграють дуже важливу роль у житті та діяльності людини, вони сигналізують про те, як задовольняються потреби та інтереси, стимулюють вони або стримують діяльність. Емоційна пам`ять у відповідному значенні може виступати сильнішою за інші види.

Образна пам`ять – пам`ять на образи, картини життя та природи, ситуації, а також на звуки, запахи, смаки. Найбільше розвинута образна пам`ять у людей творчих професій – художників, музикантів, акторів.

Словесно-логічна пам`ять – пам`ять на будь-яку вербальну інформацію та думки. Вона тісно пов`язана з другою сигнальною системою та притаманна лише людині.

2. За характером мети діяльності: безпосередня та посередня.

Посередня пам`ять пов`язана з спеціальною метою – запам`ятати відповідний матеріал, а також із відповідними вольовими зусиллями людини.

3. За подовженістю закріплення та збереження матеріалу: оперативна, короткочасна та довгочасна.

Оперативна пам`ять обслуговує безпосередню діяльність людини протягом відповідного часу. Наприклад, при читанні або математичних операціях ми пам`ятаємо матеріал до того часу, поки працюємо з ним. Матеріал у даному випадку не передбачає подальшого відтворення.

Короткочасна пам`ять зберігає інформацію на відповідний час, матеріал передбачає відтворення через короткий час.

Довгочасна пам`ять – стратегічний вид пам`яті. Він характеризується подовженим збереженням матеріалу після його багаторазового повторення.

Усі види пам`яті пов`язані між собою. Індивідуальні особливості процесів пам`яті можна розподілити на різноманітні її типи: наглядно-образна, словесно-абстрактна та проміжна. Даний розподіл залежить у відповідній мірі від співвідношення першої та другої сигнальної систем у вищій нервовій діяльності людини. Особливості процесів пам`яті необхідно мати на увазі у педагогічній діяльності – як з боку індивідуальних проявів процесів пам`яті тих, хто навчається, так і враховуючи особливості навчального матеріалу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПРИЙМАННЯ	\|	МИСЛЕННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.