Опорний сигнал 2

Види уваги	Мета	Наявність сили волі	Інтерес
Мимовільна	—	—	+
Довільна	+	+	+
Післядовільна	+	—	+

В залежності від характеру дії вчителя його увага буває зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях учителя, тобто вона спрямована на теоретичне й практичне оволодіння довкіллям. Внутрішня увага виявляється у внутрішніх діях людини, наприклад, при розв’язуванні задач “про себе”, самоспостереженні тощо.

Межі поміж увагою мимовільною, довільною, післядовільною, а також між зовнішньою та внутрішньою є рухливими, вони мають відносний характер.

Параметри уваги залежать від типу нервової системи, вони вдосконалюються в процесі конкретних видів діяльності: гра — у дітей, навчання — в учнів, суспільно корисна праця — у дорослих тощо.

Функції уваги:

— підвищення рівня сенсорності;

— контроль і регуляція інтелектуальної та рухової активності особистості, її пізнавальної діяльності;

— регуляція свідомої поведінки людини.

2. Основні правила розвитку уваги:

1. Наявність широких та стійких інтересів. (Зауважимо, що інтерес — це забарвлена позитивними емоціями потреба, яка стала мотивом і надає діяльності людини захоплюючий привабливий характер. Від рівня яскравості цього забарвлення залежить уміння людини використовувати те, що зберігається у запасниках її пам’яті).

2. Формування вміння зосереджувати увагу у потрібний момент.

3. Формування вміння працювати у несприятливих умовах.

4. Ніколи не працювати неуважно.

5. Знання індивідуальних особливостей своєї уваги й робота над її удосконаленням.

3. Професійно-педагогічні особливості уваги вчителя.

Увага — необхідна передумова ефективної діяльності вчителя; запорука успішного пізнання, навчання, праці, управління поведінкою учнів.

Особливості уваги вчителя (за І.В.Страховим):

— вихована інтелектуально-моральна звичка бути уважним до всього, що відбувається на уроці;

— єдність уважності до учнів і своєчасності педагогічного впливу на них;

— увага до змісту й форми уроку та спостережливість за поведінкою і роботою учнів (професійно-педагогічний розподіл уваги);

— поєднання стійкості й рухливості уваги, особливо її раціонального відключення;

— гармонійне поєднання процесів уваги в їх пізнавальному та моральному значенні (чуйності та турботи про учнів);

— педагогічно виправдана виразність зовнішнього прояву уваги вчителя (міміка, пантоміміка), що сприяє підвищенню психологічного контакту з учнями у педагогічному спілкуванні з ними.

Чим складніша та відповідальніша праця вчителя, тим більше вимог до розвитку й удосконалення його уваги.

Як правило, вчителеві доводиться мати справу з ситуаціями, що систематично повторюються, у яких відбувається навчальна праця учнів. Це:

1) поведінка учня на перерві;

2) перехід від перерви до уроку;

3) процес включення учня у навчальну роботу;

4) зосередження, яке проявляється на різних етапах уроку — при поясненні вчителем нового матеріалу, під час усного опитування тощо;

5) зосередження протягом навчального дня — на перших і останніх уроках;

6) робота на уроках різних учителів;

7) сприймання матеріалу різного ступеня складності.

Систематична робота з удосконалення властивостей уваги повинна принести позитивні результати, найвагомішим з яких буде покращання успішності учнів.

Виховання уваги в учнів не зводиться до окремих прийомів педагогічного впливу, а являє собою цілісну систему навчально-виховних впливів, компонентами якої є:

— комплекс дидактичних вимог до проведення уроків;

— організація навчальної роботи у школі та в домашніх умовах на підставі наукових вимог до режиму праці;

— створення гігієнічного середовища (у школі, в домашніх умовах) відповідно до наукових вимог фізіології та гігієни розумової праці.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Опорний сигнал 1	\|	Кола уваги.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.