Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Прояву уваги.

Авторитет та псевдоавторитет тренера.

Тема №8. Психологічний клімат, згуртованість команди та успішність спортивної діяльності.

І. Додаткові теоретичні питання для опрацювання:

1. Як треба створювати тренеру на тренуваннях позитивний

психологічний клімат?

2. Які типові помилки допускають тренери, намагаючись згуртувати команду підлітків?

3. Які фактори впливають на емоційний фон на тренуванні та на змаганнях?

ІІ. Опрацювати першоджерела (конспект, тезиси):

1. Родионов А.В. Психодинамика спортивных способностей. Психологические факторы надёжности соревновательной деятельности спортсмена. – М.: Физкультура и спорт, 1973, С. 181-201.

2. Мальчиков А.В. Групповая композиция как фактор психической надёжности спортивно-игровой деятельности // Стресс и тревога в спорте. Международный сборник научных статей. – М.: Физкультура и спорт, 1983, С. 87-99.

ІІІ. Як Ви прокоментуєте ці слова тренера однієї хокейної команди?

Успехи, известное дело, объединяют. Тут всё легко и просто: тренер выглядит мудрейшим из мудрых, партнёры симпатичнейшими, удачливыми, одним словом, никаких проблем, всё в розовом цвете. А вот неудачи… Тогда всё сложнее. И не всякий спортсмен отвапжится искать причины в себе. ( Психология физического воспитания и спорта: Учебное пособие / Под ред. Т.Т.Джамгарова и А.Ц.Пуни. М.,1978. С.128).

Авторитет тренера обумовлений високою моральністю, професіоналізмом та завойовується у спортсменів, перш за все, сумлінним відношенням до праці та об’єктивним ставленням до спортсменів.

Фактори, які обумовлюють авторитет тренера, залежить від віку та досвіду спортсменів. Новачки більшого значення надають спортивному статусу тренера ( їм здається, що якщо тренер має висок спортивні досягнення, тоді він і гарний тренер). Крім того для юних спортсменів важливим є зовнішній вигляд тренера, його тактовність та гарне ставлення до них. Для більш досвідчених спортсменів авторитетним буде той тренер, який здобуває високі результати, який професійно компетентний, а особистісні якості відходять на другий план.

Створення авторитету – завдання дуже складне, яке вирішуються не зразу. Він складається із різних дрібниць. Також створенню авторитету сприяє високий інтелектуальний рівень тренера. Важливо, щоб тренер користувався авторитетом не тільки в своїй команді, а і серед керівництва, та в інших клубах.

Авторитет тренера не залишається без змін. Він може знизитися, часто у зв’язку з помилковістю прогнозів, які зробив тренер по відношенню до виступів команди або їх прогресу.

Псевдоавторитет. Молоді тренери часто намагаються прискорити створення свого авторитету і стають на хибний шлях. Видатний педагог А.С.Макаренко виділив такі різновиди псевдоавторитету:

1) Псевдоавторитет придушення – в його основі лежить страх. Такі тренери забувають, що виховання не зводиться до мовчазного підкорення учнів.

2) Псевдо авторитет відстані– характеризується меншим спілкуванням тренера з учнями. Такі тренери не враховують, що їх успіхи або невдачі є загальними зі спортсменами.

3) Псевдоавторитет дружби – він виникає у тому випадку, коли тренер дозволяє спортсменам звертатися до себе як до приятеля, призводить відношення зі спортсменами до панібратства.

4) Псевдоавторитет чванства– заснований на похвалянні, підкреслюванні своїх минулих заслуг.

5) Псевдоавторитет доброти– виражається в поступливості тренера.

6) Псевдоавторитет резонерства – полягає в тому, що тренер повчає спортсменів, навіть в тих питаннях, в яких він сам не компетентний.

7) Псевдоавторитет педантизму– виявляється у беззаперечному виконанню заведених порядків, часто не від свідомої дисциплінованості самого тренера, а від його бюрократичного керівництва.

5. Психологічна характеристика успішних та неуспішних тренерів.

Відповідно до досліджень англійського вченого Хендрі успішний тренер повинен бути:

- відкритим;

- товариським;

- емоційно врівноваженим;

- здібним керувати;

- новатором;

- рішучим;

- самостійним;

- підприємливим;

повинен мати:

- високий інтелект;

- впевненість в собі;

- практичність;

Проте, вивчення психологічних особливостей тренерів показало, що уявлення спортсменів про ідеального тренера значно розходиться з тим, що вони являють собою в дійсності. Збігання було тільки за двома характеристиками – прагнення до домінування (керування іншими) та готовністю прийняти нове.

У зв’язку з невизначеністю отриманих результатів Б.Дж.Кретті робить висновок, що успіх в тренерській роботі в значній мірі залежить від знань, якими володіє тренер, від того, як він будує свої відношення зі спортсменами.

Г.Д.Бабушкін в результаті вивчення ефективних та неефективних тренерів виявив, що у перших краще сформовані всі види умінь, у них частіше є система в роботі, позитивне відношення до роботи, почуття обов’язку. Із особистісних якостей ефективних тренерів переважають мрійливість, захопленість, старанність, наполегливість, працелюбство, енергійність, самолюбство, схильність до новаторству. Таким чином, основні відмінності між ефективними та неефективними тренерами лежать в мотиваційній та вольовій сферах.

6. Соціально-психологічні особливості взаєморозуміння тренерів зі спортсменами.

Багато у взаємовідношеннях тренера зі спортсменами залежить від поведінки самого тренера, від розуміння психології спортсменів, від стилю керівництва.

Розуміння спортсменами професійних задач виховання та навчання приходить разом зі зростанням їх самосвідомості. Як виявили І.М.Решетень та М.И.Фролова: спортсмени - розрядники та майстри спорту вважають найбільш значущими комунікативні якості тренера, в яких безпосередньо проявляється його відношення до них (доброта, чуйність, справедливість, тактовність, товариськість). Проте, з ростом майстерності спортсменів ці критерії змінюються. Спортсмени збірних команд країни оцінюють тренерів з функціональної точки зору: вони вважають найбільш значущими ті якості, які відображають професійно-ділову підготовку тренера ( високий рівень компетентності в питаннях методики проведення тренувань, творче відношення до праці, знання тактики ведення спортивних змагань, вміння налаштовувати спортсменів на боротьбу, підтримувати дисципліну на зборах, вимогливість).

Взаєморозуміння тренерів зі спортсменами обумовлює їх соціально-психологічну сумісність. Нерозуміння тренером учнів веде до загострених негативних взаємовідношень між ними. Невипадково опитування 150 тренерів ДЮСШ показало, що більшість з них (56%) найбільшою складністю в своїй діяльності вважають налагодження взаємовідношень з вихованцями.

Аналіз залежності зростання спортивних результатів від міжособистісних відношень «тренер - спортсмен», який провів Ю.А.Коломейцев, показав, що відношення тренера до особистісних та спортивних якостей спортсменів впливає на кількість їх відрахувань з групи. Відношення спортсменів до тренера грає роль в зростанні спортивних результатів, так як впливає на відношення спортсменів до тренувального процесу. Тому є позитивний зв'язок між відношеннями до тренера та такими якостями спортсменів, як дисциплінованість, наполегливість, старанність.

Також дослідження показали, що у сумісності тренера з тим чи іншим спортсменом велику роль відіграють типологічні особливості властивостей нервової системи, які є як у того так і у іншого. Виявилось також, що при співпаданні типологічних особливостей у тренера та спортсменів останні досягають більших результатів, ніж при відсутності такого співпадіння. Очевидно, саме це полегшує передачу тренером свого досвіду за принципом «роби як я».

6. Психологічний такт.

Психологічний такт – це якість, яка притаманна тренеру-майстру, тренеру- інтелегенту. К.Д.Ушинський писав, що так званий педагогічний такт, без якого вихователь, як би він не вивчав теорію педагогіки, ніколи не буде гарним вихователем-практиком, є по суті такт психологічний. Наявність у тренера психологічного такту особливо важливо при спілкуванні з юними спортсменами та спортсменками.

Психологічний такт базується на багатьох якостях, які в побуті називаються душевними: доброзичливість, чуйність, уважність, щирість. Тактовний тренер може швидко та безпомилково розібратися у складній ситуації, зрозуміти важкість спілкування для того чи іншого учня, визначити його стан та з врахуванням цього знайти єдине правильне рішення, підібрати потрібну форму впливу, знайти правильні слова, інтонацію, щоб не поставити учня в незручне становище.

Тактовний тренер буде терпляче відноситися до учня, якщо його повільність пов’язана з особливостями темпераменту, буде проявляти особливий такт при дефектах мовлення учнів, відноситися зі співчуттям до підлітка, який виявляє незграбність (рос. неуклюжесть), або до дівчинки, яка боїться виконувати вправи. Тактовний тренер не повинен дозволяти собі «вивертати навиворіт» душу учня, щоб докопатися до мотивів його вчинку, відношення до навчання та життя. Дотримання психологічного такту вимагає постійного контролю над своїми думками та діями.

Відрізняють тактовність від нетактовності такими психологічними особливостями особистості педагога:

- природність та простота звернення без фамільярності;

- довіра без попущення;

- серйозність тону без натягнутості;

- іронія та гумор без насмішкуватості;

- вимогливість без причепливості, грубості;

- доброзичливість без затаскування;

- діловий тон без роздратованості;

- своєчасність виховного впливу без поспішності;

- принциповість та наполегливість без упертості;

- увага та чуйність до учнів без підкреслювання цього;

- віддача розпоряджень без упрошування;

- навчання без підкреслювання своєї переваги в знаннях та уміннях;

- вислуховування без вираження байдужості.

7. Форми психологічного впливу тренера на спортсмена.

Вплив тренера на свідомість та волю спортсменів може здійснюватися у формі:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічний клімат та міжособистісні відносини в команді.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.