Наука кримінального права.

Наука кримінального права – це система наукових положень і поглядів щодо самого кримінального закону, практики його застосування, підстав і меж кримінальної відповідальності, історії та перспектив розвитку кримінального права в Україні та за кордоном.

Вивчаючи дане питання, студенти повинні науку кримінального права відмежовувати від кримінального права, як системи законодавства. Наука досліджує соціальну обумовленість і сутність кримінального закону, принципи його дії, ефективність застосування, шляхи удосконалення тощо, тому кримінальне право як галузь права виступає для науки як предмет її вивчення. Наука кримінального права розробляє наукові рекомендації щодо удосконалення кримінального законодавства, практики його застосування, має своїм завданням вивчення зарубіжного досвіду законотворення у цій галузі та застосування в нашій державі цього досвіду на практиці.

Наука кримінального права вивчає діяльність правоохоронних органів та суду щодо застосування ними кримінального закону. Вона вивчає та узагальнює практику судів по застосуванню ними законодавства щодо окремих видів злочинів і дає відповідні рекомендації для подальшого удосконалення такої практики.

Наука кримінального права приділяє також увагу вивченню підстав звільнення від покарання, застосування більш м’яких видів покарання, ефективність дії цих інститутів.

Система наукових положень і знань про кримінальний закон знаходиться у постійному розвитку завдяки проведенню нових досліджень в цьому напрямку. В ході проведення таких досліджень в науці застосовуються ряд відповідних методів щодо вивчення кримінального законодавства та практики його застосування.

Метод – з грецької – буквально означає дорогу до чого-небудь, дослідження. У науковому обігу вживаються терміни «методика» і «методи». Методика – це набір, низка методів. Метод – це прийом, спосіб дослідження, якій ґрунтується на методології – вченні про шляхи наукового пізнання світу.

Всі методи знаходяться між собою в тісному зв’язку та доповнюють один одного. Серед основних методів, які використовує наука кримінального права можна виділити:

- Діалектичний метод

- Конкретно-соціологічний метод

- Логіко-юридичний (або догматичний)

- Метод системного аналізу

- Метод порівняльного правознавства

- Історичний метод

Діалектичний метод як загальний метод пізнання полягає в поясненні цілого ряду явищ. Наприклад, такі категорії діалектики, як необхідність і випадковість, причина і наслідок використовуються теорією кримінального права при встановленні причинного зв'язку між злочинним діянням і його наслідками, а такі категорії діалектики, як можливість і дійсність, – при дослідженні стадій злочину.

Конкретно-соціологічний метод передбачає проведення конкретно-соціологічних досліджень (анкетування, інтерв’ювання, аналіз статистичних даних, тощо) для виявлення соціального змісту конкретних злочинів, їх видів, соціальної характеристики суб’єктів різних злочинів, ставлення громадян до тих чи інших злочинних діянь, до практики застосування кримінального закону правоохоронними органами та судом. Цей метод дає можливість оцінити ефективність кримінального закону, розробити пропозиції щодо його удосконалення.

Логіко-юридичний(абодогматичний) метод ґрунтується на використанні правил формальної логіки для пізнання права. Його значення проявляється у формуванні та розкритті юридичних понять, з’ясуванні правових норм шляхом їх тлумачення. За допомогою цього методу коментуються положення кримінального закону, здійснюється кваліфікація злочинів, що передбачає аналіз елементів складу конкретного злочину. Це обумовлюється тим, що правові норми є за суттю системою формалізованих понять, пов’язаних певною логікою, і розкрити їх зміст неможливо без використання логіко-юридичного аналізу.

Необхідно зазначити, що широке використання цього методу в кримінальному праві виробляє також особливий стиль мислення юристів.

Метод системного аналізу передбачає вивчення кримінального права і його інститутів як цілісної системи. В першу чергу, необхідно зазначити. що кримінальне право є однією з галузей законодавства, і має свої особливості, які відрізняють його від інших галузей права. По-друге кримінальне право складається із Загальної та Особливої частин. Спочатку вивчаються норми загальної частини, де сформовані основні положення стосовно злочину, підстав та видів покарання, а потім норми особливої частини, де визначені діяння, що є суспільно-небезпечними, а також види та розмір покарання за ці злочини. Вивчення їх взаємних зв’язків, впливу норм Загальної частини на процес застосування норм Особливої частини являє вияв системного методу. По-третє, кожна з частин кримінального права, у свою чергу, складається з розділів, які також мають певну ієрархію, впливають одна на іншу. Крім того, проводяться дослідження взаємозв’язку окремих норм як у межах одного розділу, так і норм, що розташовані в різних розділах та різних частинах КК.

Метод системного аналізу дає змогу виявити суперечності та прогалини в законодавстві і на цій підставі сформулювати пропозиції щодо його змін і доповнень.

Метод порівняльного правознавства полягає в порівнянні норм кримінального права України з нормами кримінального права інших країн. Цей метод дає можливість дати правову та соціальну оцінку Кримінальному праву України. Значення цього методу полягає в можливості запропонувати напрями використання зарубіжного досвіду кримінального права для удосконалення національного законодавства.

Історичний метод передбачає дослідження історії розвитку кримінального права. Він дозволяє виявити генезис різних видів злочину, їх сутність і значення для правильної кримінально-правової оцінки. Так, на території України після 1917 року в різні періоди приймалися послідовно кримінальні кодекси в 1922, 1927, 1960 і 2001роках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система кримінального права.	\|	Зв'язок кримінального права з іншими галузями права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.