• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне економічне право

як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контраген­тів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх­ніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово «контрагент» латинського походжен­ня і в буквальному перекладі означає «той, хто домовляється». Отже, під контрагентом розуміється будь-яка сторона міжнарод­ного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'я­зання.

Важливі норми, що використовуються у сфері регулюван­ня міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України, зокрема, Законі «Про іноземні інвестиції» 1992 р., Митному кодексі України 1991 р., Законі «Про інве­стиційну діяльність» 1991 р. та ін.

Важливу роль у розробленні міжнародних економічних угод відіграють також Комісія ООНз права міжнародної торгівлі(нею підготовлено Конвенцію про договори міжнародної купі-влі-продажу товарів, Конвенцію про позовну давність у між­народній купівлі-продажу товарів, Акт про міжнародний ко­мерційний арбітраж та ін.); Європейська економічна комісія ООН; Міжнародна торгова палата(вона розробила Уніфікова­ні звичаї іпрактику для документарних акредитивів, Міжна­родні правила щодо тлумачення торгових термінів («Інко-термс»).

Міжнародні економічні договори можна поділити на одно­сторонні, двосторонні та багатосторонні. В односторонніх до­говорах договірні зобов'язання має тільки одна сторона, як-от в договорах дарування. 1992 р. між Україною та Канадою був підписаний договір позики, відповідно до якого Канада нада­ла Україні 44 млн дол. на закупівлю канадійських товарів, у тому числі банкноти нової української валюти - гривні. Біль­шість міжнародних економічних договорів - двосторонні.

Договори поділяються також на оплатні та безоплатні. Переважна більшість договорів укладається на взаємовигідній оплатній основі. Безоплатні договори, тобто благодійні чи до­бродійні,- це такі договори, як дарування, безвідсоткової по­зики, звільнення від оплати боргу тощо.

За своїм змістом міжнародні економічні договори поділя­ються на торгові, що встановлюють принципи торгово-еконо­мічних відносин між двома країнами; угоди про товарообіг, які обумовлюють асортимент та кількість товарів, що поста­чаються з однієї країни в іншу протягом певного періоду; кре­дитні угоди; угоди про режим інвестицій; податкові угоди, спрямовані на усунення подвійного оподаткування товарів; угоди про економічне та технічне співробітництво; науково-технічне співробітництво тощо.

.226

Під міжнародними економічними органі­заціями слід розуміти такі організації, які на основі міжнародно-договірних відносин здійс­нюють діяльність, пов'язану з організацією та реалізацією міжнародного економічного співро­бітництва. Правоздатність, якою наділені між­народні економічні організації, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими держава­ми, так і з міжнародними організаціями в ме­жах завдань і цілей, закріплених в їхніх уста­новчих документах. Міжнародні економічні організації мають імунітет, що є дуже важли­вим для їхньої діяльності. Згідно з Конвенцією про правовий статус, привілеї та імунітет між­народних економічних організацій від 5 груд­ня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої форми адміні­стративного та судового втручання, за винят­ком випадків, коли сама організація відмовля­ється від імунітету.

Перші міжнародні організації (комісії, спілки, комітети, асоціації) виникли ще у XIX ст. Так, були створені комісії з питань експлуатації міжнародних річок, таких як Рейн (1814) і Дунай (1856), Всесвітня Поштова Спілка (1874), Міжнарод­ний комітет мір та ваг (1875), Міжнародна асоціація залізнич­них конгресів (1885) та ін.

Після Другої світової війни були утворені міжнародні еко­номічні організації як універсального, так і регіонального ха­рактеру. Генеральна Асамблея ООН, поряд з вирішенням ін­ших завдань, займається питаннями співробітництва держав у економічній, соціальній та інших сферах. Ще 1961 р. на 16-й сесії ГА ООН було прийнято резолюцію «Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку», в якій вперше було поставлене питання про скликання міжнародної економіч­ної конференції в рамках ООН. 1963 р. 18-та сесія ГА ООН роз­глянула питання нормалізації і розвитку міжнародної торгів­лі. 1964 р. у Женеві було скликано Першу конференцію ООН з торгівлі та розвитку. На 25-й сесії ГА ООН у 1970 р. було прийнято «Міжнародну стратегію розвитку», яка, зокрема, пе­редбачала важливі заходи щодо прискорення економічного становлення країн, що розвиваються. 1974 р. на 29-й сесії ГА ООН було прийнято Хартію економічних прав та обов'язків держав». Того ж року на VI спеціальній сесії приймається Де­кларація про встановлення нового міжнародного економічного порядку і Програма дій щодо встановлення нового міжнарод­ного економічного порядку. На VII спеціальній сесії ГА ООН

міжнародне О О 7
економічне право ^ .£ / ___________

у 1975 р. знову розглядалось економічне питання - про розви­ток і міжнародне економічне співробітництво.

ЕКОСОР як один з головних органів ООН безпосередньо займається питаннями міжнародного економічного співробіт­ництва. При ЕКОСОР діє п'ять регіональних економічних ко­місій ООН: Економічна і соціальна комісія ООН для Азії і Тихого океану (включає 35 країн); Економічна комісія ООН для Африки (50 країн); Економічна комісія ООН для Західної Азії; Економічна комісія ООН для Латинської Америки і Ка­рибського басейну. До Європейської економічної комісії (місце­знаходження - Женева), утвореної 1947 р. відповідно до резо­люції 1-ї сесії ГА ООН 1945 р., крім європейських держав входять також США та Канада. У складі Комісії створено га­лузеві комітети з сільського господарства, вугілля, електро­енергії, будівництва та містобудування, газу, чорної металур­гії тощо.

Важливе місце в регулюванні міжнародних економічних відносин посідає Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Це не міжнародна економічна організація в повному розумінні, але постійний характер і форми її діяльності (про­ведення конференцій, створення постійних органів) зближу­ють ГАТТ з такими організаціями. Так, один раз на рік скли­кається сесія ГАТТ, на якій кожна держава має один голос. Для вирішення оперативних питань створено Раду представ­ників сторін, яка скликається двічі-тричі на рік. У межах ГАТТ функціонує Комітет з торгівлі та розвитку.

Ця Угода була підписана 1947 р. 23 країнами світу і на сьогодні налічує понад 140 держав-учасниць. Україна є «спо­стерігачем» ГАТТ. Основними завданнями ГАТТ є лібераліза­ція зовнішньої торгівлі, застосування режиму найбільшого сприяння, знищення митних тарифів, усунення дискриміна­ції тощо.

До міжнародних економічних організацій, що займаються транснаціональними комерційними угодами, відносяться:

• Велика сімка/ вісімка (О7/О8), що відає макроекономіч-
ними питаннями, міжнародною торгівлею та зв'язками з краї­
нами, що розвиваються (її члени: Франція, США, Велика Бри­
танія, Німеччина, Японія, Італія, Канада, ЄС та Росія);

• Міжнародна Торгова Палата (ІСС)має найвищий кон­
сультативний статус при ООН і сприяє міжнародній торгівлі
та інвестиціям;

• Конференція ООН з торгівліта розвитку (ІЖСТАБ),утво­
рена 1964 р., є основним органом ООН у сфері торгівлі та роз­
витку. Займається питаннями торгівлі, фінансів, технологій,
інвестицій та сталого розвитку;

• Комісія у справах міжнародного торгового права (ІЛЧСГГПАЬ)

з мандатом сприяти розвиткові поступової гармонізації та уні­фікації права міжнародної торгівлі. В засіданні комісії бере участь 36 держав, що репрезентують різні географічні зони і основні економічні та правові системи світу. Комісія щорічно звітує Генеральній Асамблеї та подає свій звіт до ІЛМСТАБ. Ко­місія підготувала багато конвенцій, прийнятих конференція­ми, скликаними в рамках ООН;

• Світова організація торгівлі(утворена на основі ГАТТ,
прийнятої 1947 р. як багатосторонній договір для сприяння
розвиткові торгівлі. 1993 р. Уругвайський раунд ГАТТ утво­
рив СОТ як міжнародну організацію, яка займається правила­
ми торгівлі між державами і підтримує багатосторонню систе­
му торгівлі через угоди СОТ, що торкаються торгівлі;

• Міжнародна організація праці (МОП)розробляє конвенції
та рекомендації, що встановлюють стандарти права на працю.

До міжнародних фінансових організацій відносяться:

• Міжнародний валютний фонд- інституція зі 182 органі­
зацій, які консультуються між собою для підтримання ста­
більної системи валютних операцій;

• Організація економічного співробітництва та розвитку
(ОЕСБ),до складу якої входить 29 країн з ринковою економі­
кою, допомагає урядам скликати форуми для обговорення та
вироблення економічної та соціальної політики. Займається
проблемами конкурентного права, корпоративного управлін­
ня, економіки, торгівлі та електронної торгівлі;

• Міжнародна фінансова корпорація (ІРС)входить до гру­
пи Світового Банку. Вона є найбільшим у світі джерелом по­
зик та фінансування проектів приватного сектору в країнах,
що розвиваються;

Серед регіональних економічних організацій, які створені в Європі, можна виділити:

• Європейський Союз

Ще в 1957 р. на основі Римського договору було утворено Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), або «Спільний ринок», метою якого було створити митний союз у межах да­ної міжнародної організації, сформувати спільний ринок ро­бочої сили, послуг та капіталів, проводити єдину торгову по­літику щодо інших країн, створити економічний та валютний союз тощо. Діяльність ЄЕС регулюється так званим «правом співтовариства», в основі якого Римський договір та інші до­говори.

Зберігаючи свою самостійність, ЄЕС увійшло до складу Європейського Союзу, створеного відповідно до Маастрихт­ського договору, який набрав чинності 1993 р. Крім ЄЕС до складу

РОЗДІЛ 17

міжнародне економічне право

.

Європейського Союзу входять Європейське об'єднання вугіл­ля і сталі та Європейське співтовариство з атомної енергії.

Оскільки нові держави висловили своє бажання стати чле­нами ЄС, були вироблені критерії прийому нових членів, а саме: демократичність і повага до прав людини; функціонуюча рин­кова економіка; прийняття інтеграційного законодавства ЄС.

Навесні 2000 р. розпочалися переговори про вступ до ЄС шести країн - Угорщини, Польщі, Чехії, Словенії, Естонії та Кіпру. Правовою та інституційною основою взаємовідносин України з ЄС є Угода про партнерство і співробітництво між ЄС та Україною, яка набрала чинності у 1998 р. Одним з поло­жень Угоди є зобов'язання недискримінації сторін щодо вза­ємної торгівлі. Але ЄС неодноразово звинувачував Україну у порушенні цього зобов'язання, у тому, що внутрішні акцизні збори для українського виробника харчових продуктів набага­то нижчі, ніж для зарубіжного. Досить високими є реєстра­ційні збори для імпортних продуктів. Разом з тим, ЄС визнав те, що був неправий в обмеженні українського імпорту швей­них виробів ', Відбуваються саміти Україна — ЄС, на яких підписуються угоди про співробітництво між Кабінетом Міні­стрів України та європейськими співтовариствами. Однією з основних цілей зближення України з ЄС є розвиток торго­вельно-економічних відносин, доступ до європейського ринку, отримання новітніх технологій. Але економічні проблеми Укра­їни затьмарюють перспективи між Києвом та Брюсселем. Укра­їна ще й досі не може позбутися статусу-тавра держави з не-ринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях, що тягне за собою вкрай неприємні наслідки, передовсім обме­ження експорту українських товарів². Попри все, антидемпін­гові розслідування поставок на європейський ринок україн­ських товарів можуть мати і позитивне для України значен­ня. Так, антидемпінгове розслідування поставок на європей­ський ринок українського карбаміду визнало горлівський концерн «Стирол» та черкаське ВАТ «Азот» ринковими під­приємствами, тобто такими, що закуповують сировину і мате­ріали та послуги за ринковими цінами, контролюються приват­ним капіталом, використовують міжнародні стандарти бухоб­ліку і відмовились від бартеру і взаємозаліків ³.

На початку 2000 р. була прийнята Спільна стратегія Євро­пейського Союзу щодо України. Ця стратегія має певні особ-

¹ Олійник О. Вступ до ЄС: добра ідея, для якої ще не настав час //
Урядовий кур'єр.- 11 січ. 2000.- № 3.- С. 3.

² Олійник О. Третій саміт Україна - ЄС // Урядовий кур'єр.- 22 лип.
1999.- № 135-136.- С. 3.

³ Малиновський Б. Нарешті Європа визнала, що в Україні є ринкові
підприємства // Урядовий кур'єр.— 14 лист. 2000.

ливості порівняно з Угодою. Передовсім йдеться про політич­ний діалог, наприклад, у сфері запобігання конфліктам, роз­зброєння, ліквідації наслідків балканського конфлікту. Інший важливий момент — це співпраця в галузі юстиції та внутрі­шніх справ, боротьба з незаконною іміграцією, зокрема жі­нок, відмиванням грошей, наркобізнесом, торгівлею зброєю. У квітні 2000 р. інтеграцію України до ЄС було вперше визна­но стратегічною метою урядової політики.

• Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ)Створена 1960 р. До її складу входить чотири держави — Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн. ЄАВТ - дієвий інструмент, який дає можливість використовувати режими вільної торгівлі між різними економічними угрупованнями, ре­гіонами та окремими країнами. У свій час до цієї впливової економічної організації належало чимало сьогоднішніх членів ЄС, які із набуттям членства в ЄС вибули з ЄАВТ. Ця орга­нізація є одночасно своєрідним трампліном для вступу в ЄС, а з іншого - об'єднує й ті країни, які на певному етапі не виявляють бажання набути членства в Євросоюзі. Закономір­но, що сьогодні з асоціацією активно співпрацюють держави Центральної та Східної Європи, Середземномор'я, які усвідом­люють економічну вигідність зв'язків з цією організацією. Це підтверджує чимало прикладів: з 1993 р., відтоді як набу­ла чинності Угода про вільну торгівлю між Румунією та ЄАВТ, практично вся румунська промислова продукція, яка відван­тажується до країн — членів ЄАВТ, не обкладається митом. Те саме стосується й частки експортованої румунської сільсько­господарської продукції. Водночас до деяких товарів, які ім­портуються до Румунії з країн - членів ЄАВТ, митні тарифи застосовуються на загальних умовах, що, у свою чергу, сприяє захисту внутрішнього ринку Румунії та підтримці власного товаровиробника. Інший приклад - Латвія. Дія Угоди про віль­ну торгівлю між Латвійською республікою та ЄАВТ, що на­була чинності у 1998 р., сприяє постійному зростанню обсягів взаємної зовнішньої торгівлі. Так, якщо у 1996 р. загальний товарообіг між Латвією та країнами ЄАВТ становив 77,1 млн дол. СІЛА, то у 1998 р. він зріс до 125,8 млн. Та одним з най­більш переконливих фактів є те, що починаючи з 1992 р. з ЄАВТ формалізували свої відносини понад 20 держав. Очевид­но, що Україна не може стояти осторонь процесів, пов'язаних з ЄАВТ. У лютому 2000 р. Генеральний секретар ЄАВТ запро­понував Україні розпочати переговори щодо підписання Де­кларації про співробітництво з ЄАВТ '.

¹ Петренко С. Європейський вимір вільної торгівлі // Урядовий кур'єр.— 26 лют. 2000.- № 37.- С. 3.

міжнародне лл і
економічне право ^ О І ___________

• Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС)

Утворене 1992 р., об'єднує Албанію, Азербайджан, Бол­гарію, Вірменію, Грузію, Грецію, Молдову, Румунію, Росію₎ Туреччину, Україну. На сьогодні має свою керівну структуру_? комісії за напрямками роботи, центр Чорноморських дослі­джень для аналітичної роботи, а з червня 1999 р.- і Банк чор­номорського розвитку. Найважливішим напрямком роботи стру­ктур ЧЕС є визначення шляхів співпраці з Євросоюзом. У цьо­му аспекті важливою є роль Греції як члена ЄС. Головна мета кожної країни - залучення інвестицій для розвитку національ­них економік.

• Економічний Союз СНД

Утворений 1993 р. на основі договору про створення Еко­номічного Союзу СНД. Його постійно діючий орган - Міждер­жавний економічний комітет, що є координуючим і виконав­чим органом. Росія має 50 голосів, Україна - 14 тощо. 1992 р. було створено Економічний суд СНД. В лютому 2000 р. Кабі­нет Міністрів України затвердив із застереженням протокол про порядок взаємодії митних служб держав - учасниць СНД під час перевезення спеціальних вантажів і продукції військо­вого призначення. Уряд України залишив за собою право не виконувати ті положення документа, «що допускають розгляд спірних питань в Економічному суді СНД».

Серед азійських регіональних економічних організацій можна згадати:

• Азійсько-Тихоокеанське Економічне Співробітництво
(АРЕС)

Утворене 1989 р., до складу якого входить 18 членів і ді­яльність якого спрямована на розвиток торговельного та еко­номічного співробітництва в регіоні;

• Асоціація Південно-Східних азійських держав (А8ЕАІЧ)
Утворена 1967 р. в результаті підписання Бангкокської

декларації Індонезією, Малайзією, Філіппінами, Сінгапуром і Таїландом. Пізніше її членами стали Брунеї Даруссалам, В'є­тнам, Лаос, М'янма і Камбоджа. Було утворено зону вільної торгівлі цієї Асоціації.

Існують і міжрегіональні економічні організації, як, на­приклад, Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), яка об'єднує 13 основних нафтовидобувних країн Азії, Африки та Латинської Америки. На них припадає 70 % світових запасів нафти та 90 % експорту нафти.

.232

підряду тощо. Основна ж маса міжнародних економічних відносин здійснюється фізични­ми та юридичними особами. Регулювання їхньої діяльності здійснюється безпосередньо внутрі­шньодержавним правом і опосередковано (че­рез держави) міжнародним економічним пра­вом.

Як зазначається в Хартії економічних прав і обов'язків держав 1974 р., «кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над всіма своїми багат­ствами і економічною діяльністю...»

В цілому міжнародне економічне право від­повідає закономірностям ринкової економіки, але це не означає обмеження суверенних прав держав у еконо­мічній сфері. Вони мають право націоналізувати ту чи іншу приватну власність, можуть зобов'язати своїх громадян репа­тріювати свої закордонні капіталовкладення, коли цього ви­магають національні інтереси.

Планово-орієнтована ринкова економіка означає: а) ринок і держава не протистоять одне одному, а взаємодіють; б) роль держави в національній економіці і зовнішніх стосунках оп­тимальна; в) держава зберігає за собою керівну роль. Так, зо­крема, термін «планово-орієнтована ринкова економіка» за­стосовується в Японії.

Держава може безпосередньо виступати як суб'єкт приват­ноправових відносин, наприклад, у спільних підприємствах держав у сфері виробництва, транспорту, торгівлі тощо. Спіль­ні підприємства мають комерційний характер і підпорядкова­ні праву держави перебування. Тим не менше участь держави надає їх статусу певну специфіку. Власність їх має імунітет від примусового виконання судового рішення. Держави нама­гаються уникнути повного підпорядкування спільного підпри­ємства праву держави його знаходження. З цією метою під­приємство утворюється на основі міжнародного договору, який визначає особливий статус підприємства аж до позбавлення його місцевої юрисдикції.

Держави також беруть участь у міжнародному економіч­ному праві через міжнародні економічні організації, які наді­лені ширшими регулюючими функціями, ніж звичайні між­народні організації.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. III. ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. IV. Правова держава, як засіб реалізації і забезпечення прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні
5. Up тоне право
6. V. Класифікація і внесення поправок
7. VI. УГОЛОВНОЕ ПРАВО И УГОЛОВНЫЙ ПРОЦЕСС
8. XII. Право на першочергове зарахування
9. XIX. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОВОГО РЕЖИМА ПРИРОДНЫХ РЕСУРСОВ
10. А) Філософія православ'я
11. А. Правобережну Україну.
12. А/. Право власності.

Переглядів: 482