• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Небезпечні представники фауни

Отруйні тварини - це тварини, у тілі яких виробляються різні отруйні для людини речовини. Отруйні тварини поділяють на пасивно та активно отруйні. Пасивно отруйні-це тварини, які не мають органів активного нападу. Це деякі комахи, молюски та риби. їхня дія виявляється при споживанні або при контакті. Активно отруйні - це тварини, що мають органи нападу: осоподібні та бджоляні комахи, скорпіони, павуки, змії, риби, медузи, актинії та ін.

Небезпечні комахи та кліщі - це тварини, які несуть небезпеку для життєдіяльності людини.

Комарі здатні переносити інфекційні хвороби, їхні укуси можуть викликати нервове збудження, лихоманку, малярію. З ними досить легко впоратися за допомогою хімічних препаратів: пірометроїдів (речовини які вбивають комарів, їх виділяють електрофумігатори і спіралі) та репелентів (відлякуючі речовини, які містяться в аерозолях, лосьйонах, кремах).

Отже, якщо ви зібралися у похід, подбайте про репеленти - ароматичні речовини, що своїм запахом відганяють комарів. Натуральний репелент - березовий дьоготь. Досвідчені мисливці та спецназівці наносять його на обличчя, руки й шию. Згодом дьоготь легко змивається гарячою водою з милом. Бувалі туристи знають, що

98 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

велике значення має одяг, його запах і навіть колір. На запах людського поту злітаються не лише комарі, але й інші комахи.

Чим вбрання темніше, тим більше ви до вподоби кровопивцям. Найдієвіше комарів відлякує колір хакі або пісочно-сірий. Власне за цим принципом і спроектували одяг "сафарі": Старі геологи ще пам'ятають антикомариний одяг - куртку -"енцефалітку", яку шили з двох шарів тканини. У спідньому - тканина нецупка, з великими "стільниками". Щільніша тканина поверхні не скріплена з підкладкою і вільно ковзає під час руху. Завдяки цій конструкції всюдисущі комарі, потрапивши у "стільник", ламають собі хоботки.

Кліщі здатні
переносити різнома
нітні інфекційні
хвороби. Відомо на
території СНД

близько 10 тис. їхніх видів. Деякі з них зображені на рис. 22. Зокрема, іксодові переносять

збудники кліщового Рис. 22. Схематичне зобруднення представників деяких видів енцефаліту, кліщо- кліщів: 1 - іксодових; 2 - аргасових; 3 - кліщів-паразитів вого сипного тифу, (чесоточний зудень); 4 - гамазоїдних лихоманки та багато

ін. Аграсові кліщі - збудники кліщового зворотного тифу, деяких вірусних захворювань. Окремі представники кліщів, потрапляючи на шкіру, спричинюють дерматити, а деякі є внутрішньо шкірними паразитами людини. Кліщі окремого виду отруюють харчові продукти.

Ефективними методами боротьби з кліщами є дотримання правил особистої гігієни та дезінсекція. Крім цього, одяг який використовують під час прогулянок чи походів у поле, ліс, гори тощо, повинен бути старанно застебнутим, щоб не допустити кліща до тіла. Кліщів, які вп'ялися в шкіру, обережно знімають пальцями або пінцетом, розхитуючи, намагаючись не відірвати хоботок. Відірваний хоботок видаляють, як занозу, змащуючи потім це місце йодом, спиртом, хлорофіліпом.

Серед паразитуючих комах, які живуть у місці проживання людини є кровосос-ліжкова блощиця (рис. 23). Вони є переносниками окремих небезпечних хвороб людини. Ліжкова блощиця поселяється в щілинах стін, під шпалерами, в ліжках, м'яких іграшках тощо. Вона стійка до низьких температур і може до півроку обходитись без їжі.

Вони розмножуються у великій кількості і нападають на людину, позбавляють її сну, нормального відпочинку, що призводить до нервових розладів.

В боротьбі з блохами основне місце мають профілактичні заходи, які ґрунтуються на дотриманні гігієнічних, санітарних умов, а також знищення їх дезинсективними засобами (аерозолями, дуетами, розчинниками).

Серед комах - паразитів, які живляться людською кров'ю, є ще воші. На людині паразитують лобкова, платтяна, головна воші (рис. 24).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_____________________________ 99

Рис. 23. Ліжкова блощиця, блоха звичайна - яйце, личинка, лялька, зрілий осіб

Рис. 24. Різні типи вошей: а — лобкова; б — платтяна; в — головна

Воші є переносниками збудників епідемічного сипного тифу, вошивого зворотного тифу, окопної лихоманки. Вошивість є частим супутником різних соціальних і природних катастроф.

Профілактичні засоби проти вошивості ґрунтуються на нормах дотримання гігієнічних та санітарних правил. Для усунення вошей з голови людину стрижуть на коротко, а також змочують волосся гасом, мило-гасовою емульсією (гас - 45 частин, зелене мило - ЗО, вода гаряча - 25 частин) і закутують щільно рушником на 20-30 хв, потім вичісують густим гребенем.

Боротьба з платяними вошами ґрунтується на митті тіла гарячою водою з милом і дезинсекції білизни, верхнього одягу, ліжкових речей тощо.

Позбутися лобкових вошей можна за допомогою втирання в пошкоджені ділянки тіла 10% білої ртутної мазі.

Тісно пов'язані з житлом людини ще одні представники комах -мухи (рис. 25). Вони беруть участь у розповсюдженні багатьох збудників захворювань людини і тварин. Кровоссальні види мух (наприклад осіння жигалка, сліпак, овід) нападаючи на хворих тварин, а потім на людину, можуть бути переносниками сибірської язви, та інших

заразних небезпечних хвороб.

Деякі види мух відкладають яйця під шкірні покрови. Якщо своєчасно їх не видалити, то личинки можуть виїдати м'язові тканини аж до костей, спричиняти гангрену, запалення, кровотечі, личинки можуть жити в тілі людини досить довго, інколи досягають до 7-9 см у довжину. Найбільше значення в розповсюдженні інфекційних захворювань має група так званих весняних мух. Вони забруднюють харчові

100 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

продукти збудниками туберкульозу, кишкових захворювань - дизентерії, черевного тифу, холери, гепатиту А та ін.

В основі боротьби з мухами є заходи, спрямовані на благоустрій та дотримання санітарно-гігієнічних вимог проживання людини. Правильне облаштування і експлуатація необладнаних каналізацією відхожих місць; збір і зберігання харчових відходів, іншого сміття та гною; утилізація мокроти, відходів хворих людей, тварин; поховання трупів тварин і людей; використання сіток на вікнах і дверях житлових та виробничих приміщеннях; належне зберігання продуктів харчування.

Для винищення личинок мух використовують 0,2% розчин водної емульсії трихлофосу, 0,5% розчин карбофосу, 10% преоліну, сухе хлорне вапно і т.ін. Для нищення дорослих мух використовують липку стрічку, отруєні приманки, дихло-фоси тощо.

Небезпечними є також деякі види перепончатокрилих (рис. 26), а саме: бджоли, оси, шершні, джмелі. При їх жаленні може виникнути місцева чи загальна реакція.

Рис. 26. Небезпечні перепончатокрилі: 1 - бджола; 2 - оса; 3 - шершень; 4 - джміль

■

Місцевою реакцією є сильний біль, жар, печія, почервоніння, набряк. Особливо набрякають губи, повіки, статеві органи, язик, гортань. Триває така реакція 1-8 діб.

Загальні реакції є токсичні та алергійні. Токсична реакція виникає, коли одночасно жалять декілька десятків чи сотень комах. При загальній токсичній реакції, крім місцевого набряку, може з'явитися кропивниця, яка супроводжується підвищенням температури, різким головним болем, рвотою, маячнею, судомами, можлива смерть.

Алергічна реакція супроводжується кропивницею, набряком, часто спостерігається задуха, утруднений, хрипкий видих, сильне серцебиття, паморочення голови, головний біль, нудота, блювання, можлива короткочасна втрата свідомості. Найтяжчою формою алергії є анафілактичний шок, який загрожує життю (людина втрачає свідомість і в неї порушується діяльність багатьох життєво важливих органів і систем).

У випадку, коли вжалила оса, необхідно негайно видалити жало разом з мішечком, що містить отруту, підчепивши нігтем знизу вгору. Шматочок цукру, покладеного на місце рани, сприятиме витягуванню отрути з неї, перешкоджає розвитку набряку.

У разі загальної токсичної реакції на місце набряку треба покласти грілку з холодною водою, чи рушник, змочений холодною водою. Потерпілому необхідно якомога більше пити. Можна прийняти 20-25 крапель корвалолу.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 101

У випадку загальної алергічної реакції потрібно прийняти препарати антигіста-мінного характеру (димедрол, супрастін).

Людям, які страждають від алергійних реакцій, корисно носити при собі виданий алергологом так званий паспорт хворого алергічною хворобою. При цьому необхідно мати шприц-укладку і набір медикаментів, перелічених у паспорті.

При анафілактичному шоку потерпілого треба обкласти грілками з теплою водою, дати одну-дві таблетки димедролу, 20-25 капель кордіаміну і терміново викликати "невідкладну допомогу" чи транспортувати в медичний заклад.

Не менш неприємні і небезпечні є також представники тарганоподібних (рис. 27). Внаслідок особливостей живлення, вони можуть переносити механічним шляхом збудників інфекцій, туберкульозу, цисти дизентерійної амеби, яйця гельмінтів. Таргани нищать продукти харчування, книги тощо. Знищують тарганів за допомогою інсектицидів (хлорофос, сульфідофос тощо). Добрий ефект мають різноманітні приманки. Основою боротьби з ними є дотримання санітарно-гігієнічних умов, підтримання чистоти.

Одними з найнебезпечніших отруйних тварин є представники членистоногих: скорпіони, сольпуга, сколопендра, тарантул, каракурт, павук-хрестовик (рис. 27).

Сімейство скорпіонів налічує до 600 видів, вони в переважній більшості стійкі до хімічних, радіаційних впливів. Наслідки уколу скорпіона різні залежно від виду, місця уколу, віку потерпілого і його індивідуальної чуттєвості до отрути. Найнебез-печніші уколи тропічних видів і великих за розміром скорпіонів, а також якщо укол прийшовся в голову, лице, шию.

Отрута скорпіонів токсично діє на центральну нервову і серцево-судинну систему. В місці уколу потерпілий відчуває сильний біль, виникає набряк тканин, а

102 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

також утворюються пухирці, заповнені прозорою рідиною. Пришвидшується серцебиття, температура тіла трохи підвищується, виникає головний біль, блювання, сонливість, слабкість, небажання рухатися, хворого морозить. Через 15-ЗОхв з'являються судоми, посіпування м'язів кінцівок, обличчя, виступає холодний піт, порушується ритм серця. Іноді стан потерпілого на деякий час поліпшується а потім знову настає погіршення. У тяжких випадках виникає миттєва зупинка дихання.

Отруйні павуки, на відміну від скорпіонів, які трапляються на півдні, зустрічаються і в інших районах. Отрута одних павуків спричиняє місцеве ураження тканин (омертвіння і руйнування клітин шкіри, прилягаючих м'язів), отрута інших сильно діє на весь організм і першою чергою на центральну нервову систему.

Найнебезпечніший каракурт ("чорна вдова"). Він трапляється в пустинній і степовій зоні Середньої Азії, в Криму, на Кавказі. Улюблені місця каракурта - полинні степи (цілина), схили ярів, береги ариків²⁰. Гніздиться павук у землі, займаючи нори гризунів та інші заглиблення, а у разі підвищення температури повітря шукає затемненіші місця. У червні - липні павуки активно переміщуються, в цей час різко збільшується кількість потерпілих від їхніх укусів. Каракурт активний вночі, але небезпечний і вдень, якщо стати на нього босою ногою чи захопити рукою з травою чи землею.

Високий рівень токсичності має отрута самки каракурта. Це павук середньої величини (10-20 мм) з чорним тілом, усіяним червоними цятками. Самець менший (4-7 мм) і не має такого характерного забарвлення.

Отрута каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Після укусу на шкірі з'являється маленька червона пляма, яка швидко блідне. Через 10-15 хв виникає гострий біль у ділянці живота, попереку, груднині, головний біль, сильна тривога, збудження, страх смерті. У потерпілого німіють ноги, утруднюється дихання, він блює. Лице набуває синюшного відтінку. Частота скорочень серця зменшується, пульс стає аритмічним. Стан крайнього збудження змінюється загальною слабкістю, в'ялістю, однак почуття тривоги зберігається. Через 3-5 днів шкіра вкривається висипом і стан потерпілого дещо поліпшується. Виздоровлення починається через два-три тижні, однак тривалий час людина відчуває загальну слабкість. Якщо потерпілому не надати своєчасну допомогу, через 1-2 дні може настати смерть. Отрута цих павуків буває смертельною навіть для таких тварин, як верблюди, коні.

Не менш небезпечним є тарантул. Він проживає в пустелях, напівпустелях і лісостепу, інколи долинами рік проникає з південних країв СНД у східні, в лісову зону. Найнебезпечніші самки тарантулів у кінці літа. Отрута цього павука не така сильна, як у каракурта, вона спричинює місцеві набряки, сильний біль. Людина стає в'ялою, апатичною, відчуває важкість у всьому тілі.

При уколах скорпіонів, укусах павуків необхідно не пізніше, ніж через 2 хв припалити ранку запаленим сірником, щоб зруйнувати отруту. Отрута проникає неглибоко в тканини. Якщо ранка на нозі чи руці, то по можливості треба забезпечити нерухомість кінцівки: ногу прибинтувати до другої ноги, руку зафіксувати у зігнутому положенні. Рекомендується посилене вживання пиття (чий, вода, молоко). Найдієвішим є введення сироватки - протискорпіонової, протикаракуртової, а в крайніх випадках - полівалентної протизміїної чи "Антикобри".

--------------------------------------

²⁰ Зрошувальний канал у Середній Азії.

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності 103

Болючі укуси великих павуків-хрестовиків. На місці укусу сколопендри з'являється набряк. Укуси сольпуги спричинюють неприємні відчуття через потрапляння в організм інфекцій.

Для попередження уколу скорпіона чи укусу отруйних павуків треба пам'ятати, що вони ведуть нічний і сутінковий спосіб життя. Тому у разі ночівлі у можливих місцях проживання отруйних членистоногих треба бути обережним. Ідучи спати, необхідно натягувати запону намету і ретельно підгинати її краї під постіль, щоб тканина не торкалася тіла. Необхідно перевіряти постіль, взуття, складки одягу, куди можуть заповзти членистоногі.

Обережність також важлива при обстеженні ґрунту, рослин: в щілинах і норах можуть бути павуки, які особливо небезпечні під час міграції.

Надавши невідкладну допомогу потерпілому, необхідно обов'язково звернутися в найближчий лікувальний заклад.

Отруйні тварини сімейства плазунів. Найнебезпечнішими з цього сімейства є ряд класу змії. На території СНД налічується близько 55 видів змій, з них 14 -отруйні (рис. 29-31). Живуть змії в траві, серед кущів, під корінням лісовалу, на деревах, у тріщинах грунту, під камінням, інколи заповзають у сади і житло.

Чітких зовнішніх вирізнюючих ознак отруйних змій від неотруйних немає. Єдиною ознакою слід вважати лише наявність в отруйних змій на верхній щелепі отруйних зубів. Ніколи не треба зачіпати змію, у випадку зустрічі з нею, дати можливість спокійно відповзти, подолати страх (змії, як правило, кидаються на людину тільки самозахищаючись).

Найвідоміші та широко розповсюджені змії сімейства гадюкових: звичайна, степова, кавказька, малоазіатська, гюрза, піскова ефа (рис. 29).

Близько до гадюкових сімейство ямкоголових змій, яких іноді називають гримучими через здатність видавати за допомогою спеціального пристрою на кінчику

104 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Зміїні укуси несуть небезпеку для життя людей, хоча з винайденням і розповсюдженням протизміїних сироваток ця небезпека суттєво зменшилася. Вже в перші хвилини після укусу гадюки, що викликає невеликий біль і почуття печії, навколо місця укусу з'являються почервоніння, множинні кровопідтьоки і набряк, який швидко розповсюджується. Важкість наслідків укусу залежить від місця укусу (укус в ділянку голови, шиї, тулуба небезпечніший ніж в ногу), віку і стану здоров'я потерпілого.

Отрута кобри, морської змії, деяких тропічних змій уражує нервову систему, викликає м'язову слабкість, паморочення голови, оніміння і ниючі болі в кінцівках, нудоту, іноді блювання, підвищення температури до 38-39°С. Смерть може настати від паралічу дихального центру. Зовнішні ознаки на місці укусу цих змій невеликі: дві цятки проколу на шкірі і незначний набряк навколо них.

При укусі потрібна негайна невідкладна допомога, її починають з енергійного відсмоктування вмісту ранки (протягом 15-20 хв), при цьому треба спльовувати відсмоктану рідину. Потім необхідно ранку обробити йодом, спиртом, зеленкою, хлорофілітом. Після цього забезпечують нерухоме положення укушеної кінцівки, створюють спокій потерпілому. Його необхідно якомога швидше транспортувати до лікувального закладу.

Особиста профілактика укусів змій може бути забезпечена носінням високого взуття, щільного одягу, ретельним оглядом місць ночівлі чи стоянки. Корисно мати з собою специфічні сиворотки "антигюрза" і "антикобра", які необхідно вводити не пізніше, ніж через 30 хв після укусу.

Отруйні властивості деяких риб і молюсків проявляються тільки під час вживання їх у їжу без дотримання відповідних заходів безпеки. Наприклад, ікра маринок (рис. 32) може спричинити тяжке отруєння, якщо її вживати в їжу без належної довгої термічної обробки.

Отруйними є також медузи та актинії. Отруйний апарат цих тварин представлений заштриковими клітинами, всередині яких є капсули з отрутою і закрученою в пружину заштриковою ниткою (рис. 33).

3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 105

У разі дотикання людини до щупальця актинії чи медузи закручена в капсулі нитка розпрямляється і впивається у шкіру. На місці ураження помітне почервоніння шкіри у вигляді смуг різної довжини, які супроводжуються сильною печією, свербінням і болем. Інколи простежують невелике відчуття морозності, пришвидшене серцебиття. Особливо тяжкі наслідки отруєння спричиняють дискомедузи Ціанеї, які трапляються в Баренцовому і Балтійському морях. Дуже довгі (до ЗО м) численні щупальця цих медуз можуть нанести серйозні пошкодження. Потерпілих морозить, послаблюється дихання і серцебиття, гостра м'язова слабкість. У важчих випадках може виникнути параліч скелетної мускулатури і м'язів серця.

Отруйним є також скорпеновий вид риб. Це морський їжак і морський дракон, які проживають у Чорному морі. Вони наносять уколи шипами і колючими плавниками (рис. 34), які містять отруйні залози.

У хвостоколів шипи розміщено на хвості (рис. 35). На місці уколу розвивається тривалий хворобливий запальний процес.

Читайте також:

1. VI. ОХОРОНА ФЛОРИ І ФАУНИ
2. Акмеїзм та його представники.
3. Багаторічна динаміка паразитофауни хазяїна
4. Вибухонебезпечні зони поділяються на 6 класів: В1, В1а, В1б, В1г, ВІІ, ВІІа; пожежонебезпечні — на 4 класи: П-1, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.
5. Вибухонебезпечні зони поділяються на 6 класів: В1, В1а, В1б, В1г, ВІІ, ВІІа; пожежонебезпечні — на 4 класи: П-1, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ.
6. Вибухонебезпечні зони.
7. Видатні представники емпіричного напрямку у філософії Нового часу
8. Види флори і фауни України в Додатках до Бернської конвенції.
9. Відповідно до цивільного процесуального законодавства не можуть виступати як представники в суді судді, слідчі та прокурори (ст. 41 ЦПК).
10. ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ПАЛИВ, ОЛИВ І ТЕХНІЧНИХ РІДИН
11. Газонебезпечні роботи
12. Газонебезпечні роботи

Переглядів: 4622