• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність та основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики

Основи управлінської діагностики на підприємстві

Методи порівняльного підходу

- метод підприємства-аналога (метод угод) (як мінімум 3 підприємства);

Цінові мультиплікатори: інтегральні ( ціна/прибуток; ціна/грошовий потік; ціна/дивідендні виплати); миттєві (ціна/балансова вартість, ціна/чиста вартість активів).

- метод галузевих коефіцієнтів:

рекламні агенції та бухгалтерські фірми продаються відповідно 0,7- 0,5 від річної виручки;

ресторани, туристичні агенції – 0,25-0.5 від валової виручки;

заправочні станції – 1,2-2,0 – від місячної виручки;

підприємства роздрібної торгівлі – 0,75-1,5 від суми: чистий доход + обладнання + запаси;

машинобудівні підприємства – 1,5-2,5 від суми: чистий доход + запаси.

Тема 7. УПРАВЛІНСЬКА ДІАГНОСТИКА

1. Основи управлінської діагностики.

2. Сутність та основні методичні підходи до проведення управлінської діагностики.

3. Основні підходи до визначення структури управлінського аналізу.

Управління підприємством – це цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення визначеної мети та поставлених завдань.

Управлінська діяльність диференціюється за своїми основними функціями. Що вказують на той чи інший вид діяльності:

Виділяють такі основні функції управління: аналіз, планування, організація, мотивація, контроль.

Аналіз – процес комплексного аналізу внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства, направлений на оцінку їх наявності. Поточного стану підприємства. виявлення проблем.

Планування – визначає перспективи розвитку економічної системи (підприємства), її майбутній стан.

Організація – формує керівну і керовану системи а також зв’язки і відносини між ними.

Контроль – перевірка чи постійне спостереження, завершальний етап будь-якої діяльності.

Мотивація – вказує на комплекс причин, які спонукають членів колективу до спільних впорядкованих ці узгоджених дій для досягнення поставленої мети.

Специфічні функції управління -спрямовані на різні види виробничо-господарської діяльності підприємства, серед них можна виділити такі:

-управління науково-технічною підготовкою виробництва;

- управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом;

- управління якістю продукції;

- управління персоналом підприємства;

- управління матеріально-технічним постачанням;

- управління фінансами;

- управління збутом продукції;

- управління маркетингом;

- управління удосконаленням системи адміністрування.

Сутність управлінської діагностики . . . в першу чергу УД розглядається як дослідницька діяльність, спрямована на встановлення, аналіз та оцінку проблем підвищення ефективності та розвитку системи менеджменту підприємства.

Виділяють 3 основних методичних підходи до проведення управлінської діагностики:

- експертні послуги (експертне консультування);

- „клінічний підхід” (процес консультування).

На практиці всі підходи можуть перетинатися. Залежно від того що потрібно клієнту:

- щоб вирішення проблеми знайшли за нього;

- щоб йому допомогли вирішити проблему;

- щоб його навчили. як вирішити проблему.

Експертні послуги – керівник підприємства ставить задачу перед консультантом і чітко знає яка інформація чи послуга йому потрібні.(Якщо керівник не зміг донести до консультанта свої проблеми, така модель не дасть очікуваного результату).

„Клінічний підхід” –передбачає встановлення „діагнозу”консультантом за наданою йому інформацією та результатами спостережень.

Слід зауважити, якщо психологічний клімат в підприємстві не сприятиме виявленню проблем та пошуку шляхів їх розв’язання, „діагноз” не буде правильним, а „лікування” – безрезультатним.

Порядок проведення процедур за „клінічним підходом”:

1. Попереднє інтерв’ювання керівництва підприємства.

2. Аналіз підсумків попереднього інтерв’ювання.

3. Підготовка до основного інтерв’ювання і анкетування співробітників.

4. Інтерв’ювання і анкетування співробітників.

5. Попередня обробка результатів і виявлення проблем системи менеджменту.

6. Детальне інтерв’ювання співробітників, які безпосередньо пов’язані з виявленими проблемами.

7. Попередній аналіз зібраної інформації і додатковий збір необхідних даних.

8. Поглиблений аналіз діагностичної інформації, відпрацювання пропозицій щодо вдосконалення системи менеджменту.

Для обстеження підприємства можна використати набір різних методів і прийомів:

- структуровані інтерв’ю;

- анкетне опитування персоналу з метою виявлення проблемних областей і створення каталогу проблем;

- робота з документами;

- різні форми групової роботи з представниками підприємства, щодо аналізу основних його проблем.

Для підтвердження рівня надійності та достовірності інформації, її необхідно отримувати з різних джерел.

Управлінську діагностику часто розглядають як складовууправлінського консультування,тобто паралельне проведення діагностики разом із проектуванням змін та їх впровадження. Такий підхід має назву процесного консультування, яке ґрунтується на тому, що замовник повинен брати участь у проведенні діагностики і навчитися виявляти проблему самостійно, добираючи „засоби лікування”. Такий процес сприяє підготовці співробітників до вивчення нових технологій управління, які надалі вони застосовують в практичній діяльності.

Основні напрями діагностування:

1 - оцінка структури управління підприємством;

2 - оцінка якості управління персоналом;

3 - діагностика зв’язків підприємств із зовнішнім середовищем;

4 - оцінка загальних результатів діяльності підприємства.

1. Діагностування структури управліннявивчається як на основі формальної структури, так і неформальних зв’язків у ній.

Оцінка формальної структури:

- встановлюють її тип;

- діючі права і обов’язки;

- оцінюється оргструктура в динаміці і її відповідність поставленим цілям.

Оцінка неформальних зв’язків:

- проведення спостережень за груповими між особовими відносинами та їх змінами;

- вивчення морально-психологічного клімату.

2. Основна задача оцінки якості управління персоналом– вивчення відповідності кадрової політики і практики управління персоналом як сьогоднішнім так і майбутнім цілям підприємства.

Передбачається проводити оцінку за такими напрямами:

- кадрова політика (комплектування штатів, навчання персоналу, система стимулювання роботи з персоналом);

- регламентація процесу управління персоналом (нормативне забезпечення виконання посадових обов’язків, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про стимулювання праці, положення про діяльність окремих підрозділів підприємства);

- формальні правила і процедури процесу управління (набір персоналу, підвищення кваліфікації, атестація, звільнення працівників, моральне заохочення системи підтримки трудової дисципліни);

- вплив елементів організаційної культури на поведінку персоналу (порядки і традиції у сфері неформального спілкування співробітників, правила і процедури взаємовідносин персоналу і адміністрації).

3. Кожне підприємство розташоване у певному регіоні і перебуває у тісному зв’язку з зовнішнім середовищем (органи місцевої влади, самоврядування, інші підприємства регіону).

За таких умов виникає потреба в аналізі зовнішніх зв’язків підприємства.

Важливість оцінки цих зв’язків полягає в тому, що територія забезпечує підприємство необхідними сировинними, трудовими, земельними та іншими ресурсами.

Аналіз проблем підприємства розглядається через такі аспекти діяльності: правовий. Економічний, соціальний, екологічний та ін.

4. Для оцінки загальних результатів діяльностіпідприємства використовується комплекс критеріїв і показників, які характеризують загальну ефективність діяльності підприємства, як міру досягнення цілей, заради яких воно створено і працює.

В умовах сучасної глобалізації, виникає необхідність коригування моделей управління. Виникає новий напрям управлінської науки – крос-культурний (або порівняльний менеджмент), визначальним чинником якого є національна ділова культура.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
3. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
4. Автоматичний розрахунок суми проведення.
5. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
6. Алгоритм діагностики при травмах живота.
7. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
8. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
9. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
10. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
11. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
12. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу

Переглядів: 1210