Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Діагностика ризику банкрутства підприємств.

Банкрутство (фінансовий крах, розорення) – це підтверджена документально нездатність суб’єкта господарювання погасити свої фінансові зобов’язання та фінансувати поточну фінансову діяльність.

Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом 3-х місяців з дня настання строку платежу.

Банкрутство може бути:

- не з власної вини, а внаслідок непередбачених обставин (стихія, воєнні дії, політична нестабільність, спад виробництва, та інші фактори);

- корисне банкрутство – в результаті зумисного приховування власного майна з ціллю уникнення сплати боргів кредиторам та податків.

- необережне банкрутство – в наслідок неефективної роботи, здійснення ринкових операцій.

Причини банкрутства – це результат взаємодії багаточисельних факторів як зовнішнього так і внутрішнього характеру.

Їх можна класифікувати таким чином:

Зовнішні фактори:

- економічні (кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, зміна кон’юнктури ринку, неплатоспроможність та банкрутство партнерів, високий рівень податків);

- політичні (політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, розрив економічних зв’язків, втрата ринку збуту продукції, зміна умов експорту-імпорту, недосконале законодавство в області господарського права, антимонопольної політики та ін.);

- посилення міжнародної конкуренції в зв’язку з розвитком науково-технічного прогресу;

- демографічні (чисельність, рівень добробуту культурний устрій суспільства, які визначають структуру потреб і купівельну спроможність населення).

Внутрішні фактори:

- дефіцит власних оборотних коштів, як наслідок неефективної роботи виробничо-комерційної діяльності або неефективної інвестиційної політики;

- низький рівень техніки, технологій і організації виробництва;

- зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності і як наслідок, високий рівень собівартості, збитки;

- зверх нормативні залишки незавершеного будівництва, виробничих запасів, готової продукції;

- неплатоспроможні партнери, та багато інших.

В зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства широко використовуються факторні моделі західних економістів Альтмана, Лису, Тофлера, та інших.

Найбільш широко відома модель Альтмана:

Z = 0,717x₁ + 0,847x₂ + 3,107x₃ + 0,42x₄ + 0,995x₅

x₁– відношення власного оборотного капіталу до суми активів;

x₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів;

x₃– відношення суми прибутку до сплати податків до суми активів;

x₄– відношення балансової вартості власного капіталу до позиченого;

x₅– відношення виручки до суми активів;

Норматив для порівняння Z = 1,23

Якщо Z < 1,23 це ознака високої ймовірності банкрутства;

Якщо Z > 1,23 це свідчить про низьку ймовірність банкрутства;

Лису розробив наступну формулу

де, Х₁ – відношення суми оборотних активів до загальної вартості активів;

Х₂ – відношення суми прибутку від реалізації до загальної вартості активів;

Х₃– відношення суми нерозподіленого прибутку до загальної вартості активів підприємства;

Х₄ – відношення суми власного капіталу до залученого.

Граничне значення Z = 0,037.

Тофлер запропонував наступну формулу:

де, Х₁ – відношення прибутку від реалізації до короткострокових зобов’язань;

Х₂ – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

Х₃– відношення короткострокових зобов’язань до суми активів;

Х₄ – відношення виручки до суми активів.

Якщо Z > 0,3, то це свідчить про непогані довгострокові перспективи;

Якщо Z < 0,2 – висока ймовірність банкрутства.

Савіцька Г.Ф.:

З допомогою кореляційного і багатофакторного аналізу встановлено, що найбільшу роль в змінні фінансового стану підприємства відіграють наступні показники:

Х₁– частка власного оборотного капіталу в формуванні оборотних активів;

Х₂ – скільки припадає оборотного капіталу на 1 грн. основного;

Х₃– коефіцієнт оборотності;

Х₄– рентабельність активів підприємства;

Х₅– коефіцієнт фінансової незалежності (доля власного капіталу в загальній валюті балансу).

Дані показники покладені в модель:

Якщо Z > 8 – ризик банкрутства малий;

Z = 8 – ризик банкрутства присутній;

Z від 8 до 5 – ризик невеликий;

Z від 5 до 3 – середній;

Z < 3 – великий ризик;

Якщо нижче 1 – 100% банкрутство.

Тема 10. ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

1. Безпека як економічна категорія. Поняття економічної безпеки, її види, характеристика складових елементів.

2. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства. Оцінка основних складових економічної безпеки підприємства.

3. Механізм забезпечення належної економічної безпеки підприємства.

1. Безпека як економічна категорія. Поняття економічної безпеки, її види, характеристика складових елементів.

Сучасні підприємства здійснюють свою діяльність в жорстких конкурентних умовах, з великою кількістю підприємств-конкурентів, метою яких є отримання максимальних прибутків. В цих умовах і виникає необхідність впровадження структур і систем безпеки на підприємстві.

Поняття „безпеки” у спеціалізованій літературі носить багатозначний характер, але єдиного підходу до визначення цієї категорії не існує. (На практиці ми розуміємо: державна безпека, економічна безпека, безпека інформаційних систем).

1. Наукова робота Р.В.Четвертакова - описує історичний екскурс щодо виникнення поняття „безпеки” і вказує на зародження поняття безпеки як стану захищеності.

2. Тлумачний словник В.І.Даля живої великоросійської мови – безпека визначається як „відсутність небезпеки, надійність”.

3. Тлумачний словник С.І.Ожогова ... безпека трактується як „стан”, за якого не загрожує небезпека, є захист від неї”.

На основі такого уявлення про безпеку формувалась як доктрина національної безпеки так і методологічна основа суспільної безпеки за радянських часів.

В сучасний період почав розвиватися новий підхід щодо визначення сутності економічної безпеки.Цей підхід описаний ученим-соціологом Г.В.Іващенком, він найбільш послідовний і дає можливість сформулювати таке поняття безпеки, яке раціонально і несуперечливо пояснює усі випадки його вживання:

- в контексті безпеки особистості, виробничих процесів, безпеки політичної, військової. Радіаційної, екологічної та інших видів безпеки, тощо.

Підхід до безпеки, як до „економічної цінності” порівнюваний з неокантианськими ідеями 19 століття, розроблений Ф.Ю.Сопроновим. У його розумінні „безпека, як цінність, не є матеріальною, але вона є значущою”.

Завдання будь-якого суб’єкта господарювання є самореалізація, розширене відтворення. Цей процес відбувається у ході здійснення конкретної діяльності та в результаті взаємодії з факторами зовнішнього середовища.

Суб’єкт господарювання прагне опанувати (керувати) передумовами своєї самореалізації для можливості здійснення контролю, що, власне і створює безпеку його діяльності.

Це означає, що безпека не є станом захищеності інтересів суб’’кта господарювання, вона створює контрольовані ним передумови функціонування.

Безпека, таким чином, є специфічною сукупністю умов діяльності. Знаходитись в безпеці означає – знаходитись в безпечних умовах, контрольованих підприємством в процесі своєї діяльності, за яких суб’єкти господарювання зберігають і відтворюють свої цінності.

Переходячи до категорії „економічної безпеки” слід зазначити що вирішального значення вона набуває саме в ринкових умовах господарювання.

Для того, щоб успішно функціонувати на ринку, підприємству необхідно:

- володіти високою конкурентоспроможністю і значними конкурентними перевагами на ринку;

- мати достатню кількість бізнес-партнерів, які співпрацюватимуть з підприємством на довгостроковій основі;

- налагодити в середині підприємства на високому рівні виробничо-господарські, техніко-технологічні і управлінські процеси;

- підбирати персонал з високим рівнем кваліфікації та мотивації праці;

- забезпечити відсутність проблем з владними та іншими (зовнішніми) структурами.

Будь які зміни зовнішнього середовища не повинні суттєво впливати і докорінно змінювати діяльність підприємства. привівши його до банкрутства.

Саме такий стан підприємства відповідає „прийнятній економічній безпеці”.

Економічна безпека підприємства (ЕБП) – це такий стан справ на підприємстві, що визначається керівництом і власниками як задовільний (бажаний, прийнятний) і може підтримуватись протягом визначеного часу.

Отже ЕБП – це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, технології, техніки, устаткування, інформації...) і підприємницьких можливостей за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного спеціального і науково-технічного розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам.

Необхідність дотримання економічної безпеки – це забезпечення стабільності функціонування та досягнення поставлених цілей.

Рівень ЕБ залежить від того, наскільки ефективно керівництво підприємства спроможне уникнути можливих загроз і ліквідувати наслідки окремих негативних впливів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на ЕБ можуть бути:

- свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

- збіг обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринку, наукові відкриття та технології розробки, форс-мажорні обставини), тощо.

Негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об’єктивний і суб’єктивний характер:

- об’єктивні – такі негативні вливи, які виникають проти волі конкретного підприємства, або його окремих працівників;

- суб’єктивні - мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників.

Головна мета ЕБП– гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування та високий потенціал розвитку в перспективі.

Головні функціональні завдання ЕБ:

- забезпечення високої ефективності роботи фінансової стійкості, незалежності підприємства;

- забезпечення технологічної незалежності, досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу підприємства;

- досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

- досягнення високого рівня кваліфікації персоналу;

- мінімізація руйнівного впливу виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

- ефективна організація безпеки персоналу підприємства. його капіталу та майна, комерційних інтересів;

- правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

- забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці.

Основні функціональні складові ЕБП:

-фінансова (досягнення найбільш ефективного використання наявних корпоративних ресурсів);

- інтелектуальна (інтелектуальний потенціал підприємства, його збереження);

- кадрова (ефективне управління персоналом);

- техніко-технологічна (сучасні технології);

- політико-правова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємства);

- інформаційна (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності);

- екологічна (дотримання чинних екологічних норм);

силова (забезпечення фізичної безпеки персоналу та майна підприємства);

- інтерфейсна.

За умов здійснення в повному обсязі зазначених цілей (заходів) – можна досягти належного рівня ЕБП.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інформаційне забезпечення ФД.	\|	Аналіз рівня економічної безпеки підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.