• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Економічний механізм, його компоненти і елементи

Економічний механізм АП, з одного боку, має забезпечувати зовнішні зв’язки останнього з різними контрагентами його діяльності та створювати відповідні умови отримання доходу (прибутку) і водночас він спрямований на розвиток виробничих відносин у середині АП. У першому випадку його принципи визначаються особливостями господарського механізму суспільства (формами власності, системами ціноутворення і оподаткування, тощо), а в другому – особливостями виробничих зв’язків у АП.

Отже, відповідно до існування господарських економічних відносин з зовнішнім і внутрішнім середовищем економічний механізм АП поділяєтьсяна два види:зовнішній і внутрішній економічні механізми.

Зовнішній економічний механізм АПвідображає господарські зв’язки з контрагентами зовнішніх економічних відносин АП: постачальниками, споживачами продукції, суб’єктами аграрного сервісу, з фінансовими, ринковими та державними інституціями (установами, організаціями).

Важливою складовою економічного механізму АП є виробничі зв’язки в середині аграрного підприємства між його структурними підрозділами та службами.

Внутрішньогосподарські суб’єкти (підрозділи та служби) і внутрішньогосподарські відносини, в які вони вступають, є основними складовими структурного каркасу внутрішнього економічного механізму агарного підприємства.

Функціонування аграрного підприємства як системи внутрішніх господарюючих суб’єктів (підрозділів) забезпечується через його внутрішній економічний механізм, який має досить складну структуру.

Його складовими є механізм формування та використання ресурсів (капіталу); механізм управління витратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Метою функціонування внутрішнього економічного механізму (ВЕМ) аграрного підприємства є отримання максимального прибутку шляхом виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції й зростання прибутковості його діяльності в нестабільних умовах ринкового середовища на основі мобілізації внутрішніх чинників організації виробництва та господарювання в цілому і, перш за все, використання внутрішніх економічних важелів (мотивів, стимулів і санкцій).

При формуванні внутрішнього економічного механізму АП важливу роль відіграє економічна структуризація аграрного підприємства, під якою розуміють виділення внутрішніх структурних його підрозділів відповідно до економічних функцій, що вони виконують, а саме: функції формування витрат; функції формування (реального і умовного) прибутку. Відповідно до зазначених вище економічних функцій усі підрозділи (внутрішні господарюючі суб’єкти) аграрного підприємства поділяються на підрозділи – центри відповідальності за формування витрат (підрозділи – центри витрат) і центри відповідальності за формування прибутку (підрозділи – центри прибутку). Останні в свою чергу можуть реально або опосередкувано впливати на формування прибутку аграрного підприємства, а тому їх поділяють на підрозділи – центри реального прибутку та підрозділи –центри умовного прибутку.

До першочергових заходів з формування внутрішнього економічного механізму АП належать раціоналізація, відповідно до стратегічних цілей розвитку, його виробничо - організаційної структури та оптимізація чисельності й складу трудових колективів підрозділів і функціональних служб АП.

Розглянемо методику визначення оптимального складу й чисельності працівників трудового колективу підрозділу в рослинництві на прикладі механізованої бригади, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур у АП.

Чисельність основних працівників підрозділу в рільництві (механізаторів) встановлюється виходячи із закріпленої (переданої в суборенду) площі ріллі, планової структури посівних площ сільськогосподарських культур, що закладена у виробничій програмі (бізнес - завданні), та нормативної працемісткості на 1 га посіву за прийнятої технології їх вирощування в АП.

Перш ніж проводити розрахунки щодо встановлення оптимальної чисельності й складу колективу підрозділу в рільництві, необхідно визначитись з його організаційною формою внутрішнього господарювання (підряд, суборенда, внутрішні кооперативи), розмірами головного засобу агарного виробництва – площею сільськогосподарських угідь відповідного виду, що буде закріплена (чи передана) колективу таструктурою виробництва на ній (для індивідуального самостійного виконання студентами завдання у додатках А і Б змодельована вся необхідна вихідна інформація за 20 варіантами). Як правило, за підрозділом у рільництві закріплюють (передають в суборенду) єдиний масив однієї або кількох сівозмін одного чи різних типів залежно від внутрішньогосподарської спеціалізації підрозділів, розмірів полів сівозмін та потужностей і стану закріпленої (переданої в суборенду) техніки.

Для визначення оптимальної чисельності основних працівників підрозділу в рільництві, яка забезпечить виконання всього обсягу механізованих і немеханізованих робіт згідно з прийнятою технологією вирощування сільськогосподарських культур на закріпленій (переданій у суборенду) площі ріллі, Чро, осіб, використовують формулу:

Чро = Тзп :Фрчп ∙ Крс , (1.1)

де Тзп – загальна працемісткість вирощування сільськогосподарських культур і незавершеного виробництва на запланованій площі ріллі, люд.-год. (розраховується за підсумковим рядком у табл. 1.2);

Фрчп – річний ефективний фонд робочого часу одного основного працівника підрозділу в рослинництві, год. Він формується виходячи із запланованої кількості робочих днів і ефективного робочого часу зміни, який визначається за відповідною методикою (додаток) ;

Крс – коефіцієнт самостійності виконання робіт підрозділом у рослинництві (рільництві) (0,8 – 1,0) (додаток Б).

Загальна працемісткість вирощування сільськогосподарських культур і незавершеного виробництва на закріпленій за підрозділом площі ріллі, Тзп, люд.-год., розраховується за формулою:

Тзп = Ппі ∙ Ті = Тзпі , (1.2)

де Ппі – планова посівна площа і-ої сільськогосподарської культури, незавершеного виробництва, га (додаток А);

Ті – нормативна працемісткість вирощування і-ої сільськогосподарської культури на 1 га і одного гектара незавершеного виробництва, люд. - год.

Вона визначається у технологічних картах з вирощування сільськогосподарських культур і видів незавершеного виробництва (додаток А).

Таблиця 1.2

Планова працемісткість вирощування сільськогосподарських культур та робіт

незавершеного виробництва підрозділу в рільництві – механізованої бригади - 1

Загальна чисельність працівників підрозділу в рослинництві (рільництві), Чрз, осіб, визначається за формулою:

Чрз = Чро + Чрд + Чруп , (1.3)

де Чрд – чисельність допоміжних працівників підрозділу у рослинництві, (рільництві), осіб (додаток Б);

Чруп – чисельність управлінсько-службового персоналу підрозділів у рослинництві (рільництві), осіб (додаток Б).

Крім витрат праці на вирощуванні сільськогосподарських культур та виконання робіт незавершеного виробництва у плановому періоді, плануються внутрішньобригадні витрати праці, які можуть бути в межах 5 – 7 % від основних витрат праці галузі.

У галузях тваринництва на визначення оптимального складу і чисельності колективу підрозділу мають вплив такі чинники: розміри ферми, технологічна стадійність виробництва продукції, система та способи утримання худоби й птиці, рівень механізації робочих процесів, система техніко-технологічного, ветеринарного, транспортного обслуговування, тип годівлі тварин, рівень кваліфікації працівників та ін. У кінцевому результаті все це знаходить відображення у нормі обслуговування поголів’я виробничої (чи окремої статево-вікової) групи одним працівником відповідної категорії працівників, що обслуговують дане поголів’я.

Розглянемо методику визначення оптимального складу й чисельності працівників колективу підрозділу у тваринництві АП на прикладі бригади МТФ - 1, що займається обслуговуванням основного стада великої рогатої худоби й утриманням приплоду телят до 20 – денного віку у пологовому відділенні з наступною передачею його колективу підрозділу ферми з вирощування молодняку великої рогатої худоби у таблиці 1.3.

Для проведення відповідних розрахунків спочатку встановлюють середньорічне поголів’я корів і-ої групи, Пкі (у пологовому відділенні – Пкпв, чи основного виробництва, Пков), гол., за формулами:

Пкпв = Пк :365 ∙20, (1.4)

Пков = Пк – Пкпв, (1.5)

де Пк – середньорічне поголів’я корів на МТФ - 1, гол. (додаток В);

365 – дні календарного року;

20 – дні перебування корів і первісток у пологовому відділенні.

Таблиця 1.3

Визначення оптимального складу і чисельності

трудового колективу МТФ - 1

Розрахунок чисельності k-ої професії основних і обслуговуючих працівників, Чіk, осіб, у молочному скотарстві здійснюється за формулою:

Чіk = Пкі : Ніk , (1.6)

де Пкі – середньорічне поголів’я корів і-ої групи, гол.;

Ніk – норма обслуговування поголів’я і-ої групи корів k-ою професією основних чи обслуговуючих працівників, гол. (додатки В і Д).

Чисельність підмінних доярок і скотарів встановлюють таким чином: один підмінний працівник на 4 – 6 основних працівників k-ої професії.

Загальна чисельність основних працівників (доярок, скотарів) підрозділу –МТФ - 1, включаючи і підмінних, Чот, осіб, розраховується за формулою:

Чот = ∑Чіk (1.7)

Аналогічно визначається загальна чисельність допоміжних працівників, Чдт, осіб.

Загальна чисельність працівників підрозділу МТФ - 1, Чзт , осіб, розраховується за формулою:

Чзт = Чот +Чдт+ Чупт , (1.8)

де Чдт – чисельність допоміжних працівників на МТФ - 1, осіб;

Чупт – чисельність управлінсько-службового персоналу МТФ - 1, осіб (додаток В).

Після проведення економічних розрахунків студент висновки щодо загальної чисельності й складу колективів підрозділів у рільництві та скотарстві.

Завдання 2. Внутрішньогосподарське планування діяльності підрозділу

Читайте також:

1. II. Елементи операційних витрат
2. Аграрна структура та її елементи
3. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи
4. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
5. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
6. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
7. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини
8. Активні компоненти – електронні прилади
9. АКУСТИКА. ЕЛЕМЕНТИ ФІЗИКИ СЛУХУ. ОСНОВИ АУДІОМЕТРІЇ
10. Базові елементи управління проектом
11. Біоелементи.
12. Будова й основні елементи машини

Переглядів: 457