• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 9. Основи функціонування енергетичного ринку.

9.1. Поняття про енергетичний ринок і його учасників.

9.2. Загальні принципи організації ринкового середовища.

9.3. Досвід побудови і функціонування енергоринків Західної Європи.

9.4. Системи договірних відносин на оптовому ринку електроенергії.

9.5. Основні принципи ціноутворення на енергоринку.

9.1. У загальному розумінні поняття «енергетичний ринок» можна трактувати як місце зустрічі продавця енергії та її покупця. Проте, якщо заглибитися у визначення терміна «енергетичний ринок», можна виділити широке та вузьке значення цього поняття.

У широкому розумінні енергетичний ринок означає сукупність осіб та організацій, які придбають товари та послуги, енергію з метою виробництва та споживання останньої. Таким чином, енергетичний ринок у широкому розумінні містить таких учасників ринку, як підприємства видобувачі паливно-енергетичних ресурсів, організації, що переробляють ці ресурси, постачальники кінцевої енергії, споживачі енергії, а також підприємства, що виготовляють товари та надають послуги, які забезпечують процес виробництва енергії (наприклад, основні фонди енергетики тощо).

У вузькому розумінні енергетичний ринок є сукупністю осіб та організацій, які придбавають енергію з метою її споживання. Зауважимо, що дане трактування терміна «енергетичний ринок» не містить як учасників ринку галузі енергетичної інфраструктури. Проте «споживання енергії» в цьому визначенні не означає лише кінцеве споживання енергії як такої, а також передбачає споживання одного виду енергії з метою перетворення її в інші види. Отже, учасниками енергетичного ринку у вузькому розумінні є споживачі кінцевої енергії, підприємства-видобувачі паливно-енергетичних ресурсів, виробники та перетворювачі енергії, постачальники кінцевої енергії.

У цілому, з урахуванням факту регулювання енергетичного ринку державою, учасниками енергетичного ринку є підприємства та організації, які видобувають, збагачують, переробляють паливно-енергетичні ресурси, виробники електричної, теплової, сонячної, вітрової видів енергії, споживачі енергії - підприємства, організації, установи, а також індивідуальні споживачі - фізичні особи, державні органи управління енергоринком, профспілки (рис. 9.1).

Рис. 9.1.Групи учасників енергетичного ринку

Енергетичний ринок України складається з таких основних ринків:

1) ринок нафти і газу, на якому з боку пропозиції сьогодні працюють майже 250 великих підприємств з кількістю працівників понад 231 тис. чол. Серед них: акціонерні товариства «Укрнафта», «Укргазвидобування», «Чорноморнафтогаз», «Укртрансгаз», Придніпровське підприємство магістральних нафтопроводів, підприємство магістральних нафтопроводів «Дружба», 6 нафтопереробних заводів. Керівництво господарською діяльністю державних підприємств нафтогазового комплексу здійснює НАК «Нафтогаз України»;

2) ринок вугілля, учасниками якого з боку пропозиції є близько 19 холдингових компаній з видобутку вугілля (137 шахт, 31 вуглезбагачувальна фабрика), 9 виробничих об'єднань з видобутку вугілля (39 шахт, 1 вуглезбагачувальна фабрика), 13 самостійних шахт, а також 274 підприємства допоміжної сфери (9 холдингових компаній - шахтобудівних, машинобудівних, транспортних, 21 науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут), з кількістю зайнятих понад 565 тис. осіб, у тому числі 365 тисяч працівників шахт;

3) ринок електроенергії, який з боку пропозиції налічує 8 регіональних електроенергетичних систем, що поєднані між собою системоутворюючими лініями електропередач. Розподіл електроенергії в системі здійснюють 24 обласні акціонерні електропостачальні компанії (обленерго) та компанії АР Крим, міст Києва та Севастополя. В Україні 48% електроенергії виробляють 14 ТЕС та 243 промислових ТЕЦ, 45,3% - 4 АЕС (13 енергоблоків), 6,7% - 7 ГЕС Дніпровського каскаду та Дністровська ГЕС-1.

Інші види енергії з альтернативних джерел не відіграють значної ролі в енергопостачанні України.

9.2. Формування загальних принципів організації ринкового середовища розглянемо на прикладі ринку електроенергії. Основними чинниками, що визначають принципи організації ринкового середовища в електроенергетиці, є:

• наявність оптового і споживчого (роздрібного) ринків електроенергії;

• принципова можливість існування різноманітних функціональних структур оптового ринку, обумовлених характером вертикальної і горизонтальної інтеграції його суб'єктів;

• залежність статусу учасників ринку, принципів його організації і ступеня конкуренції від глибини інтеграції окремих підрозділів електроенергетичного сектору (генерація, передача, розподіл).

Загалом під оптовим енергоринком розуміють ринок обміну енергією і потужністю між виробниками, перепродавцями, енергопостачальними організаціями та окремими великими споживачами, які складають організаційно і технологічно пов'язану єдність постачальників, покупців, посередників та організацій, що надають послуги із технологічної і комерційної взаємодії. Оптовий ринок може ґрунтуватися на різноманітних формах вертикальної і горизонтальної інтеграції. Діяльність енергоринку визначається системою економічних контактів між його учасниками, в основу яких покладено конкуренцію продавців і можливість вільного вибору покупцями постачальників електричної енергії.

Роздрібний ринок електричної енергії - це організаційно й технологічно об'єднані групи генеруючих, передавальних, розподільчих енергетичних організацій і споживачів. Характер відносин на роздрібному ринку може бути диференційований за рівнем напруги, характером навантаження, за географічними або адміністративно-територіальними ознаками, за надійністю електропостачання, за часом доби, днями тижня, сезонами року.

Світовий досвід ринкових перетворень в енергетиці свідчить, що незалежно від конкретної структури ринку принципи його формування повинні задовольняти загальні вимоги:

• ієрархічний принцип побудови технологічного управління й економічної координації;

• збереження єдиного енергетичного простору і системи оперативно-диспетчерського управління;

• забезпечення умов для «прозорості» функціонування ринку і чесної конкуренції між його суб'єктами;

• застосування заходів антимонопольного законодавства до учасників ринку, які є природними монополістами;

• придатність структурних перетворень в енергетичній галузі.

Світовий досвід формування ринкових відносин в енергетичному секторі відносно обмежений. У зв'язку з цим у кожній країні при створенні енергоринку наведені вище загальні принципи одержали свою конкретну реалізацію з урахуванням специфіки економічної і соціально-політичної ситуації.

Розробка принципів організації ринкового середовища в енергетиці України сьогодні має бути орієнтована на певний перехідний період з огляду на нерозвиненість і недосконалість ринкових методів управління в економіці країни в цілому. При цьому важливими моментами є доцільність ринкових перетворень у галузі. Функціонування енергоринку базується на взаємодії його учасників, що безпосередньо реалізують комерційні операції купівлі-продажу електричної енергії і потужності. Звичайно зазначені акти здійснюються або на основі довгострокових договорів, що укладаються учасниками ринку на визначений термін, або в реальному часі (так званий спот-ринок), на основі щоденних добових заявок, у яких указуються погодинні значення об'ємно-цінових показників пропозиції і попиту на електроенергію. На оптовому ринку купівля електроенергії здійснюється за вільними цінами, а відпуск покупцям має проводитися з мереж об'єднаної енергосистеми за єдиною ціною і на однакових умовах незалежно від статусу покупця, відомчої або галузевої належності, територіального розташування. На стадії формування енергоринку ці розрахунки повинні вестися відповідно до методики, розробленої органом, що здійснює контроль за діяльністю ринку.

Взаємозв'язок між двома формами ринкових відносин (терміновими й оперативними договорами) реалізується шляхом фінансових взаєморозрахунків між усіма суб'єктами договорів за фактично відпущений товар з урахуванням договірних і фактичних погодинних цін на розрахунковому часовому інтервалі.

9.3. Результати ринкових перетворень і лібералізації енергопостачання в Європі стають все суттєвішими. Збільшується ефективність виробництва і розподілу енергії, знижуються ціни, скорочується їх різниця в країнах - членах Європейського Союзу (ЄС), зменшується питома екологічна емісія, збільшується споживання газу як замінника вугілля. Проте порівняно низькі ціни на енергію можуть знизити стимули до її більш ефективного використання. Особливо це стосується великих споживачів. Цього можна уникнути, якщо зростатиме співробітництво енергосервісних компаній, промислових підприємств і енергетичних компаній, що намагаються утримати за собою великих споживачів. Крім цього, практично в кожній країні енергетичні компанії стали шукати будь-які можливості ведення своєї діяльності за межами традиційного ринку за допомогою глобалізації.

Директиви ЄС стосовно енергетичного ринку підштовхують урядові структури до зняття обмежень у питаннях виробництва енергії (скасовується статус монополії), скорочуючи тим самим ринки, захищені від конкуренції. Нове ринкове середовище заохочує найбільш ефективні і найменш екологічно небезпечні технології генерації.

Удосконалюючи технологічний процес, можна підвищити загальну ефективність енергетики й одночасно скоротити викиди в навколишнє середовище. Це досягається шляхом зниження втрат ресурсів, завдяки більш раціональному їх використанню (як результату зниження витрат, викликаному конкуренцією), зменшення загальної резервної потужності (як результату заохочення транснаціональних взаємозв'язків).

Подальша диференціація погодинних тарифів є одним із загальновідомих шляхів, що використовуються розподільчими і торговими компаніями з метою регулювання споживання. Вже сьогодні цей шлях активно застосовується у Великобританії, Швеції, Фінляндії. Все більшого поширення набувають «зелені» тарифи. Проте їх розповсюдження залежить від прибутків на душу населення і глибини розуміння споживачами екологічних проблем.

Сьогодні вже стало очевидно, що всі країни Європейської Союзу умовно можна розділити на дві групи: країни, де процес лібералізації енергетичної галузі проходить успішно, і група країн з уповільненою лібералізацією, які відкривають свої ринки на рівнях і тарифах, що відповідають мінімуму, обумовленому дире­ктивою ЄС. Друга група є досить численною (її сумарне споживання перевищує 40% загального споживання ЄС), відособлена територіально і, безсумнівно, чинить розслаблюючий вплив на лібералізовані держави.

Незважаючи на загальну тенденцію до приватизації, в енергетичній промисловості деяких європейських держав ще є високий відсоток підприємств, які перебувають у державній власності або непрямо контролюються державою. Наприклад, Франція поки що зберігає державну монополію, Португалія спочатку розділила державну енергетичну компанію ЕОР на 14 окремих підрозділів, та їх продаж приватним інвесторам відбувається при збереженні державою контролю над 50,6% акцій.

У більшості країн із розвиненою ринковою економікою застосовуються певні форми контролю або регулювання. Регулювання, здійснюване незалежним регулюючим органом, дозволяє зрівняти права всіх секторів енергетичної промисловості, споживачів і держави. Таке регулювання провадиться в межах визначених правових рамок. Правові форми необхідні для визначення функцій усіх суб'єктів ринку, встановлення прав і обов'язків регулюючого органу, створення бази для принципових управлінських рішень.

Регулюючий орган має бути незалежним. Він повинен забезпечити сторонам можливість рівноправної участі в обговореннях і ухваленнях рішень. Ця система має бути відкритою, щоб сторони могли пересвідчитися, що всі рішення приймаються об'єктивно, на основі адекватного аналізу.

Для успішного здійснення своєї діяльності регулюючий орган повинен мати повну і своєчасну інформацію. Найпростіше це питання вирішується, якщо існують стандарти, що визначають потік такої інформації. Більшість цих даних мають бути доступними для масового користування. У ситуації монополії обсяг даних, доступних для загального користування, повинен бути дуже високим: лише частина технічної інформації і плани майбутніх інвестицій мають бути конфіденційні. На відкритому ринку можуть застосовуватися додаткові обмеження, щоб запобігти будь-яким зловживанням інформацією. Природно, що в багатьох випадках регулюючий орган відчуває певний опір з боку регульованої галузі. Тому важливо, щоб була закладена правова основа, що дозволяє регулюючому органу впроваджувати рішення, які не суперечать чинному законодавству.

9.4. Взаємовідносини між учасниками енергоринку будуються на підставі договорів, що укладаються на різний термін, а також оперативних угод. Договори різняться за предметом угоди (постачання електричної енергії і потужності, постачання резервної потужності, транспортування електроенергії, координація комерційної діяльності, координація технологічної діяльності і т.д.), за тривалістю дії (довгостроковий, короткостроковий) та складом сторін, які беруть участь.

Проте основними предметами договорів, що укладаються на ринку, є постачання електроенергії і надання послуг з організації функціонування ринку, зокрема диспетчеризація технологічних процесів. Найчастіше договори укладаються безпосередньо між суб'єктами ринку без участі посередників.

Вважається, що на стабільно функціонуючому ринку значний обсяг угод припадає на довгострокові договори, які укладаються на термін не менше одного року. У більшості країн Західної Європи діють правила, які припускають, що довгостроковий договір вважається автоматично продовженим, якщо за три місяці до закінчення терміну угоди жодна із сторін не робить заяви про відмову від договору чи перегляду його умов. За короткостроковими договорами реалізується електроенергія, вироблена понад наявний договірний обсяг.

Договір про постачання резервної потужності повинен укладатися учасником ринку, що не має у своєму розпорядженні власних резервів.

Договір про транспортування електроенергії і потужності укладається кожним учасником ринку з відповідними енергокомпаніями із зазначенням умов оплати за підключення і транзит або передачу електроенергії.

Вартість передачі 1 кВт*год електроенергії визначається як частка від розподілу прогнозованого на розрахунковий період прибутку (витрати плюс прибуток), необхідного для утримання і розвитку системних мереж (або їх частини) на сумарний прогнозований за той же період обсяг купівлі електроенергії.

Найчастіше фактичний обсяг реалізації електроенергії не відповідає прогнозованому. Це обумовлює необхідність корекції виторгу в наступному розрахунковому періоді. Компенсація повинна також враховувати банківський відсоток за кредит. У принципі даний механізм необхідно передбачати і для інших грошових потоків, що циркулюють на ринку.

Сума прибутку, що належить кожній регіональній енергокомпанії, яка обслуговує свою ділянку системоутворюючої мережі ринку, складається із загального прибутку, одержуваного за використання транспортної системи оптового ринку. Вона пропорційна балансовій вартості основних фондів відповідної частини транспортної системи ринку. Послуги енергокомпаній за транзит електроенергії через їхні мережі оцінюються в рамках прямих домовленостей між постачальником і споживачем. Інвестування системної мережі здійснюється шляхом включення певної надбавки в ціну на електроенергію, що постачається з ринку. Ці розрахунки здійснюються за методикою, затвердженою органами державного управління, виконання якої гарантується уповноваженим контролюючим органом. Така методика повинна також визначати норматив витрат на утримання необхідного резерву потужності, забезпечення централізованого диспетчерського управління, утримання інфраструктурних органів ринку, здійснення необхідних виплат у бюджет, соціальні виплати і т.д.

9.5. Економічні відносини між суб'єктами ринку здійснюються як через систему договорів, так і через систему оперативних угод. Перша форма відносин здійснює стабілізуючий вплив на рівень цін на ринку, а друга підтримує рівень конкуренції, необхідний ринковому середовищу. Саме при цьому виявляються реальні поточні ціни на електроенергію.

Спеціалісти підкреслюють, що в період одночасної дії двох систем ціноутворення, щоб уникнути порушень умов «добросовісної» конкуренції, необхідно ввести певні обмеження, пов'язані з функціонуванням ринку. Зокрема:

• потужність і обсяг електроенергії, реалізовані за короткостроковими договорами, тобто за вільними цінами, для кожного виробника повинні складати фіксований розмір у відсотках від повного договірного обсягу постачання;

• мінімальний обсяг електроенергії, що відпускається виробником за довгостроковими договорами (за регульованими цінами), повинен бути прив'язаний до розміру реалізованої за договорами потужності. Це здійснюється шляхом визначення усередненого за місяць коефіцієнта заповнення добового графіка навантаження;

• перепродаж раніше придбаних за договорами будь-якої форми надлишкових кількостей електроенергії і потужності може здійснюватися за ціною, яка не перевищує тієї, що зафіксована в договорі.

Будь-який договір передбачає плату за потужність, де враховуються витрати на робочу і резервну потужність і частка необхідного прибутку, віднесена до постійних витрат, а також плату за електроенергію, де враховуються паливні витрати і частка необхідного прибутку, віднесена до цих витрат. Обидві складові можуть визначатися диференційовано для різних сезонів року, різних добових зон виробництва електроенергії (базисної, напівпікової, пікової), що дозволяє врахувати конкретні витрати для кожного часового інтервалу (сезону року і пори доби).

До переходу до цілком конкурентного ринку і відповідно до вільного визначення ціни на електричну енергію і потужність за довгостроковими договорами розрахунок поточних витрат проводиться постачальником на основі калькуляції витрат виробництва, разом із витратами на утримання необхідного резерву потужності, транспортування електроенергії системоутворюючими мережами і мінімально необхідного прибутку на розвиток виробництва. За короткостроковими договорами на оптовому ринку електрична енергія реалізується або постачальником (з обсягів власного виробництва) за вільною ціною, або покупцем (із невикористаних обсягів) за ціною, не вищою від купівельної.

На оперативному ринку товаром є тільки електроенергія, реалізована за вільною ціною. Ця ціна залежить від співвідношення «попит - пропозиція» і змінюється протягом доби.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
4. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
5. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
6. Біологічні основи мислительної діяльності.
7. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
8. Біохімічні основи розвитку витривалості
9. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
10. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
11. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
12. Вивчення основи слова і закінчення

Переглядів: 881