Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Персоналії

Архітектурні споруди

Терміни і поняття

Феодальна роздробленість -поділ держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.

Культура - сукупність матеріальних і духовних надбань людства, нагромаджених, закріплених й збагачених упродовж історії, передаваних від покоління до покоління.

Статут Володимира Мономаха - закони київського князя Володимира Мономаха, уміщені в «Руській правді». Мав 69 статей. Містив норми цивільного, кримінального та судового права.

Києво-Печерський патерик – пам’ятка літератури та історії Київської Русі, збірка оповідей про історію Києво-Печерського монастиря. Створений у першій чверті XIII ст. Основу книги становлять оповідання монаха Полікарпа, написані в 1223-1233 pp., житіє Феодосія Печерського, яке уклав Нестор Літописець у 1108 р. У збірці йдеться про створення монастиря, про київських князів, художників, будівничих.

Монголо-татарське ярмо - влада монгольських ханів на східнослов’янських землях у XIII-XV ст. Було встановлене внаслідок нашестя орд Батия. Повністю повалене в 1480 р.

Золота Орда - монгольська держава, заснована на початку 40-х pp. XIII ст. ханом Батиєм. До її складу входили Західний Сибір, Північний Кавказ, Крим та інші землі. Руські князівства платили данину. Столиця - Сарай-Бату. Проіснувала до XV ст.

· Мозаїчна композиція «Євхаристія» з Михайлівського Золотоверхого собору. 1108–1113 рр.

· Холмська ікона Богородиці (візантійська традиція). ХІ ст.

  • Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими (початок ХІІ ст.)

· Успенський собор у Володимирі. 1161 р. Реконструкція.

· П’ятницька церква в Чернігові. Кінець ХІІ ст.

Позначати на картосхемі:

 

1) Київське, Чернігівське, Переяславське князівства; 2) напрямки походів монголів у південно-західні руські землі.

 

Іван Ростиславич Берладник (?-1162 рр.). Князь, один з представників галицького княжого роду Ростиславичів. Син перемишльського князя Ростислава Володаревича. Після смерті батька одержав у володіння м. Звенигород (на р. Білці). В 1141 р. розпочав війну зі своїм дядьком Володимирком Володаревичем. У результаті невдалої спроби зайняти галицький княжий стіл у 1144 р. був позбавлений Звенигородського удільного князівства. Зазнавши поразки, утік на землі нижнього Дунаю, де з 1146 р. згадується як князь берладський (назва походить від м. Берладь, що лежало на однойменній річці - лівій притоці Серету). Згодом подався до Києва, де служив при дворі князя Всеволода Ольговича та його брата Святослава. В 1158 р. Берладник знову на Дунаї, де, організувавши загони половців та берладників, у наступному році вирушив у похід проти галицького князя Ярослава Осмомисла. Маючи 6-тис. військо, обложив головне місто Галицького Пониззя - Ушицю, але, незважаючи на підтримку місцевого населення, зазнав поразки. Подався до Києва, а згодом - до Греції, де в 1162 р. був отруєний у м. Солуні (Салоніки).

 

Ярослав I Володимиркович Осмомисл(1130-і - 1187 рр.). Князь галицький (1153-1187 рр.), син галицького князя Володимирка Володаревича. Літопис вперше згадує його під 1150 р. у зв’язку з одруженням з Ольгою, дочкою князя Юрія I Долгорукого. Названий в «Слові о полку Ігоревім» - Осмомислом (що має вісім смислів, тобто розумний, мудрий).

 

Роман Мстиславич (? – 1205 рр.).Галицько-волинський князь (з 1199 p.). Син волинського князя Мстислава Ізяславича. У 1199 р. об’єднав Галицьке та Володимиро-Волинське князівства. Вів боротьбу проти половців і литовських феодалів.

 

Данило Галицький (1201-1264 рр.). Волинський і галицький князь. Син Романа Мстиславича. Об’єднав Волинь, заволодів Галичем та Києвом. Брав участь у битві на р. Калці. За його князювання були побудовані міста Львів та Холм. Єдиний князь, який хоч і був під владою Золотої Орди, фактично не підкорився монгольським ханам.

 

Князь Лев Данилович (бл.1228 - бл.1301 рр).Галицький князь. Після смерті Данила Галицького в 1264 р. успадкував Перемишльське князівство і Львів, після 1269 р. - Галич, Белзьке, Холмське і Дрогобицьке князівства.

 

Юрій I Львович(1252 (57)) - 18 березня 1308 рр.). Князь Белзький (1264-1301 рр.), князь Галицько-Волинський (1301-1308 рр.), Король Руський, син Льва I Даниловича і Костанції Угорської. Спочатку князював на Холмщині і Підляшші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав всі землі Галицько-Волинського королівства зі столицею у Володимирі та успадкував від нього королівський титул. За володарювання Юрія I Львовича Польща відвоювала у Руського королівства Люблінську землю у 1302 р., а Угорщина - частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинська держава зазнала розквіту і економічного добробуту. Юрій Львович титулував себе «королем Русі, князем Володимирії», його держава користувалася добрими міжнародними зв’язками. Зокрема Юрій I Львович тримав союз з Куявською лінією польських князів, був одружений з Ефимією, сестрою Владислава I Локетка. Його заходами засновано в 1303 р. Галицьку митрополію, до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемишльська, Луцька, Холмська, Турівська. Після смерті Юрія Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського королівства.

 

Ю́рій II Болесла́в Тро́йденович(бл. 1306 - 7 квітня 1340 р.). Галицько-волинський князь (1325-1340 рр.), король Руського королівства. Син мазовецького князя Тройдена I і Марії, дочки Юрія I Львовича. Будучи католиком, прийняв православну віру й ім’я Юрій. Намагаючись протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом і Литвою. Робив спробу повернути Люблінщину, яку в 1303 р. захопила Польща. Юрій II Болеслав був у 1331 р. одружений з донькою великого князя литовського Гедиміна Офкою-Евфимією. Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво. Ці заходи Юрія II Болеслава підривали значення місцевої аристократії.

Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для активної агітації, а й до активних насильницьких дій. У 1340 р. бояри організували проти Юрія II Болеслава змову і отруїли його у Володимирі. Разом з тим за Юрія в 1331 р. знову відроджується галицька митрополія, очолена митрополитом Гаврилом.


Читайте також:

  1. Персоналії
  2. Персоналії
  3. Персоналії
  4. Персоналії
  5. Персоналії
  6. Персоналії




Переглядів: 633

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Персоналії | Персоналії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.