Персоналії

Національно-визвольна війна українського народу

Терміни і поняття

Літопис - давній історичний твір, у якому опис подій провадився за роками. Ці твори є цінними джерелами для вивчення історії та мають важливе літературно-художнє значення.

Бурса - гуртожиток для бідних студентівтів при середньовічних університетах, який утримувався частково за кошти університету, частково за пожертвування, зібрані студентами.

Архітектурні споруди та пам’ятки образотворчого мистецтва

- Ікона «Христос перед Пілатом» М. Петрахновича з Успенської церкви у Львові.

- Ікона «Святий Миколай» з київської церкви Святого Миколая Набережного.

- Замок у Підгірцях (Львівщина) 1630-1640-і рр.

- Троїцький Межиріцький монастир-фортеця поблизу Острога.

проти польського панування 1648-1657 pp.

Богдан-Зиновій Хмельницький (1595-1657 рр.). Державний діяч, дипломат, полководець, гетьман (1648-1657 pp.) Народився в сім’ї чигиринського сотника М. Хмельницького. Спочатку навчався в Київській братській школі, потім - у єзуїтській колегії у Львові. Обдарований від природи, був вельми освіченою для свого часу людиною: крім української, знав польську, російську, латинську, турецьку, татарську й французьку мови. Здобувши освіту, вступив до козацького війська, у складі якого брав участь у війні Польщі з Туреччиною 1620-1621 pp. У битві під Цецорою у вересні 1620 р. потрапив у турецький полон, де перебував два роки. Після визволення з полону повернувся на Запоріжжя, згодом брав участь у морських походах козаків проти Туреччини. Повернувшись із переможних походів, одружився, одержав чин чигиринського сотника, а з часом - писаря всього реєстрового війська. Брав активну участь у повстаннях Тараса Федоровича, Павла Бута, Якова Острянина й Дмитра Гуні. За участь у козацько-селянському повстанні 1637 р. був позбавлений посади писаря й призначений чигиринським сотником.

Б. Хмельницький був знаний не тільки як військовий, але і як політичний діяч. Він неодноразово їздив з козацькими посольствами до польського короля й сейму зі скаргами на тяжке становище українського народу, виступав на захист його прав; польський король Владислав IV посилав його для надання Франції допомоги у війні з Іспанією (1646 р. 2400 козаків виїхали до Франції, де відзначилися при взятті фортеці Дюнкерк).

Після повернення з Франції Б. Хмельницький пережив страхітливу особисту трагедію: чигиринський підстароста Данило Чаплинський захопив родовий хутір Хмельницьких Суботів, забив до смерті його десятилітнього сина й викрав дружину.

Іван Барабаш (?-1648 рр.).Військовий осавул реєстрового козацького війська. Протягом останніх років життя обіймав посаду військового осавула реєстрового козацького війська. Навесні 1646 р. у складі козацької делегації разом з І. Караїмовичем і Б. Хмельницьким їздив до Варшави, де велися таємні переговори з польським королем Владиславом IV Вазою про участь козаків у війні проти Туреччини. Навесні 1648 р. разом з полковником М. Кричевським, Вадовським та військовим осавулом І. Караїмовичем очолював загін реєстрових козаків, що був висланий польським урядом для придушення повстання на Запоріжжі, яке поклало початок Національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 pp. Убитий козаками з його загону, що були прихильниками Б. Хмельницького.

Филон (Пилип) Джалалій (Джелалій, Джеджалій, Джулай) (?-?).Український військовий діяч. Походив з татарського роду, до початку війни служив козацьким сотником Переяславського полку. У квітні 1648 р. він разом з черкаським сотником Б. Товпигою очолив повстання реєстрових козаків у Кам’яному Затоні. У 1648 р. був призначений кропивнянським (ічнянським) полковником, брав участь у Жовтоводській битві 1648 р., Корсунській битві 1648 р., Пилявецькій битві 1648 р., Зборівській битві 1649 р.

Дуже швидко став одним з найближчих сподвижників Б. Хмельницького, виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана. У жовтні - листопаді 1648 р. українська дипломатична місія, очолювана Ф. Джалалієм, уклала з Османською імперію договір, за умовами якого Україна визнавалася самостійною державою, і кримським татарам заборонялося нападати на українські землі. У вересні 1650 р. він очолював українське посольство до молдовського господаря Василя Лупула.

Під час Берестецької битви 1651 р. козаки обрали Ф. Джалалія наказним гетьманом, потім гетьман призначив його генеральним осавулом, але після 1654 р. доля Ф. Джалалія невідома.

Мартин Небаба (?-1651 р.).Народився в кінці XVI ст. в м. Коростишеві. Замолоду перебував на Запоріжжі, деякий час був отаманом. У травні 1648 р. очолив народне повстання проти польської шляхти на Чернігово-Сіверщині, став організатором і першим полковником Борзнянського полку, а з початку 1649 р. - чернігівським полковником. Улітку 1649 р. за дорученням Б. Хмельницького командував українськими військами в Білорусі, був учасником Пилявецької битви 1648 р. та походу козацьких військ у Галичину, у жовтні 1648 р. очолював авангард української армії під час походу на Замостя. На початку 1649 р. став наказним гетьманом лівобережних полків. На чолі свого полку брав участь у Зборівській облозі та Зборівській битві 1649 р., виступав проти укладення Зборівського мирного договору.

Загинув М. Небаба в нерівному бою з численнішими силами ворога під Ріпками поблизу Лоєва 6 липня 1651 р. За переказами, Януш Радзивілл, вражений його мужністю, наказав над місцем його поховання насипати високу могилу.

Іван Гиря (Гира) (?-1655 р.).У 20-30-х pp. XVII ст. І. Гиря став запорізьким полковником і військовим суддею, згодом приєднався до Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 pp., під час якої він очолював білоцерківський полк. Незважаючи на те, що брав участь у багатьох битвах проти польських загарбників, загинув він не від ворожої кулі чи шаблі, а помер під час епідемії чуми в Умані.

Нестор (Станіслав) Морозенко (Мрозовецький) (?-1649 р.).Видатний український військово-політичний діяч часів Хмельниччини. Походив зі шляхетського роду з Теребовлі, здобув блискучу освіту: навчався в Краківському й Падуанському університетах, деякий час перебував при королівському дворі. Майбутній козак вільно володів польською, німецькою, французькою й латинською мовами. У 1638 р. став полковником реєстрового козацтва. На початку Національно-визвольної війни українського народу 1648-1657 pp. приєднався до української армії. Улітку 1648 р. разом з М. Кривоносом та І. Ганжею очолив повстанський рух проти польських загарбників на Поділлі й Волині; відзначився в Пилявецькій битві 1648 р. У 1649 р. був призначений корсунським полковником. Під час Збаразької облоги 1649 р. він очолював козацьку кінноту; тут і загинув під час одного з боїв.

Кіндрат Бурляй (Бурлій, Бурлай) (?-? рр.).Походив з козацької родини; коли підріс, і сам подався в козаки. На чолі козацьких загонів здійснив ряд удалих морських походів, а в 1624 р. здобув Сіноп. Відважний козак був учасником Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-1657 pp., у якій він воював на посаді гадяцького полковника. Виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана: наприкінці березня - квітня 1648 р. разом з Б. Хмельницьким вів переговори з кримським ханом Ісламом-Гіреєм III про утворення українсько-татарського військового союзу для боротьби проти Речі Посполитої; у березні - травні 1653 р. разом із С. Мужиловським провадив дипломатичні переговори з царським урядом у Москві; 1655 р. спільно з С. Мужиловським та Д. Греком очолював українське посольство до Швеції, яке вело переговори зі шведським королем Карлом X Густавом. Під час війни декілька разів призначався наказним гетьманом. Доля Кіндрата Бурляя після смерті Богдана Хмельницького невідома.

Данило Нечай (?-1651 р.).Походив з українського шляхетського роду на Київщині, за іншими даними - з Поділля; козакував із 40-х pp. XVII ст. На початку Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. став козацьким полковником, напередодні Пилявецької битви 1648 р. очолював гарнізон м. Старокостянтинова. Під час походу української армії в Галичину за дорученням Б. Хмельницького здобув замок у Бродах, брав участь в облозі Замостя. За деякими даними, у грудні 1648 р. Д. Нечая призначили київським полковником, на початку 1649 р. він був обраний полковником Брацлавського полку. У травні 1649 р. полк Д. Нечая утримував Меджибіж до підходу головних козацьких сил під командуванням М. Кричевського. Відзначився під час Збаразької облоги 1649 р. та Зборівської битви 1649 р., активно виступив проти укладення Зборівського мирного договору 1649 р., вимагаючи продовження боротьби з польськими загарбниками. Відмовлявся впустити шляхту до маєтків і контролював територію по лінії Сатанів - Бар - Студениця (на Дністрі). У вересні 1650 р. очолював козацькі полки, які розбили військо Василя Лупула й здобули столицю Молдови м. Ясси, примусивши молдовського господаря укласти союзний договір з Гетьманщиною. Загинув 20 лютого 1651 р. в бою з польськими військами під командуванням М. Калиновського і С. Лянцкоронського, обороняючи Красне на Поділлі. За деякими даними, похований Д. Нечай біля Черемошного.

Іван Богун (?-1664 р.). Походив з родини українських шляхтичів. Замолоду втік на Запорізьку Січ. Був учасником визвольних, повстань у 1637-1638 pp., брав умасть у всіх битвах Національно-визвольної війни 1648-1657 pp. У березні 1651 р. разом із С. Височаном керував обороною Вінниці; особливо відзначився в Берестецькій битві 1651 р., під час якої зумів організувати оборону козацького табору, а пізніше вивести українську армію з оточення. 1655 р. керував героїчною обороною Умані. У 1658 р. брав активну участь у придушенні заколоту М. Пушкаря та Я. Барабаша.

І. Богун - людина, яка непохитно стояла на позиціях української державності, була противником як промосковської, так і пропольської орієнтації українських гетьманів. У січні 1654 р. разом з деякими іншими полковниками відмовився присягнути на вірність московському царю, а пізніше, 1659 р., висловлював претензії Ю. Хмельницькому за укладення Переяславських статей.

1662 р. І. Богуна ув’язнили поляки у фортеці Мальборк (Марієнбург). Та на початку 1663 р. король Ян II Казимир звільнив його й доручив командування правобережними козацькими полками. У 1663-1664 pp. видатний полководець брав участь у поході гетьмана П. Тетері на території Лівобережної України.

У лютому 1664 р. І. Богуна схопили поляки. 27 лютого 1664 р. він був розстріляний біля Новгорода-Сіверського.

Іван Золотаренко (?-1655 р.). Брат Василя Золотаренка й Ганни - третьої дружини Б. Хмельницького. Походив з міщан Корсуня. У серпні - жовтні 1651 р. в складі українського посольства вів переговори з царським урядом у Москві, брав участь у Батозькій битві 1652 р. На початку 1652 р. став полковником корсунським, а в 1653 р. (за іншими даними - в липні 1652 р.) - ніжинським. У травні 1654 р. був призначений Б. Хмельницьким сіверським наказним гетьманом. Очолив 20-тис. українську армію, яка воювала проти польсько-литовських військ на північноукраїнських землях і в Білорусі. У червні - вересні 1654 р. козацькі полки під його командуванням визволили Гомель, Черченськ, Новий Бихів. Активні воєнні дії козаків, очолюваних наказним гетьманом, примусили об’єднані польсько-литовські сили під командуванням Я. Радзивілла і Гонсевського відмовитися від наступальних операцій у районі Могилева. На визволених з-під польської влади білоруських землях за згодою й підтримкою місцевого населення запроваджував козацький устрій, що призвело до конфлікту з московським командуванням. У серпні - вересні 1655 р. українські війська під його проводом перейшли Німан і здобули Ліду, Новогрудок та Несвіж. 1655 р. під час одного з боїв під Старим Биховом І. Золотаренко був смертельно поранений.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Персоналії	\|	Терміни і поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.