Персоналії

Дмитро Вишневецький (Байда) (?-1563 р.).Перший з достовірно відомих козацьких гетьманів (1552-1563 pp.). Походив зі старовинного волинського роду Гедиміновичів, володів земельними маєтками в Кременецькому повіті. У 1550-1553 pp. майбутній гетьман був старостою Черкаського й Канівського повітів. Близько 1552 р. (за іншими даними 1554-1555 pp. або навіть 1556 р.) згуртував кілька сотень козаків для боротьби з татарами й збудував на острові Мала Хортиця замок, який став прототипом Запорізької Січі. В 1554 р. Сигізмунд II Август знову призначив Д. Вишневецького старостою канівським і черкаським. У 1557-1558 pp. Байда відбивав напади кримських татар, очолюваних ханом Девлет-Гіреєм І, на Хортицю. У жовтні 1557 р. під проводом свого гетьмана козаки здобули турецьку фортецю Іслам-Кермен, звідки вивезли всі гармати на Хортицю. Д. Вишневецький спробував організувати союз держав з Польщею та Московією для боротьби проти Туреччини й Кримського ханства. На початку 1559 р. під його проводом був здійснений вдалий похід у Крим, у результаті якого визволено з полону кілька тисяч українських бранців. У червні того ж року запорожці під проводом Байди напали на турецьку фортецю Азов.

У 1563 р. втрутився в боротьбу за молдовський престол. У бою під Сучавою очолюваний ним 4-тис. козацький загін зазнав поразки від військ іншого претендента Стефана IX Томші. Д. Вишневецький був узятий у полон і виданий турецькому урядові. Після жорстоких катувань Байду за наказом султана Сулеймана II скинули з вежі на залізні гаки, вмуровані в прибережну стіну в Константинополі, на яких він і помер.

Криштоф Косинський (?-1593 р.). Гетьман запорізьких козаків, за походженням дрібний шляхтич з Підляшшя. З 1586 р. перебував на Запорізькій Січі, займав важливі військові посади. В 1591 р. був обраний запорізьким гетьманом. Очолював перше велике козацьке повстання 1591-1593 pp. проти Польщі. Загинув в одному з боїв з польськими військами (за іншими даними, підступно вбитий під час переговорів з черкаським старостою князем О. Вишневецьким).

Северин Наливайко (бл. 1560-1597 рр.).Козацький ватажок, народився в Гусятині на Поділлі в родині ремісника-кушніра. В юнацькі роки ходив у походи проти турків і татар до Криму й Молдови, брав участь у морських експедиціях козаків. Це загартувало його характер, збагатило досвідом військової науки.

Повернувшись до Острога, вступив до війська магната Острозького, під час служби в якому став свідком поразки повстання К. Косинського. За наказом брацлавського старости А. Калиновського, у С. Наливайка відібрали землю, а батька закатували.

Станіслав Жолкевський (1547-1620 рр.). Польський коронний гетьман, канцлер. Протягом 1594-1596 pp. очолював польські війська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом С. Наливайка. У 1601-1602 pp. керував воєнними діями польської армії проти шведів у Лівонії, участь у яких брали й запорізькі козаки під проводом С. Кішки та І. Куцковича. У 1607 р. розбив заколотників на чолі з М. Зебжидовським, які виступили проти Сигізмунда III Вази. З 1608 р. - київський воєвода. У 1610 р. розгромив війська В. Шуйського і захопив Москву. У 1611-1620 рр. керував воєнними діями польсько-української армії проти турків на Поділлі. Під час Хотинської війни 1620-1621 pp. війська, які він очолював, були розбиті в битві під Цецорою. Сам С. Жолкевський у цій битві загинув.

Самійло Кішка (?-1602(1620) рр.).Український козацький гетьман родом з Брацлавщини. Під час одного з морських походів на турків 70-х pp. XVI ст. потрапив у полон і протягом наступних 25 років був невільником на турецькій галері. Проте волелюбний козак не змирився зі своїм становищем. У 1599 р. під час перебування турецького корабля біля м. Євпаторії екіпаж зійшов на берег, С. Кішці вдалося дістати ключі й відімкнути ланцюги в’язнів. Коли турки повернулися на корабель, невільники перебили команду, захопили галеру й з гучною славою повернулися на Запоріжжя. С. Кішку обрали козацьким гетьманом. Від польського уряду він зміг домогтися відновлення багатьох привілеїв та вільностей козацьких, утрачених після придушення виступів К. Косинського та С. Наливайка.

В 1600 р. польський король розпочав війну зі Швецією й послав гінців до С. Кішки просити допомоги. Очоливши чотири козацьких полки, гетьман вирушив у похід. У цій війні козаки зазнали великих утрат, загинув і сам полководець.

Петро Сагайдачний (1570-1622 рр.).Гетьман (1610-1622 pp.). Походив з дрібного православного шляхетського роду Галичини. Народився в невеликому містечку поблизу Самбора, навчався в славетній Острозькій академії. В 1601 р. він вступив до запорізького війська. Прізвисько «Сагайдачний» (на думку істориків, походить від слова сагайдак - футляр на лук і стріли, обтягнутий шкірою дикого козла) майбутній гетьман отримав не випадково, оскільки з-поміж усіх наук, які він вивчав в Острозі, його найбільше приваблювала військова справа.

Михайло Дорошенко (?-1628 рр.).Визначний політичний і військовий діяч початку XVII ст., козацький гетьман (1622-1628 pp. з перервами). Козацький полковник М. Дорошенко брав участь у поході гетьмана П. Сагайдачного на Москву 1618 р., у Хотинській війні 1620-1621 pp.

Коли в 1622 р. його обрали гетьманом замість О. Голуба, він здійснив вдалий похід на Перекоп. У 1625 р. М. Дорошенко брав участь у національно-визвольному повстанні під проводом М. Жмайла; після бою біля Курукового озера 5 листопада 1625 р. був знову обраний гетьманом. Свою політику гетьман намагався вести так, щоб зменшити протистояння між козаками та польським урядом, йому вдалося уникнути участі козацьких військ у польсько-шведській війні.

Восени 1626 р. козацькі війська, очолювані М. Дорошенком, розгромили велику кримську орду під Білою Церквою. Навесні 1628 р. він, виконуючи умови укладеного 24 грудня 1624 р., а згодом поновленого, договору про взаємодопомогу між Військом Запорізьким і Кримським ханством, очолив похід козаків у Крим на допомогу ханові Магмед-Гірею і канчі Шагін-Гірею, які вели боротьбу проти ставленика Туреччини Джанібек-Гірея. Під час однієї з битв 1628 р., що відбулася поблизу Бахчисарая (за іншими даними - Кафи), М. Дорошенко загинув.

Дмитро Гуня.Про Д. Гуню, видатного керівника селянських повстань 1637-1638 pp., майже немає відомостей. Дослідники не знають ані де, ані коли він народився, ні навіть ким він був до того, як прийшов на Запорізьку Січ; що з ним трапилося після повстань під проводом Я. Острянина та П. Бута також не відомо.

Д. Гуня брав участь у народному повстанні проти польських поневолювачів під проводом П. Павлюка. Після поразки повстанців у грудні 1637 р. під Кумейками та Боровицею частина козаків на чолі з Д. Гунею і К. Скиданом відступила на Запоріжжя.

У кінці 1637 р. був обраний гетьманом. На початку 1638 р. козаки, яких він очолив, розбили польський каральний загін ротмістра Мелецького, що мав на меті знищити Запорізьку Січ. Навесні 1638 р. гетьман на чолі із запорожцями приєднався до повстання під проводом Я. Острянина. У травні 1638 р. після бою під Жовнином частина повсталих на чолі з Я. Острянином виступила в Слобідську Україну. 17 червня 1638 р. козаки під проводом Д. Гуні, якого знову обрали гетьманом, відійшли з-під Жовнина до гирла р. Сули, де в неї впадає р. Старець. Повстанці збудували добре укріплений табір і протягом майже двох тижнів відбивали всі атаки польських військ під командуванням М. Потоцького. Через нестачу харчів, фуражу й знесилення людей повстанці змушені були розпочати переговори з польським командуванням. Д. Гуня з частиною козаків відступив на Запоріжжя, а в 1640 р. він очолював похід запорожців на Крим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Терміни і поняття	\|	Персоналії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.