Персоналії

Культура України у XVI - першій половині XVII ст.

Терміни і поняття

Хортиця (колишня Велика Хортиця) - острів на Дніпрі нижче від дніпрових порогів. Був важливим стратегічним опорним пунктом козаків. До 1775 р. входив до запорізьких володінь. З 1965 р. державний історико-культурний заповідник.

Січ - укріплене місто козаків, лежало за дніпровими порогами на островах. Перша Січ виникла на о. Мала Хортиця. Заснована Дмитром Вишневецьким.

Клейноди - відзнаки козацького війська, що використовувалися в XVI-XIX ст. Уперше клейноди Військові Запорізькому надав польський король Стефан Баторій у 1576 р. Серед них була хоругва, бунчук, булава та печатка з гербом, на якому зображено козака з самопалом. Згодом до клейнодів зарахували також перначі, значки, палиці, литаври та ін. Найвищою ознакою влади була булава, яку носив український гетьман та отаман Запорізької Січі.

Пам’ятки образотворчого мистецтва

- Портрет князя Криштофа Збаразького. Після 1622.

- Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». 1622.

Позначати на картосхемі:

1) українські землі, що входили до складу різних держав у зазначений період;

2) воєводства Речі Посполитої на українських землях.

Петро Могила (1596-1647 рр.).Визначний український культурний і церковний діяч. Нащадок молдавського господаря Симеона. Освіту здобув у Львівській братській школі, вивчав теологію в Паризькому університеті. Згодом служив у польському королівському війську.

В 1625 р. під впливом Йова Борецького прийняв чернецтво, 1627 р. став архімандритом Києво-Печерської лаври, а з 1632 (за іншими даними 1633 р.) - митрополитом київським. Відстоював права української православної церкви.

Значну увагу приділяв розвитку культури: за його підтримки були відреставровані Софійський собор, будинки Києво-Печерського монастиря, 1635 р. розкопано зруйновану татаро-монголами Десятинну церкву. 1635 р. відкрив друкарні в Довгому Полі, чим відновив румунське книгодрукування, а 1641 р. - в Яссах. Помер в Києві. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

П. Могила є автором ряду богословських творів, серед яких: Учительне Євангеліє (1616 р.), Служебник (1629,1639 pp.), «Хрест Христа Спасителя» (1632 р.), численні полемічні праці та проповіді.

Інокентій Гізель (бл. 1600-1683 рр.).Учений-богослов, історик, просвітитель і церковний діяч. Народився в Пруссії, 1642 р. закінчив Києво-Могилянську колегію, згодом деякий час навчався за кордоном. Після повернення в Україну за дорученням П. Могили керував Печерською друкарнею. У 1645-1650 pp. працював професором, а з 1646 р. - ректором Києво-Могилянської колегії, де читав курси філософії, психології та ін. 1656 р. став архімандритом Києво-Печерської лаври. Помер у Києві.

І. Гізель був одним з найосвіченіших діячів в Україні XVII ст. Його перу належать філософсько-богословські праці: «Твір про всю філософію» (1645-1647 pp.), «Мир з Богом людині» (1669 р.) та полемічний трактат «Правдива віра» (1668 р.). 1661 р. І. Гізель брав участь у редагуванні «Києво-Печерського патерика».

Іван Вишенський (між 1545 і 1550 - між 1621 і 1633 рр.).Народився в м. Судова Вишня, тепер Львівської обл. Для свого часу був дуже високоосвіченою людиною, брав участь у діяльності Львівського братства, жив у Луцьку, потім - в Острозі. Наприкінці 1580-х pp. на знак протесту проти засилля шляхти пішов з України і протягом 40 років перебував на Афоні, який у ті часи був центром православного чернецтва на Сході. Прийнявши чернецтво, поселився в печері, став схимником-анахоретом.

Перебуваючи в далекій Греції, творив і посилав в Україну свої пристрасні твори (послання), адресовані до князя К. Острозького, до братств, священиків і всіх українців. 1604 р. І. Вишенський приїжджав в Україну і жив у Манявському Скиті, в Унівському монастирі, у Львові. 1606 р. повернувся на Афон.

Мелетій Смотрицький (1578 (1572) – 1633 рр.).Визначний український церковний, культурний, освітній діяч, письменник-полеміст, філолог. Освіту здобув в Острозькій академії і Віленській єзуїтській колегії. Мав ступінь доктора медицини. У 1618-1620 pp. - викладач і ректор Київської братської школи, з 1620 р. - православний полоцький архієпископ. Протягом 1623-1626 pp. подорожував по Греції й Палестині. 1627 р. прийняв унію і до кінця життя перебував у Дерманському монастирі на Волині.

У 1608-1623 pp. написав низку полемічних трактатів польською мовою в оборону православ’я, де відстоював гідність, права, звичаї, культуру та віру українців і білорусів; у 1628-1629 рр. видав твори, де відмовився від антиунійних виступів. Найвизначніший твір - посібник для братських шкіл «Граматика» (1616 р.), що вперше внормувала церковнослов’янську мову. «Граматика» - один з найвизначніших творів старожитнього слов’янського мовознавства. До першої чверті XIX ст. вона була основним підручником церковнослов’янської мови, який витримав багато видань. Праця справила вплив на розвиток мовознавства в Сербії, Болгарії, Румунії. «Граматику» знали в країнах Західної Європи в латинських перекладах, що свідчить про її загальноєвропейське визнання. Завдяки М. Смотрицькому українська філологія стала помітною галуззю європейської науки старожитньої доби.

Лазар Баранович (бл. 1620-1693 рр.).Видатний церковний, політичний, літературний діяч, освітянин і меценат. Навчався в Київській братській школі, у 40-х pp. XVII ст. був одним з перших професорів Київської колегії. Підготовку до викладання пройшов за кордоном (за сприяння П. Могили) у колегіумах Вільна (Литва) і Каліша (нині Польща). Упродовж 1650-1657 pp. - ректор Київської колегії. 1657 р. висвячений на чернігівського архієпископа. Деякий час виконував обов’язки київського митрополита. Перу Л. Барановича належать казання (проповіді), вірші, полемічні трактати, у яких він висловлювався за незалежність українського духівництва від московського патріарха, тому не погодився висвятитися на митрополита в Москві.

Павло Римлянин (?-1618 р.).Народився в Римі. Уперше згадується в церковних книгах Львова 1585 р. Був членом цеху будівничих у Львові у 1585-1616 pp., 1589 р. став молодшим цеховим майстром, а з 1595 р. - старшим.

У творчості П. Римлянина поєднувалася архітектура італійського Відродження з місцевими архітектурними мотивами. У 1591-1598 pp. будував Успенську (Волоську) церкву, будівництво якої завершували А. Прихильний і В. Купинос у 1598-1631 pp. З 1595 р. зодчий працював разом з П. Щасливим на будівництві костьолу та монастиря бенедиктинок у Львові. У 1600 р. розпочав будівництво костьолу бернардинів, яке з 1619 р. очолив А. Прихильний і закінчив 1630 р. 1618 р. П. Римлянин збудував каплицю Кампіанів у Львові, а також брав участь у будівництві парафіяльного костьолу й замку в Жовкві. Помер у Львові.

Федір Сенькович (?-1631 р.).Один з провідних художників львівської малярської школи. Народився в с. Щирці в родині маляра, 1602 р. переселився до Львова. Підтримував тісні стосунки зі Львівським Успенським братством. З осені 1616 р. почав працювати над іконостасом і плащаницею Успенської церкви, які завершив у період від осені 1628 р. до весни 1630 р. До першого етапу праці Ф. Сеньковича належить «Воскресіння - Зішестя до пекла», до другого - «В’їзд до Єрусалима», «Воскресіння Лазаря» (обидві зроблені в Успенській церкві), а також храмове «Успіння», «Благовіщення» й «Стрітення» в церкві у Великих Грибовичах біля Львова.

Крім робіт для Львівського братства, виконував замовлення для львівського цеху золотарів (корогва 1617 р.), магістрату (ікони для міських воріт 1628 р.), львівського старости Станіслава Боніфація Мнішка, підканцлера Томаша Замойського, луцького греко-католицького єпископа Єремії Почаповського. 1617 р. Ф. Сенькович був радником під час перебудови та оздоблення міської ратуші. Його учнями були Микола Муха, Гаврило Слонь (Кузьмич), Андрій Попович (Калатайко) і, можливо, Іван Корунка та Микола Мороховський-Петрахнович, який очолив майстерню Ф. Сеньковича після його смерті. Помер у Львові.

Борецький Іван Матвійович, чернече ім’я Йов (1560 - 2 березня 1631 р.). Український церковний, політичний і освітній діяч, Митрополит Київський, Галицький і всієї Руси (1620-1631 рр.), педагог, ректор Львівської братської школи, перший ректор Київської братської школи, полеміст, святий, письменник. Духовний та політичний наставник Петра Могили.

Народився у селі Бірча (Галичина) в сім’ї Матвія Борецького, дрібного українського шляхтича. Навчався у Львівській братській школі й Краківському університеті. З 1604 р. - викладач латинської й грецької мов Львівської братської школи. 1604-1605 рр. - ректор. 1610-1615 рр. Й. Борецький - священик Київської Воскресенської церкви на Подолі, де заснував парафіяльну школу. Мав власний двір на Подолі. Входив до вченого гуртка архімандрита Києво-Печерської Лаври Є. Плетенецького.

Й. Борецький - один із засновників Київського братства та Київської братської школи, її професор й перший ректор (1615-1618 рр.).

У грудні 1619 р. Й. Борецький і його дружина Никифора Федорівна Чеховичевна прийняли чернечий постриг. Й. Борецький став ігуменом Київського Михайлівського Золотоверхого монастиря, Никифора, за переказом, - ігуменею Київського Богословського монастиря (в межах Михайлівського Золотоверхого). Разом з однодумцем гетьманом П. Сагайдачним та іншими відомими оборонцями української православної церкви Борецький відновив за благословенням патріарха Єрусалимського Теофана українську православну ієрархію (1620 р.), яка після Берестейської унії 1596 р. була замінена греко-католицькою. Став першим по її відновленні митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси і був ним до смерті. Склав два меморіали в оборону православної ієрархії: «Протестація» (1621 р.) та «Юстифікація» (1622 р.).

Помираючи, Й. Борецький передав опіку над освітніми справами Петру Могилі. Похований Й. Борецький, за його заповітом, при церкві святого Архистратига Михаїла над Києвом Михайлівського Золотоверхого монастиря, що був на той час резиденцією митрополита.

Твори Й. Борецького:

· «Анфологіон», або вибрана Мінея на весь рік (переклад з грецької, доповнений службами російським святим і їх короткими біографіями, Київ, 1619 р.);

· «Діалог про православну віру» (Острог, 1606 р.);

· «Лімонарь, тобто Квітник» - переклад, з доповненнями, «Синайського патерика», Київ, 1628 р.;

· «Аполлія (знищення) апології Мелетія Смотрицького». Київ, 1628 р.;

· «Нарікання про благочестя» (повчання православним, як тримати себе під час гонінь за православ’я).

Помісний Собор 2008 р. Української Православної Церкви - Київський Патріархат у зв’язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати святителя Йова, Митрополита Київського і всієї Руси до лику святих для загального церковного шанування і занести його ім’я у православний церковний календар.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Персоналії	\|	Персоналії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.047 сек.