Персоналії

У XIV - першій половині XVI ст.

Українські землі під владою іноземних держав

Терміни і поняття

Ярлик - письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.

Династія - кілька монархів з одного роду, які змінюють один одного на троні за правом успадкування.

Бояри - привілейована частина давньоруського суспільства, княжі мужі, великі землевласники.

Євангеліє -ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя Ісуса Христа.

Володимиро-Волинське князівство - давньоруське князівство, що займало територію по Бугу та правих притоках Прип’яті. Утворилося на землях волинян, центр - м. Володимир (тепер Володимир-Волинський). З X ст. у складі Київської Русі. Як самостійне князівство виділилося в першій половині XII ст. Найбільшої могутності досягло за володарювання Романа Мстиславича, який у 1199 р. об’єднав Галицьке та Володимиро-Волинське князівства в єдине Галицько-Волинське.

Галицько-Волинське князівство - південно-західне українське князівство, що існувало в XIII-XIV ст. Утворилося в 1199 р. внаслідок об’єднання Галицького та Володимиро-Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Найбільшої могутності досягло за Данила Галицького. На той час до його складу входили території Київського, Турово-Пінського князівств, Берестейська та Люблінська землі. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі та Литви.

Архітектурні споруди

1. Церква святого Пантелеймона в Галичі. Кінець 12 ст.

2. Вежа в селі Стовп поблизу Холма. Середина 13 ст.

Позначати на картосхемі:

Київське, Чернігівське, Переяславське князівства, Галицько-Волинську державу за часів правління Данила Романовича; напрямки походів монголів у південно-західні руські землі.

Ольгерд (Альгірдас) (1341 (1345) – 1377 рр.).Великий князь литовський, син Гедиміна. Розширив кордони князівства, приєднавши Київщину. Здобув перемоги над Тевтонським лицарським орденом у 1348 і 1370 рр., Золотою Ордою в 1363 р. Зберіг в Україні православну віру, традиційні релігійні та цивільні закони.

Любарт Гедимінович (? – 1385 рр.). Литовський князь. Протягом 1340-1349 pp. - галицько-волинський князь, у 1349-1385 pp. - волинський. Наймолодший син Гедиміна, брат Ольгерда та Кейскута. Був одружений з дочкою галицько-волинського князя Юрія II Болеслава. Вів тривалу боротьбу за землі Галицько-Волинського князівства з Польщею і Угорщиною. У Луцьку за князювання Любарта збудовано фортецю - так званий замок Любарта.

Ягайло (Йогайла, Ягелло, Владислав II Ягайло) (1348 – 1434 рр.).Великий князь литовський і польський король. Син Ольгерда Гедиміновича. Засновник династії Ягеллонів. Після смерті свого батька отримав великокнязівський престол і разом з дядьком Кейстутом став володарем Литви. Фізично знищив співправителя й сам очолив державу. Уклав Кревську унію з Польщею (1385 р.). У 1386 р. одружився з польською королевою Ядвігою. В 1386 р. коронувався на польський престол під іменем Владислава II. У 1387 р. захопив і приєднав до Польщі галицькі землі. Брав участь у Грюнвальдській битві 1410 р.

Свидригайло Ольгердович (? – 1452 рр.).Великий князь литовський. У 1400-1402 pp. - князь подільський. У 1408 р. на чолі групи сіверських і верховських князів перебрався до Московщини. У 1419 р. отримав у володіння Чернігів, Новгород-Сіверський і Трубчевськ. У 1430 р. проголошений великим князем литовським. У 1431 р. виступив проти військової агресії Ягайла в межі волинських земель. У 1440 р. після тривалої боротьби здобув у володіння Волинь. Помер у Луцьку.

Дмитро́ Донськой (12 жовтня 1350 р. - 19 травня 1389 р.). Великий князь московський (із 1359 р.) та володимирський (із 1362 р., з перервами). Канонізований Російською Православною Церквою як преподобний, день пам’яті вшановується 19 травня.

Вітовт(1350 - 27 жовтня 1430 р.). Великий князь Литовський (1392-1430 рр.), син Кейстута. З 1398 р. - Великий князь Литовський, Руський та Жемантійський.

Олелько Володимирович(Олександр; 1388 - 1455 рр.). Київський удільний князь (1443-1454 рр.), старший син Володимира Ольгердовича, онук Великого князя Литовського Ольгерда. Мав середнього брата - Івана Володимирова Більського, засновника роду Більських. Олелько - це зменшене ім’я від Олександр. Був одружений 22 серпня 1417 р. на княгині Анастасії Василівні - дочці Великого князя Московського Василія І Дмитровича та Софії Вітовтівни. Мав двох синів:

§ Михайло Олелькович, який був князем-намісником Великого Новгорода.

§ Семен Олелькович або Симеон, який став останнім київським князем. Київський престол отримав у пожиттєве володарювання по рішенню Великого князя Литовського Казимира IV. Нащадки Семена були позбавлені права наслідувати Київський престол.

Олелько Володимирович прагнув зміцнити політичну автономію київського князівства, що перебувало у залежності від Великого князівства Литовського. Вів майже безперервну боротьбу боротьбу проти нападів татар на південноукраїнські землі. Сприяв розвиткові української православної церкви і культури.

Нащадки Олелька Володимировича згодом будуть мати назву Олельки або Олельковичі.

Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460 – 1530 рр.).Представник славного українського роду Острозьких, він був одним з небагатьох, хто попри всі намагання католиків нав’язати свою віру лишився православним. Протягом свого життя обіймав посади брацлавського й луцького старости, київського воєводи, а в 1497 р. став першим гетьманом Великого князівства Литовського й був ним до самої смерті в 1530 р., уславивши своє ім’я численними військовими перемогами.

Юрій Дрогобич (Котермак) (1450 – 1494 рр.). Український учений, доктор філософії і медицини. Народився в Дрогобичі. Навчався в Краківському університеті (з 1468 p.), де йому присвоєно ступінь бакалавра, а 1473 р. - магістра. Викладав медицину, філософію та астрономію в Болонському університеті. Протягом 1481 - 1482 pp. був ректором цього навчального закладу. У 1487/1488 рр. - професор Краківського університету.

Григорій Цамблак (світське ім’я Гавриїл) (бл. 1364 – 1419 (1420) рр.).Церковний і освітній діяч. Народився в м. Тирново (Болгарія). Походив з аристократичного роду. Був учнем болгарського просвітителя Є. Тирновського. З 1389 р. перебував на Афоні, пізніше в Пантократорівському монастирі в Константинополі. У 1409 р. виїхав до Києва. Здобув прихильність великого князя Вітовта. За його підтримки в листопаді 1415 р. в Новогрудці на єпископському соборі Г. Цамблака обрали київським митрополитом. У 1416 р. після зруйнування Києва військами татарського князя Адигея переніс кафедру до Вільна. Відстоював православну віру, виступав за продовження діалогу між православною та католицькою церквами. Автор понад 50 творів та проповідей.

Хаджі Гірей (? - 1466 рр.). Кримсько-татарський державний, політичний і військовий діяч. Засновник Кримського ханства, перший кримський хан (1427-1456, 1456-1466 рр.) з династії Ґераїв. Син Гіяс ад Діна.

Олександр I Ягеллончик (5 серпня 1461 р. - 19 серпня 1506 р.). Син Казимира IV Ягеллончика, великий князь литовський (з 1492 р.), король Польщі (1501-1506 рр.), Володар Русі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Персоналії	\|	Терміни і поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.