Держава– це універсальна політична організація суспільства, що володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму.
Народ– сукупність індивідів, об’єднаних правовим зв’язком з державою.
Територія– матеріальна база держави, частина земної кулі, з якою історично пов’язаний державний народ, що має кордони, визнані міжнародним співтовариством.
Державна влада– організаційно оформлена політична влада крупної соціальної спільноти (народу, класу, стану), що володіє спеціалізованим апаратом для регулювання суспільних відносин і верховенством у суспільстві.
Державний суверенітет – визначальна невід’ємна якість держави, що відображає її верховенство на своїй території та самостійність (незалежність) у міжнародних відносинах.
Сутність держави – це те головне, що визначає її зміст, призначення та функції.
Функції держави –це основні напрями і сторони діяльності держави, що виражають її сутність та соціальне призначення.
Внутрішні функції держави– спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави.
Зовнішні функції держави -спрямовані на встановлення й підтримання певних відносин з іншими державами.
Правові форми здійснення функцій держави – це діяльність органів держави, пов’язана з ухваленням і виданням правових актів, а саме правотворча, правозастосовна, правоохоронна, правоінтерпретаційна.
Організаційні форми здійснення функцій держави– поточна технічна, господарська, статистична діяльність, направлена на вирішення конкретних завдань.
Тип держави– це система суттєвих ознак, властивих усім державам, які належать до певної групи.
Формація– це історичний тип суспільства, заснований на певному способі виробництва (соціально-економічних відносинах).
Цивілізація – це соціокультурна спільнота, сформована на основі універсальних цінностей.