Лекція 15. Суспільно-політичне життя України другої половини 40-х–першої половини 80-х рр. ХХ ст

Література

1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953. Суспільно політичний та історико-правовий аналіз. Кн. перша / І. Білас. - К.: Либідь; Військо України, 1994. - С. 108-156.

2. Бойко О.Д. Історія України / О. Д. Бойко. - К., 1999. - С. 380-394.

3. Гунчак Т. Україна. Перша половина XX ст. Нариси політичної історії / Т. Гунчак. - К., 1993. - С. 221-225.

4. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та ін. – Запоріжжя, 2002. – С. 272-275.

5. Коваль В. С. Радянсько-німецький пакт 1939 р. / В. С. Коваль // Минуле України: відновлені сторінки. - К.: Наукова думка, 1991.

6. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / В. Косик. - Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993. - С. 58-105.

7. Остафійчук В. Ф. Історія України: Сучасне бачення / В. Ф. Остафійчук . - К., 2002. – С. 252-269.

8. Семененко В. Історія України з прадавніх часів до сьогодення / В. Семененко, Л. Радченко. – Харків, 2000. - 496 с.

9. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. - К.: Либідь, 1991, 1993. - С. 392-398.

10. Турченко Ф. Г. Новітня історія України. Частина перша (1917-1945 рр.) / Ф. Г. Турченко. - К.: Генеза, 1994. - С. 276-281.

11. Український народ у Другій світовій війні: навч. посібник. – Київ, Херсон, 1998.

Мета: розглянути значний період в історії України, який охоплює післявоєнну відбудову зруйнованого під час війни, подальший розвиток промисловості, науки, завоювання космосу, наростання кризових явищ у всіх сферах життя.

Завдання:

– з’ясувати особливості відбудовчого процесу, створення першого в СРСР атомного реактора, відмітити досягнення в галузі кібернетики та інші;

– висвітити зміни у суспільному житті: критика культу особи Сталіна, реабілітація жертв сталінського терору, святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією;

– з’ясувати причини кризових явищ в сільському господарстві, зменшення темпів розвитку промисловості.

План лекції:

1. Україна в перше післявоєнне десятиріччя.

2. Наростання системної кризи тоталітарного ладу.

Ключові терміни і поняття: відбудова, атомний реактор, електронно-обчислювальна техніка, політика денаціоналізації, культ особи, суб’єктивізм і волюнтаризм, шестидесятники, дисиденти, правозахисники.

До мирного життя український народ повернувся у надзвичайно важких умовах. Із усіх зруйнованих об’єктів промисловості СРСР майже 42% припало на Україну. Почалася відбудова народного господарства. До кінця 1945р. було досягнуто 44% довоєнних потужностей машинобудування і 30% легкої промисловості. Загалом промислове виробництво України в 1945р. становило 26% довоєнного рівня. У березні 1946р. було затверджено п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 роки. У складних умовах було сільське господарство. Труднощі загострилися навесні 1946р. Але планові завдання хлібозаготівель не були зменшені. Неврожай та надмірні хлібозаготівлі призвели до голоду, внаслідок якого у 6 східних областях померло 800 тис. осіб.

У повоєнні роки особлива увага партійного керівництва приділялася західним областям України. Було прийнято програму індустріалізації регіону. Активно почали використовувати природні ресурси краю. Почався процес колективізації, який швидко прийняв примусові форми. У лютому 1946р. була заборонена греко-католицька церква. У 1947р. польським урядом була здійснена операція «Вісла». За 1944-1952рр. радянська влада депортувала із Західної України 800 тис. осіб. Серйозною проблемою у повоєнні роки був збройний рух опору ОУН-УПА, який точився до середини 50-х років.

У повоєнні роки Україна отримала можливість виходу на міжнародну арену – в червні 1945р. УРСР стала членом ООН.

Для атмосфери післявоєнних років характерною була обстановка загальної підозри, недовіри та зневаги до людини. Сталінізм перейшов в ідеологічний наступ з метою «перевиховання радянських людей». Цей наступ очолив секретар ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданов. Хвиля переслідувань розпочалася в серпні 1946р. з розгромної постанови ЦК ВКП(б) «Про журнали «Звезда» і «Ленінград». У серпні 1946р. прийнята постанова пленуму ЦК КП(б)У про небезпеку українського націоналізму. «Жданівщина» була направлена на ліквідацію національно-культурних здобутків та традицій, на русифікацію освіти, насадження в мистецтві соціалістичного реалізму, утиски відомих українських діячів культури.

Знаковим явищем для України стала «лисенківщина» - сталінська політика в галузі біології. Її ініціатором став виходець з України Т.Лисенко. З особливою люттю лисенківці атакували генетику, яку називали «продажною дівкою імперіалізму».

Смерть Сталіна 5 березня 1953р. спричинила зміни у радянському суспільстві. Почався період «відлиги» (1953-1964рр.), який пов’язують з розвінчанням культу особи Сталіна та спробами реформування економіки. У вересні 1953р. Першим секретарем ЦК КПРС став М.Хрущов. У союзних республіках відбулися кадрові зміни. Першим секретарем ЦК КПУ вперше став українець О.Кириченко. У 1954р. створюється Комісія ЦК КПРС з вивчення матеріалів щодо масових репресій. У 1955р. проголошується амністія для громадян, які були звинувачені у співпраці з німцями.

Найважливішим кроком на шляху демократизації був виступ М.Хрущова на ХХ з’їзді КПРС з критикою культу особи Сталіна. У 1957р. Хрущов здійснив спробу реформувати радянську командно-адміністративну систему. З цією метою були ліквідовані галузеві міністерства і утворені раднаргоспи. Під контролем України опинилося 97% заводів республіки. Реформа сприяла поглибленню спеціалізації та кооперування підприємств окремих районів, але порушувала економічні зв’язки між підприємствами однієї галузі, які знаходилися в різних районах.

На початку 60-х років М.Хрущов побачив у розширенні економічних прав УРСР та інших республік загрозу місництва та відродження «буржуазного націоналізму». У 1963р. було утворено Вищу Раду Народного господарства, яка взяла на себе контроль за роботою промисловості та будівництва в загальнодержавному масштабі. Це призвело до згортання реформи.

Непослідовними та суперечливими були реформи Хрущова у сільському господарстві. Не маючи чіткого уявлення про шляхи досягнення поставлених цілей, він часто висував утопічні плани (освоєння цілини, «кукурудзяна епопея»).

Позитивні зрушення відбулися в соціальній сфері – житлове будівництво, пенсійна реформа, 7-годинний робочий день, видача паспортів колгоспникам.

На хвилі боротьби зі сталінізмом і тоталітаризмом в Україні формується і згуртовується нове покоління молодих літераторів і митців – «шістдесятників». Цей рух зароджується в другій половині 50-х років і найповніше себе проявляє на початку 60-х років. Шістдесятники виступили на захист української мови і культури, протиставляли себе офіційному догматизму, сповідували свободу творчого самовираження. Культурницька діяльність шістдесятників не вписувалась у рамки дозволеного, викликала невдоволення влади, що з кінця 1962р. призвело до тиску і переслідувань.

У жовтні 1964р. відбувся державний переворот, внаслідок якого Хрущова було усунено від влади. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л. Брежнєва (1964-1982рр.). Політична доктрина у роки його правління характеризувалась консерватизмом, курсом на збереження у незмінному вигляді існуючого режиму. Політичною ціллю було оголошено побудову «розвиненого соціалізму». Пізніше цьому періоду історії було дано назву «епоха застою».

У цей період на чолі Компартії України був П.Шелест, якого у 1972р. було замінено на В.Щербицького. Епоха «застою», перш за все, характеризується кризовими явищами в економіці (спад виробництва, низька якість продукції, низька продуктивність праці). У фінансовій сфері з’являються емісійні процеси. Головною ознакою цього періоду стають черги та дефіцит.

70-80-ті роки позначились подальшим наступом центру на національні інтереси союзних республік. Важким тягарем були величезні витрати на військові цілі, які ще більше зросли із введенням радянських військ до Афганістану у грудні 1979р. На тлі економічних негараздів та брехні зростали пияцтво, алкоголізм, наркоманія. Безконтрольне панування партійно-державної номенклатури, ідеологічна цензура спричинили глибоку морально-політичну кризу. 26 квітня 1986р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС. Від аварії постраждало 7% населення України (3,3 млн. осіб), вона спричинила радіоактивне зараження 53 тис. квадратних кілометрів території України, 189 тис. га орних земель.

З середини 50-х років було започатковано дисидентський рух, учасники якого критично ставились до радянської політичної системи, офіційної ідеології, а деякі навіть ставили питання про вихід України зі складу СРСР (Українська робітничо-селянська спілка, 1959р.). Дисидентство являло ненасильницьку форму боротьби шляхом створення спілок, гуртків, комітетів. Щоб приховати правду про національно-визвольний рух, його учасників судять за антирадянську пропаганду, а не за націоналізм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 14. Україна в другій Світовій війні	\|	Лекція 16. «Перебудова» і розпад СРСР. На шляху до незалежності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.