Лекція 14. Україна в другій Світовій війні

Література

1. Бегеш М. М. Карпатська Україна в 1938-1939 роках: аспекти соціально-економічного та політичного розвитку / М. М. Бегеш, В. Е. Задорожний // Український історичний журнал – 1995. – № 2. – С. 42-51.

2. Горєлов М. Е. Дмитро Донцов / М. Е. Горєлов // Український історичний журнал. – 1994. – № 6. – С. 80-97.

3. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії / Т. Гунчак. – К., 1991. – С. 318-334.

4. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та інш. – Запоріжжя, 2002. – С. 318-334.

5. Кульчицький С. Карпатоукраїнська держава 1938-1939 років / С. Кульчицький // Історія України. – 1999. – № 14. – С. 1-2.

6. Лебедєва Ю. Західноукраїнські землі у 1920-1939 рр. / Ю. Лебедєва // Історія України. – 2001. – № 16. – С. 9-11; № 17.– С. 4-6.

7. Нартов В. В. Історія України з давніх-давен до сьогодення / В. В. Нартов. – Харків, 2006. – С. 252-259.

8. Новий довідник: Історія України. – К., 2006. С. 558-578.

9. Савчук Б. Українське націоналістичне підпілля і легальні громадські організації в Галичині у 20-30-х рр. ХХ ст. / Б. Савчук // Історія України. - 2001. - № 35.- С. 4-6.

10. Семененко В. І. Історія України з найдавніших часів до наших днів / В. І. Семененко, Л. А. Радченко. – Харків, 1999. – С. 374-384.

11. Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К., 1991. – С. 369-383.

12. Сторінки історії України ХХ століття. – К., 1992. – С. 318-334.

13. ОУН: Минуле і майбутнє. – К., 1993.

14. Чоповський В. Пацифікація / В. Чоповський // Дзвін. – 1991. – № 10. – С. 50-63.

Мета: проаналізувати один з найтяжчих періодів в історії України – періоду Другої Світової і Великої Вітчизняної війни – на карту було поставлено питання про існування держави, а українців як етносу.

Завдання:

– простежити за планами Німеччини по подальшій долі України, розібратись у складній ситуації, яка склалась на початку війни;

– охарактеризувати період німецької окупації, дати оцінку воєнним подіям, поразкам і переходу в контрнаступ, звільнення України від німецьких окупантів;

– розглянути дії партизанських загонів, підпільників в тилу ворога, дати оцінку діям Повстанської армії УПА, Голокосту і розстрілу у Бабиному Яру.

План лекції:

1. Західноукраїнські землі у зовнішньополітичних планах СРСР та Німеччини. Договори між Німеччиною і СРСР та їх практична реалізація.

2. Початок Великої Вітчизняної війни. Героїчна оборона Києва, Одеси, Севастополя. Причини невдач радянської армії.

3. Поразка німецьких військ під Москвою та Сталінградом. Поступове визволення українських земель від окупації.

4. Соціально-економічні та політичні наслідки Другої Світової війни для України.

Ключові терміни і поняття: пакт про ненапад, антигітлерівська коаліція, остарбайтери, Голокост, гетто, колабораціоністи.

Політика «умиротворення» Німеччини, яку проводили англійський та французький уряди, не сприяла створенню антифашистської коаліції. Влітку 1939р. у Москві між СРСР, Англією та Францією проходили переговори, але порозуміння так і не вдалося досягти. Керівництво СРСР все більше схилялося до союзу з Німеччиною. 19 серпня 1939р. СРСР та Німеччина підписали торговий договір, а 23 серпня – договір про ненапад на 10 років (пакт Молотова-Рибентропа). Німеччина та СРСР зобов’язувалися утримуватися від агресії один проти одного, всі суперечки вирішувати мирним шляхом. Гітлер отримав свободу дій у війні проти Польщі. Крім договору існував секретний протокол про розмежування сфер інтересів у Східній Європі між СРСР та Німеччиною.

Польський уряд у 1938-1939рр. продовжив політику наступу на західноукраїнські землі, посилив боротьбу проти ОУН. В серпні 1939р. було заарештовано і відправлено у концтабори 7 тис. українців.

1 вересня 1939р. Німеччина напала на Польщу і упродовж кількох тижнів окупувала західну частину країни. 17 вересня радянські війська почали займати східну частину Польщі, заселену переважно українцями та білорусами. СРСР трактував цей похід як визвольний. Населення Галичини вітало Червону армію, радіючи воз’єднанню українських земель в єдиній державі. 28 вересня 1939р. СРСР та Німеччина уклали договір про дружбу та кордони, яким закріпили розділ Польщі.

У західноукраїнських землях, які увійшли до складу СРСР наприкінці жовтня 1939р., під контролем радянської влади відбулися вибори до Народних Зборів, які ухвалили «Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з УРСР». На території Західної України було створено 6 областей, почався процес радянізації, який мав суперечливий характер. Були націоналізовані банки, торгівля, 2 тис. підприємств, конфісковані землі польських поміщиків та монастирів. Йшла реконструкція діючих та будівництво нових підприємств. Вводилася система соціального забезпечення, зросла кількість українських шкіл. Проте, ці реформи проводилися жорсткими командно-адміністративними методами. Були заарештовані і відправлені до Сибіру представники не лояльних до радянської влади політичних сил, інтелігенції, греко-католицького духовенства. Восени 1940р. почалася примусова колективізація.

Радянське керівництво не мало реалістичного плану стратегічної оборони. У воєнній доктрині СРСР панувала ідея про неминучу перемогу Червоної армії «малою кров’ю» на території ворога. Продовжувалися репресії проти командного складу армії.

22 червня 1941р. Німеччина напала на СРСР, почалася Велика Вітчизняна війна. Згідно з воєнним планом «Барбаросса» групи армій «Північ» і «Центр» почали стрімкий наступ на Ленінград та Москву, а група армій «Південь» - на територію України. 30 червня 1941р. у Москві було створено надзвичайний орган – Державний комітет оборони на чолі зі Сталіним, який зосередив в своїх руках всю повноту влади.

Цього ж дня, 30 серпня, у Львів разом з українськими батальйонами «Нахтигаль» та «Роланд» увійшли німецькі війська. ОУН(б) проголосила Акт про відновлення української державності. Був сформований уряд на чолі зі Стецьком, який через кілька днів був розігнаний німцями. Отже, сподівання ОУН на лояльність Німеччини у відновленні української державності зазнали краху. ОУН почала формування повстанських загонів на Поліссі і Волині. ОУН, а пізніше УПА, створена восени 1942р., ув’язалися у виснажливу боротьбу з більшовиками, німцями і поляками.

На початок вересня вся Правобережна Україна була захоплена ворогом. 19 вересня Червона армія залишила Київ. У жовтні, в результаті нового наступу німецьких військ, були захоплені Харків і частина Донбасу. З жовтня 1941р. до 1 липня 1942р. героїчну оборону тримали захисники Севастополя. До липня 1942р. вся територія України була окупована німцями.

На більшій частині України створювався рейхскомісаріат «Україна» з центром у Рівному. Згідно з планом «Ост», українські землі повинні були колонізуватися німецькими переселенцями. Проводились масові розправи над місцевим населенням. На примусові роботи до рейху було вивезено 5 млн. радянських громадян, в тому числі 2,8 млн. з України.

В результаті контрнаступу Червоної армії під Москвою, який переріс у загальний наступ 6 грудня 1941р. – 20 квітня 1942р. радянські війська відкинули ворога на 150-400 км.

З перших днів війни український народ почав боротьбу проти загарбників. Формами боротьби були партизанські загони, підпільні організації, саботаж, диверсії. У травні 1942р. для керівництва діями партизан було створено Центральний штаб партизанського руху. У червні виник український штаб, який очолив Т. Строкач. Найбільшими партизанськими загонами керували С. Ковпак, О. Федоров, О. Сабуров.

У результаті наступальної операції 19 листопада 1942р. – 2 лютого 1943р. частини Червоної армії розгромили німецькі війська під Сталінградом. Втрати противника складали 1,5млн. осіб. Ця видатна перемога поклала початок корінному перелому в ході війни на користь країн антигітлерівської коаліції. У грудні 1942р. почалося визволення території України. 23 серпня 1943р. внаслідок перемоги радянських військ у Курській битві, було звільнено Харків. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до радянського командування.

У липні-вересні 1943р. була звільнена Лівобережна Україна. Радянські війська прорвали «Східний вал», форсували Дніпро і 6 листопада звільнили Київ, 14 жовтня – Запоріжжя. Перемоги Червоної армії сприяли значному посиленню антифашистського руху Опору в Європі та радянського партизанського руху в Україні. Усього у 1941-1945рр. у радянських партизанських загонах діяло 180 тис. осіб. Зміна ситуації на фронтах на користь Червоної армії змусила керівництво УПА на чолі з Р. Шухевичем у травні 1943р. відмовитися від організації антифашистського повстання і зосередитися на боротьбі проти більшовиків та поляків.

Наприкінці жовтня 1944р. радянські війська звільнили всю територію України. 6 червня 1944р. англо-американські війська відкрили Другий фронт в Європі і почали визволення Франції, Бельгії, Голландії. Звільненням Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Австрії радянськими військами і капітуляцією Німеччини на початку травня 1945р. закінчилися воєнні дії в Європі. 2 вересня 1945р. капітуляцією Японії закінчилася Друга світова війна.

Дорогою ціною дісталася перемога радянським людям. Загальні втрати СРСР склали майже 30 млн. осіб. Значний внесок у перемогу вніс і український народ. У складі радянських військ боролися майже 6 млн. громадян УРСР, з яких загинуло понад 3 млн. осіб. На окупованій території України загинуло 5,5 млн. чоловік, в тому числі майже 4 млн. мирних жителів. ОУН втратила до 20 тис. членів, а УПА – майже 60 тис. бійців. За мужність і відвагу понад 2 тис. українських солдат та офіцерів отримали звання Героя Радянського Союзу та 2,5 млн. учасників бойових дій були нагороджені орденами і медалями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 13. Західноукраїнські землі між двома Світовими війнами	\|	Лекція 15. Суспільно-політичне життя України другої половини 40-х–першої половини 80-х рр. ХХ ст

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.