Автоматизація процесу центрифугування рідких систем
У якості об’єкта керування під час автоматизації процесу центрифугування розглянемо центрифугу неперервної дії (рис.8). Отриманий у результаті центрифугування осад в подальшому, як правило, надходить в сушарку, енергетичні витрати якої визначаються в основному вологістю осаду, тому під час керування центрифугами завданням є отримання заданої (мінімально можливої при заданих умовах) вологості осаду. Це і буде метою керування.
Рис. 8. Типова схема автоматизації процесу центрифугування: 1 – барабан центрифуги; Б – момент на валу електродвигуна; 2 – рівень вібрації
У реальних умовах виробництва в центрифугу надходить збурення у вигляді зміни гранулометричного складу твердої речовини, початкової концентрації її в суспензії, в’язкості рідкої фази і т.д. найбільш сильним збурюючим впливом є зміна подачі суспензії. Зокрема, збільшення витрати суспензії веде до вимивання частини осаду з центрифуги і підвищення його вологості, а зменшення витрати порушує рівномірність шару осаду і приводить до сильної вібрації робота.
Для того щоб при наявності збурень досягалась мета керування, встановлюють центрифуги з високою роздільною здатністю.
Контролюються витрати суспензії і фугату, мутність фугату, кількість споживаючої електродвигуном електроенергії.
Найбільш поширеним способом розділення рідких неоднорідних систем під дією відцентрових сил є центрифугування (або фугування). Центрифугування – це процес зневоднення дрібних мокрих продуктів і розділення суспензій на рідку і тверду фази під дією відцентрових сил. Машини для здійснення таких операцій називаються центрифугами, які підрозділяються на фільтруючі, осаджувальні і комбіновані (осаджувально-фільтруючі).
Основна частина центрифуги – барабан (корзина) з суцільними або дірчастими стінками, що обертається з великою швидкістю на вертикальному або горизонтальному валу.