Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Закони функціонування і розвитку соціальної системи

 

Нарівні з розрізненням технологічних і соціально-економічних способів виробництвa теоретичний аналіз діалектики продуктивних сил і виробничих відносин передбачає також розгляд основних законів, джерел і рушійних сил їх розвитку.

Потрібно підкреслити, що взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин безпосередньо визначається трьома основними законами:

1) законом відповідності виробничих відносин досягнутому рівню і характеру продуктивних сил;

2) законом визначального значення продуктивних сил;

3) законом активної ролі виробничих відносин.

Дані закони існують і діють в єдності, виявляють себе як закони діяльності сукупного суб’єкта, класів, соціальних груп. Разом з тим форми їх єдності змінюються відповідно до зміни фаз і характеру способу виробництва. Це означає, по-перше, що домінуюче значення набуває один з них, інші ж занурюються в основу або складають умову його дії, по-друге, змінюється характер дії закону і його соціальні наслідки (позитивні або негативні).

Так, на розвиненому рівні способу виробництва, (коли він еволюціонує вже на власній, а не на історично успадкованій основі, яку він перетворює, “пристосовує” до себе), а також в період його революційної заміни іншим, більш прогресивним способом виробництва домінуюче положення займає закон відповідності виробничих відносин продуктивним силам. Однак в першому випадку він діє позитивно, стабілізує даний спосіб виробництва, у другому ж, коли виробничі відносини з форм розвитку продуктивних сил перетворюються в їх окови і підлягають революційній заміні, вік діє руйнівно по відношенню до даного способу виробництва. Діалектику цієї взаємодії розкриємо схематично:

соціальна

революція

 
 

 


ПС ВВ

 

 
 


СВ

Заміна старих ВВ новими (соціальна революція): “підтягнення” характеру і рівня розвитку ВВ до характеру і рівня розвитку ПС.

Цей закон виявляє себе вже як об’єктивну вимогу, потребу і необхідність переходу від виникаючої невідповідності технологічної і соціально-економічної сторін виробництва до нової їх відповідності, або відповідно на новій основі. Не важко побачити, що неявно в цьому переході діють і два інших закони. Закон визначальної ролі продуктивних сил виступає тут як засіб і умова виникнення вказаної невідповідності (тут – суперечності, розвиненої до її антагоністичної форми), закон активної ролі виробничих відносин (колишніх відносин виробництва), виявляє себе в цьому випадку в негативній формі як соціальна сила, стримуюча революційний перехід.

Визначальну роль продуктивних сил не треба трактувати в дусі їх активності, і відповідно, пасивності виробничих відносин, як це представляється, наприклад, технологічним детерміністам. Продуктивні сили грають визначальну роль тільки будучи охопленими людською діяльністю і виробничими відносинами. Поза ними вони залишаються продуктивними силами лише з можливостями і не надають впливу на суспільство.

Активна роль виробничих відносин в розвитку продуктивних сил виявляється в тому, що виробничі відносини, як всяка форма, більш стійкі до змін, чим продуктивні сили, і їх роль в розвитку способу виробництва буває двоякою: прискорюючої або гальмуючої розвиток суспільного виробництва. Сама специфіка змісту і форми суспільного способу виробництва породжує суперечність між продуктивними силами, що змінилися, і відстаючими від їх розвитку виробничими відносинами. Подолання такої суперечності через розвиток виробничих відносин, аж до скинення старої форми суспільного способу виробництва і заміни її новою, всякий раз, з одного боку, перетворює суспільний спосіб виробництва, а з іншого боку, в повній мірі відтворює функцію виробничих відносин як двигуна розвитку продуктивних сил. Таким чином, суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами – джерело і рушійні сили розвитку і зміни способу виробництва,

Справа в тому, що нові продуктивні сили, відповідні способу виробництва, що виник, не успадковуються в готовому вигляді від попереднього способу виробництва. У наявності лише певні їх елементи, попередній “сирий матеріал” (в тому числі і людський – робоча сила), що відкриває лише реальну можливість виникнення нового способу виробництва, а з ним і нового суспільного устрою. Закон активної ролі виробничих відносин виявляється тут в діях і заходах – економічних, політичних, організаційних і інших – прогресивних класів і соціальних груп по реалізації цих можливостей, по створенню матеріально-технічної бази, організаційно-економічної основи, а також структури самої сукупної робочої сили відповідно до змісту, що історично змінився, і характеру виробничих відносин.

З закону активної ролі виробничі відносин слідує, що продуктивні сили є не тільки змістом по відношенню до соціально-економічних зв’язків виробництва як форми, але і виступають технологічною формою розвитку певного соціально-економічного змісту виробничих відносин. Таким чином, зміст і форма міняються місцями, переходять одна в одну. У цьому виявляється і цього вимагає діалектика будь-якого процесу, що розвивається.

Аналіз діалектики продуктивних сил і виробничих відносин доцільно завершити розглядом джерел і рушійних сил їх розвитку. Безпосереднє джерело цього розвитку – суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами. При розгляді законів взаємозв’язку різних сторін способу виробництва в неявному вигляді вже проглядався зв’язок між суперечністю і законом. І це природно, оскільки соціальні закони не існують поза діяльністю і спілкуванням. У свою чергу, діяльність є єдність, а отже, суперечність суб’єктивного і об’єктивного. Значить і закони суспільства завжди реалізовуються через певні протиріччя дійсності. У загальному плані можна сказати, що закони і виражаючі їх протиріччя виявляються в діяльності як загальні форми і джерела дій класів, соціальних груп, окремих осіб. Разом з тим діяльність є єдиним універсальним засобом вирішення цих протиріч і способів реалізації суспільних законів. Вона, отже, і є рушійна сила суспільного розвитку, в тому числі розвитку способів виробництва. Виражаючись в конкретних діях і відносинах соціальних груп, переслідуючих об’єктивно зумовлені цілі і інтереси, діяльність набуває характеру боротьби.

Таким чином, обгрунтування суспільної природи матеріального виробництва, розкриття на цій основі його подвійного характеру, всебічне використання діалектики продуктивних сил і виробничих відносин, джерел і рушійних сил розвитку способів виробництва дозволили К. Марксу і Ф. Енгельсу відкрити один з тих законів, що вирішальні для матеріалістичного розуміння історії – закон основоположної ролі способу матеріального виробництва в існуванні і розвитку суспільства.

Маркс лаконічно і ємно виразив суть цього закону: “Спосіб виробництва матеріальних благ обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Не свідомість людей визначає їх буття, а навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість”[4].

Відкриття даного закону послужило основою обгрунтування інших важливих соціологічних законів. Він грає важливу роль в сучасному науковому пізнанні, виступаючи одним з вирішальних методологічних принципів дослідження реальної діалектики різних сфер суспільного життя – економічної, технологічної, соціальної, політичної, духовної.


Читайте також:

  1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  4. II. Ріст репродуктивних бруньок
  5. III.Цілі розвитку особистості
  6. III.Цілі розвитку особистості
  7. III.Цілі розвитку особистості
  8. IV. Закони ідеальних газів.
  9. IV. Розподіл нервової системи
  10. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  11. IV. Філогенез кровоносної системи
  12. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства




Переглядів: 1863

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Матеріалізм – визначальний методологічний принцип аналізу суспільства. Спосіб виробництва як матеріальна основа цілісності суспільства | Поняття суспільно-економічної формації і його роль в матеріалістичному розумінні історії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.006 сек.